Реферати » Реферати по біології » Пролітні шляху й еволюція птахів

Пролітні шляху й еволюція птахів

іншої крайності - переліт більш-менш рівномірним широким фронтом без освіти виражених прогонових шляхів.

4

Розглянемо на закінчення освіту прогонних шляхів на території одного регіону на прикладі України. Схеми їх розміщення представлені на рис. 4 і 6 Карта для осінньої міграції складена за нашими даними (Грищенко, 1994б), для весняної - по розташуванню міграційних потоків на фенологических картах прильоту ряду видів птахів (Грищенко, Серебряков, 1988, 1990, 1992, 1993а, 1993б; Серебряков, 1989 ; Serebryakov et al., 1991). Існування та розміщення всіх їх може бути пояснено дією описаних вище факторів.

Пролетные пути и эволюция птиц  

Пролітні шляхи: Flyways:

1 - Північно-Західний North-West

2 - Бессарабський Bessarabian

3 - Кримський Crimean

4 - Приморський Seaside

Рис. 4. Схема основних пролітних шляхів весняної міграції птахів на Україні.

Навесні на території України утворюються 4 основних пролітних шляхи (рис. 4). Це регіональні прогонові шляху, міграційні коридори по термінології Ф. Белроуз (1968) або прогонові шляху другого порядку по термінології Е. Шюца (1968). В окремих видів їх розташування може дещо відрізнятися, можуть утворюватися відгалуження, але загальні закономірності залишаються. Хід міграції в західній половині України в значній мірі визначається обльотом птахами Карпат. Утворюються два великі потоки, що огинають гори із заходу і сходу. Про них писав ще А.А. Браунер (1916). Частина мігрантів, природно, летить прямо і перетинає хребет, але для популяцій перелітних птахів вигідно в еволюційному плані мати обхідні шляхи через багаті кормом Паннонська низовина і пониззя Дунаю. Це значно знижує смертність під час міграції. Проходження пролітного шляху через Крим (втім не у всіх видів він пролягає через сам півострів) допомагає птахам скоротити тривалість міграції над відкритим морем. Але більш важливим, можливо, є інший фактор. На рис. 5 наводиться схема основних траєкторій переносу повітряних мас над територією України. Траєкторії, що проходять через північні області України і пониззя Дніпра дуже добре збігаються з Північно-західним та Кримським пролітними шляхами.

Пролетные пути и эволюция птиц  

Рис. 5. Схема траєкторій переносу повітряних мас в районі України (по: Борисов, 1975).

З'ясовна також і відхилення в розташуванні прогонних шляхів в окремих видів. Так, у чорного шуліки (Milvus migrans) навесні міграційний потік через центральні області України зміщується на схід від Криму, далі, ніж у інших птахів (Грищенко, Серебряков, 1990). Пов'язано це з тим, що шуліка, як і багато інших хижаки, воліє мігрувати ближче до узбережжя Чорного моря. Подібно до цього, у білого лелеки восени відсутня Кримський пролітний шлях. Замість нього утворюється інший, що йде на південний захід через центральні області України до західного узбережжя Чорного моря (Грищенко, Серебряков, 1992).

Розташування осінніх прогонних шляхів теж визначається дією зовнішніх факторів (рис. 6). Західний - це найкоротший шлях з Білорусії та Прибалтики до "воріт" між Карпатами і Чорним морем. Він зливається з двома іншими пролітними шляхами, утворюючи потужний потік уздовж західного узбережжя Чорного моря. Подібно до цього існування Східного пролітного шляху пов'язано з концентрацією птахів уздовж східного узбережжя Чорного моря. По ньому летять мігранти з центральної частини Європейської Росії. Цілком імовірно, що істотну роль в його розташуванні і спрямованості грає гідрологія регіону: міграція йде з верховий Волги та Оки вздовж долини Дона в басейн Сіверського Дінця й далі на східне узбережжя Азовського моря. Долини великих річок і виступають тими екологічними руслами, які збирають потоки мігрантів. Причому вони важливі не тільки через наявність сприятливих місць для відпочинку і годівлі, а й є зручними ландшафтними орієнтирами, провідними найкоротшим шляхом до Азовського моря (Грищенко, 1993). Зрозуміло, що такий хід міграції енергетично більш вигідний і він буде закріплюватися еволюційними механізмами.

Пролетные пути и эволюция птиц  

Пролітні шляхи: Flyways:

1 - Карпатський Carpathian

2 - Бессарабський (Західний) Bessarabian (West)

3 - Дніпровський Dnieper

4 - Кримський Crimean

5 - Південно-Західний South-West

6 - Східний East

7 - Приморський Seaside

Рис. 6. Схема основних пролітних шляхів осінньої міграції птахів на Україні.

Численними дослідженнями останнім часом доведено, що терміни і напрямок міграції птиці визначаються особливою просторово-часової генетичною програмою. Наявність її вже доведено для 20 видів з 10 сімейств (Berthold, 1990a, 1990b). Спостережувана в природі картина перельоту виникає завдяки взаємодії умов зовнішнього середовища з такою ендогенної програмою (подібно цьому утворюється фенотип на основі генотипу). Цілком можливо, що генетично закріплена інформація не тільки про те, коли і куди, але і де летіти птахові, т. Е. Про розташування прогонних шляхів.

Отже, резюмуючи все вищесказане, на нашу думку, впорядкованість структури міграційного ареалу у вигляді мережі прогонних шляхів різного порядку енергетично вигідна мигрирующим популяціям птахів і розвинулася в ході еволюції услід за виникненням самих міграцій.

Список літератури

Борисов А.А. (1975): Клімати СРСР у минулому, сьогоденні і майбутньому. Ленінград: ЛДУ. 1-432.

Браунер А.А. (1916): Про весняному прольоті лелеки. - Орнітол. вісник. 2: 109-119.

Грищенко В.М. (1992): Хiд прільоту шпака в районi Карпат. - Беркут. 1: 78-85.

Грищенко В.Н. (1993): хорологическая особливості осінньої міграції птахів на сході України. - Птахи басейну Сіверського Дінця. Донецьк: ДонДУ. 23-25.

Грищенко В.Н. (1994а): Фенологічне картування у вивченні міграцій птахів. - Беркут. 3 (1): 30-38.

Грищенко В.Н. (1994б): Фенологiчнi закономiрностi осiнньої мiграцiї птахiв на територiї України. - Дис. ... Канд. бiол. наук. Київ. 1-230.

Грищенко В.Н., Серебряков В.В. (1988): Хід весняної міграції чибиса на Україні за даними фенологічних спостережень. - Кулики в СРСР: распростр., Біологія та охорона. М .: Наука. 41-44.

Грищенко В.Н., Серебряков В.В. (1990): Хід весняної міграції чорного шуліки на Україні за даними фенологічних спостережень. - Вестн. зоології. 5: 79-81.

Грищенко В.Н., Серебряков В.В. (1992): Міграції білого лелеки на Україні за даними фенологічних спостережень. - Сез. міграції птахів на території України. Київ: Наукова думка. 258-273.

Грищенко В.Н., Серебряков В.В. (1993а): Міграції та зимівлі шпака на Україні за даними фенологічних спостережень. - Вестн. зоології. 3: 59-65.

Грищенко В.Н., Серебряков В.В. (1993б): Міграції сірої чаплі на Україні за даними фенологічних спостережень. - Бюл. МОИП. Від. біол. 98 (5): 33-37.

Каррі-Линдал К. (1984): Птахи над сушею і морем. Глобальний огляд міграцій птахів. - М .: Думка. 1-204.

Кумарі Е.В. (1957): До теорії прогонних шляхів і міграції широким фронтом. - Тр. II Прибалт. орнітол. конфер. М. 4-12.

Лебедєва М.І. (1979): Міграції європейського білого лелеки за даними кільцювання в СССРю - Міграції птахів Сх. Європи та Півн. Азії. Лелекоподібні - Пластинчатодзьобі. М .: Наука. 18-27.

Міхєєв А.В. (1992): Пролітні шляху і широкий фронт прольоту птахів. - Успіхи збрешемо. біології. 112 (2): 298-316.

Полуда А.М. (1983): Деякі закономірності сезонних міграцій птахів в районі Київського водосховища. - Вестн. зоології. 5: 47-53.

Серебряков В.В. (1989): Міграції сірого журавля на Україні. - Граф. Прибалт. комісії з изуч. Мігро. птахів. Тарту. 21: 122-133.

Bellrose F.C. (1968): Waterfowl migration corridors east of the Rocky Mountains in the United States. - Illinois Natur. Hist. Survey, Urbana, Biol. Notes. 61: 1-24.

Bernis F. (1960): About wintering and migration of the Common Crane in Spain. - Proc. XII Intern. Orn. Congress. Helsinki. 110-117.

Berthold P. (1990a): Spatiotemporal programs and genetics of orientation. - Experientia. 46 (4): 363-371.

Berthold P. (1990b): Genetics of Migration. - In: Gwinner E. (Ed.). Bird Migration. Berlin, Heidelberg: Springer-Verlag. 269-280.

Cameron RAD, Cornwallis L., Percival MJL, Sinclair ARE (1967): The migration of raptors and storks through the Near East in autumn. - Ibis. 109 (4): 489-501.

Cameron RAD, Cornwallis L. (1966): Autumn notes from Azraq, Jordan. - Ibis. 108 (3): 284-287.

Creutz G. (1988): Der Wei?storch. Neue Brehm-Bucherei. 375. Wittenberg Lutherstadt: A. Ziemsen Verlag. 1-236.

Dallinga JH, Schoenmakers S. (1989): Population changes of the White Stork since the 1850s in relation to food resources. - Wei?storch - White Stork. Proc. 1 Intern. Stork Conserv. Symp. Schriftenreihe des DDA. 10: 231-262.

Geyr von Schweppenburg H. (1931): Zur Terminologie des Vogelzuges. - Proc. VIIth Intern. Orn. Congress. Amsterdam. 333-339.

Heckenroth H. (1968): Beobachtungen uber die Rechtwendung des wegziehenden Wei?storchs am Golf von Iskenderun. - Vogelwarte. 24 (3/4): 246-262.

Koch A., Magnus D., Seilkopf H., Baron H., Schuz E. (1966): Der Wei?storch-Zug im Raum Sinai bis Kena in landschaftmorfologischer Sicht. - Vogelwarte. 23 (3): 209-220.

Libbert W. (1936): Der Zug des Kranichs (Grus grus). - J. Ornithol. 84: 297-337.

Lincoln F.C. (1935): The migration of North American birds. - U.S. Dep. of Agriculture Circular. 363: 1-72.

Norrevang A. (1959): Das Zugbild des Kranichs (Grus grus (L.)). - Dansk Ornithol. Forening Tids. 53: 103-109.

Safriel U. (1968): Bird migration at Elat, Israel. - Ibis. 110 (3): 283-320.

Sanden E. (1983): Uber den Herbstzug des Kranichs (Grus grus) in Niedersachsen in 1979-1981. - Vogelk. Berichte Niedersachsen. 15 (3): 65-74.

Schulz H. (1988): Wei?storchzug. Okologie, Gefahrdung und Schutz des Wei?storchs in Afrika und Nahost. Konigslutter-Lelm. 1-459.

Schuz E. (1968): "Zug-Korridore" von Anatiden in Nordamerika. - Vogelwarte. 25 (1): 108-110.

Schuz E. (1971): Grundri? der Vogelzugskunde. Hamburg und Berlin: P. Parey. 1-390.

Schuz E. (1980): Ungewohnlicher Zug des Wei?storchs uber Zypern.

Сторінки: 1 2 3 4

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар