Реферати » Реферати з біології » Найпростіші паразити людини

Найпростіші паразити людини

Комітет охорони здоров'я м. Москви

ММУ № 30

Реферат з біології

ПРОСТЕЙШИЕ-ПАРАЗИТИ

ЛЮДИНИ

студенток 15 групи

Грішиній І. та Корякіною Н.

Москва 2000р.
ЗМІСТ:

ПРОСТЕЙШИЕ. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3

ПАРАЗИТИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4


1. Класу джгутикових. . . . . . . . . . . . . . . 7

3.1. ПРЕДСТАВНИКИ. . . . . . . . . . . . . 8

3.1.1. Лейшману. . . . . . . . . . . . 8

3.1.2. Лямблій. . . . . . . . . . . . . .

9

3.1.3. Трихомонади піхвової 10

2. КЛАС СПОРОВИКИ. . . . . . . . . . . . . . . . 11

4.1. Малярійного плазмодія. . . . . . 11

КЛАС ІНФУЗОРІЇ. . . . . . . . . . . . . . . . 13

5.1. Балантидії. . . . . . . . . . . . . . . . 14

3. КЛАС саркодовие. . . . . . . . . . . . . . . 15

6.1. Амеби. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
15

6.2. Дизентерійної амеби. . . . . . . . 16

4. ВИСНОВОК. . . . . . . . . . . . . . . . . . .

17

5. Список використаних джерел. . 18

ПРОСТЕЙШИЕ

До типу найпростіших (Protozoa) відноситься понад 15000 видів тварин, що мешкають в морях, прісних водах, грунті. Крім вільноживучих форм, відомо багато паразити-чеських, які викликають часом серйозні захворювання - протозоонозів.

Тіло найпростіших складається тільки з однієї клітини. Форма тіла найпростіших різноманітна. Воно може бути постійним, мати променеву, двосторонню симетрію (жгутикові, інфу-зоріі) або взагалі не мати постійної форми
(амеба). Раз-заходи тіла найпростіших зазвичай малі - від 2-4 мк до 1,5 мм, хоча деякі великі особини досягають 5 мм в довжину, а копалин-мі раковини корненожки мали в діаметрі 3 см і більше.

Тіло найпростіших складається з цитоплазми і ядра. Цито-плазма обмежена наружней цітоплазмотіческой мембраною, в ній знаходяться органели - мітохондрії, рибосоми, ендо-плазматична мережу, апарат Гольджі. У найпростіших одне або декілька ядер. Форма розподілу ядра - мітоз. Є також статевий процес. Він полягає в утворенні зиготи. Органоїди руху найпростіших - це джгутики, війки, ложноножки; або їх немає зовсім.
Більшість найпростіших, як і всі інші представники тваринного царства, гетеротрофних. Однак серед них є і автотрофні.

Особливість найпростіших переносити несприятливі умови навколишнього середовища - полягає у здатності інціс-тироваться, тобто утворювати цисту.
При утворенні цисти органоїди руху зникають, обсяг тваринного зменшується, воно набуває округлої форми, клітина по-кривается щільною оболонкою. Тварина переходить у стан спокою і при настанні сприятливих умов повер-тається до активного життя.

Инцистирование є пристосуванням, службовцям не тільки для захисту, а й для поширення паразитів. Деякі найпростіші
(споровики) утворюють овоцісту і в процесі розмноження - спороцисту.

Розмноження найпростіших дуже різноманітно, від прос-того поділу
(безстатеве розмноження) до досить складного статевого процесу - кон'югації і копуляції.

Середа проживання найпростіших різноманітна - це море, прісні води, вологий грунт.

Широке поширення отримав паразитизм. Мно-Гії види паразитичних найпростіших викликають важкі фор-ми захворювань людини, домашніх і промислових тварин, а також рослин.


ПАРАЗИТИЗМ

Це форма міжвидових взаємовідносин двох орга-низмов, при яких організм використовує інший або в качес-тве середовища проживання, або як джерело їжі. Пара-зітіческіе організми вражають всі органи і тканини людини. Вони мешкають на наружних покривах (блохи, воші), в порожнинах тіла - тканинах (гельмінти), в крові (малярійний плазмодій).

Організм господаря для паразита є джерелом живлення, місцем проживання, захистом від ворогів. Тіло господаря створює для паразитів сприятливий мікроклімат, не під-докинути коливань, які є в природі.

Паразити можуть бути тимчасовими, коли організм господаря піддається нападу на короткий строк або на час харчування (клопи). Всесветноє поширення має постільний клоп. Існує поцілункового клоп: він живе в тропіках. Це велика комаха (1,5-3 см у довжину), веду-щее нічний спосіб життя. Заселяє очеретяні або ками-шовие хатини. Нападаючи на людину, клопи проколюють шкіру біля очей або губи; напившись крові, клоп випускає на місце укусу краплю екскрементів, в яких містяться тріпаносоми, збудники тяжкої хвороби. До тимчасових паразитам відносяться гедзі, комарі, блохи. Вони завдають організму хазяїна збиток, що може призвести до загибелі.

Є й постійні паразити; до них відносяться прос-Тейша - малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, пло-ські черв'яки (аскариди), членостоногіе
(воші), коростяний зу-день. При постійному паразитизмі організм господаря являє-ся єдиним місцем проживання для паразита. З плином часу відбір на опірність організму господаря при-водить до того, що шкода від присутності паразита стає менш відчутним. Наприклад: у крові африканських антилоп находяться жгутикові найпростіші, переносником яких є кровососущая муха ЦЦ. Антилопам жгутикові найпростіші шкоди не приносять. Але якщо ці найпростіші потрапляють в кров людини, то розвивається сонна хвороба (вона призводить до смерті).

Паразити можуть оселятися не тільки в крові, але і в тка-нях і порожнинах тіла. Наприклад личинки бичего ціп'яка з недо-статочно проваренном або просмажене м'ясом потрапляють в кишки людини, де вони перетворюються на дорослу особину, довжина якої 9-10 метрів. Ціп'яки харчуються вмістом тонкого кишечника: вони всмоктує поживні речовини всією поверхнею тіла, в результаті позбавляючи господаря частини їжі. Стрічкові черв'яки ведуть паразитичний спосіб життя. Цикл їх розвитку супроводжується зміною господарів.
Наприклад, хробаки довжиною до 1 метра в половозрелом стані паразит-тируют в кишках рибоядних птахів. З послідом птахів яйця попа-дають у воду, вони проковтують циклопом, в його тілі образу-ється личинка, вона вступає в наступну, личинкову, стадію вже в порожнині тіла прісноводних риб. На цій стадії ли-чинки досягають великих розмірів і сильно знижує життє-здатність організму господаря, визвая навіть масову загибель риби.

Паразитичні відносини зустрічаються і у рослин. Широко поширені паразитичні бактерії і гриби. Вони поселяються на вегетативних органах деревних і травя-ність рослин, викликаючи захворювання. Гриби, наприклад, викликають появу кореневої гнилі. На багатьох сільсько-господарських рослинах (соняшник, коноплі) паразитує вовчок
(безхлорофільна рослина з безбарвними листя-ми). Існують напівпаразити, що володіють фотосинтезом, містять хлорофіл, а рослина господаря використовують як ис-точник води і мінеральних солей. Напівпаразити надають на рослину висушуючу дію.

Вивчення паразитів необхідно для попередження і лікування захворювань людини. Паразитологія вивчає біо-логию, екологію паразитів, методи діагностики, лікування і профілактики паразитів. Медична паразитологія подрузі-виділяється на: протозоологію (найпростіші), гельмінтологія (паразитичні черви) і арахноентомологія (павукоподібні і комахи).

Розрізняють чотири основні класи найпростіших:

1 - жгутикові (Flagellata, або Mastigophora);

2 - саркодовие (Sarcodina, або Rhizopoda);

3 - споровики (Sporozoa);

4 - інфузорії (Infusoria, або Ciliata).

Класу джгутикових

Близько 1000 видів, переважно з витягнутим овальним або грушоподібної тілом, состовляют клас джгута-кових (Flagellata або Mastigophora).
Органели руху - джгутики, яких у різних представників класу може бути від 1 до 8 і більше. Джгутик - тонкий цитоплазматичний виріст, що складається з найтонших фібрил. Своїм підставою він прикріплений до базального бичка або кінетопласт. Жгутикові рухаються джгутом вперед, створюючи своїм движе-ням вихрові вири і як би «угвинчуючи» тварину в навколишнє рідку середу.

Спосіб харчування: джгутикових поділяють на мають хлорофіл і живляться автотрофно, і на які не мають хлоро-Філле й харчуються, як інші тварини, гетеротрофних способом. Гетеротрофи на передній стороні тіла мають осо-бій поглиблення - цитостом, через який при русі джгутика їжа вганяють у травну вакуоль. Ряд форм джгутикових харчується осмотичним шляхом, всмоктуючи всією поверхнею тіла розчинені органічні вещес-тва з навколишнього середовища.

Способи розмноження: Розмноження відбувається найчастіше шляхом розподілу надвоє: зазвичай одна особина дає початок двом дочірнім. Іноді розмноження відбувається дуже швид-тро, з утворенням незліченної безлічі особин
(ноче-светки).

Серед джгутикових зустрічаються колоніальні форми, які з різного числа индивидумов (від 8 до 10 000 особин і більше) (вольвокс).


ПРЕДСТАВНИКИ

Лейшману

Лейшманія зустрічається в тропіках. Викликає групу хвороб - лейшманіози, що протікають з ураженням шкіри і слизових оболонок (шкірний лейшманіоз або пендинская виразка) або внутрішніх органів (вісцеральний лейшманіоз або кала-азар). Переносником лейшманіозу є мос-кити, які заражаються при ссанні крові хворого чоло-століття або тварини.
Збудник проникає в організм челове-ка при укусі москіта.

Шкірний лейшманіоз (пендинская виразка). Лейшмании проникають в шкіру людини, в клітинах якої розмножуються; виникає запальний процес з подальшим омертвити-ням тканини (некроз) і

Сторінки: 1 2 3