Головна
Реферати » Реферати по біології » Здоров'я сучасних підлітків

Здоров'я сучасних підлітків

знаходяться в зоні задовільною адаптації.
У жодного учня обох класів не спостерігалося напруги механізмів адаптації протягом трьох вимірів в 2001 - 2002 навчальному році.
Таким чином, стан серцево - судинної системи за основними показниками (ЧСС, САТ, ДАТ) знаходиться в межах можливих норм у учнів обох класів. Динаміка АП протягом навчального року показує сприятливі умови функціонування систем життєзабезпечення учнів обох класів, так як протягом всього року АП стабільно вказував на задовільний рівень адаптації.
Показники коефіцієнта здоров'я (КЗ) також задовільні. Про задовільних адаптаційних можливостях організму в цілому і серцево - судинної та ендокринної систем свідчать показники величини ІМ - в 1А класі - 1,73 + 0,20; в 1Б класі - 1,70 + 0,1. Дослідження ІМ, проведені на початку навчального року і в кінці року, показали, що на початку навчального року всі учні показали завищені результати за індивідуальною хвилині. В кінці навчального року тривалість індивідуальної хвилини наблизилася до показників, що вказує на хорошу здатність до адаптації (таблиця 4).
Таблиця 4
Показники індивідуальної хвилини
Клас
Кількість
уч-ся
Кількість уч-ся, що мають високі здібності до адаптації (> 60c.)
Кількість уч-ся, що мають хорошу здатність до адаптації
(62,9-69,71с.)
Кількість уч-ся, що мають невисоку здатність до адаптації
(47,0-6,2с.)


15.09.01г.
24.05.02г.
15.09.01г.
24.05.02г.
15.09.01г.
24.05.02г.

24
13
5
10
18
1
1

24
12
3
10
20
2
1

Дані показники свідчать про становлення провідних адаптаційних систем організму: серцево - судинної, ендокринної та нервової. Зниження величини ІМ в даний період вказує на зниження адаптивних можливостей їх організму в період адаптації до нових соціальних умов - вступ до школи, а також на зростання стомлюваності до кінця навчального року. (Л.І.Губарева, А.А.Колеснікова, 1995).

III.3. Визначення шкільної мотивації
Визначення шкільної мотивації проводили за анкетою «Розкажи про школу» (додаток 1). Аналіз шкільної мотивації проводився тричі протягом року. В кінці навчального року був встановлений результат.
Аналіз дослідження шкільної мотивації учнів 1А класу показав, що до кінця навчального року збільшилась кількість учнів, які мають високу мотивацію, зменшилася кількість дітей, що мають позитивне ставлення до школи, але школа приваблює дітей позаурочної діяльністю (графік 2 ).
В 1Б класі до кінця навчального року збільшилась кількість дітей, що мають високу і хорошу мотивацію, зменшилася кількість дітей, що мають позитивне ставлення до школи, але школа приваблює їх також позаурочної діяльністю (графік 2).


ГЛАВА IV. Здоров'язберігаючих технологій І СУЧАСНА СИСТЕМА ОСВІТИ

IV.1. Уявлення про здоров'язберігаючих
освітніх технологіях
В умовах, коли освіта стала загальним, а професія вчителя масової, сподіватися на індивідуальну майстерність педагога стає все важче. Тому в даний час педагоги та методисти ведуть активні пошуки дидактичних засобів, які могли б зробити процес навчання схожим на добре налагоджений механізм. Ще Я. А. Каменського прагнув знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людини і природи. Тоді навчання не потребувало б іншого, окрім митецького розподілу часу, предметів і методів. Про актуальність такого підходу до освіти - технологічного, з яким методисти, педагоги звертаються до нових для них поняттями - педагогічні технології, технології навчання, освітні технології (an educational technology).
Визначити поняття «здоров'язберігаючих освітні технології» представляється коректним, виходячи з «родового» поняття «освітні технології» . Якщо останні відповідають на питання «як вчити?» (В.В.Гусев, 2000), то логічним виявиться відповідь: так, щоб не завдавати шкоди здоров'ю суб'єктів освітнього процесу - учнів і педагогів. Тоді й інші відмітні з особливості технології від методики - відтворюваність, стійкість результатів, відсутність багатьох «якщо» (якщо талановитий учитель, талановиті діти, багата школа тощо) відображають пріоритет принципу «Не нашкодь!» . Технологія проектується виходячи з конкретних умов і орієнтуючись на заданий, а не передбачуваний результат. Тому проектування здоров'язберігаючих освітнього середовища ми розглядаємо як найважливіший елемент роботи щодо збереження та зміцнення здоров'я учнів.
Термін «здоров'язберігаючих освітні технології» (далі - ЗОТ) можна розглядати і як якісну характеристику будь-якої освітньої технології, її «сертифікат безпеки для здоров'я» , і як сукупність тих принципів, прийомів, методів педагогічної роботи, які доповнюючи традиційні технології навчання та виховання, наділяють їх ознакою здоров'язбереження.
Близькими до ЗОТ є медичні технології профілактичної роботи, що проводиться в освітніх установах. Прикладами такої роботи служить вакцинація учнів, контроль за термінами щеплень, виділення груп медичного ризику і т.п. Ця діяльність також спрямована на збереження здоров'я школярів, профілактику інфекційних та інших захворювань, але вже не за допомогою освітніх технологій.
Існує не мало можливостей конструктивної взаємодії педагогів та медиків в їхній спільній роботі по збереженню і зміцненню здоров'я учнів. Так, в прикладі з реалізацією медичних заходів по вакцинації, педагогічний колектив школи може забезпечити психолого-педагогічний супровід цих, не самих улюблених дітьми процедур. Відомо, що ефект для здоров'я будь-якої медичної маніпуляції в чималому ступені визначається ставленням до неї пацієнта, його очікуваннями. Дослідження показують, що кількість ускладнень, гіперреакцій на введення вакцини можна значно скоротити, якщо попередньо сформувати у дітей необхідну установку, що досягається психолого-педагогічними методами.
Медичний підхід до здоровьесбереженія, реалізований в рамках профілактичного напрямку, від психолого-педагогічного відрізняється не тільки методами і професійною підготовкою фахівців, але і тим, що звільняє людину від відповідальності за своє здоров'я, передаючи цю відповідальність лікарю , медицині. Протилежний підхід полягає в мобілізації почуття відповідальності людини за своє здоров'я, виховання постійної потреби турбуватися про ньому (а значить - і про здоров'я інших людей). Це не передбачає залякування, була на озброєнні у санітарної освіти радянських часів і активно використовуваного зараз деякими лікарями - наркологами та іншими фахівцями. Формування в учнів відповідальності, в тому числі і за своє здоров'я, виховний процес, який слід розглядати в якості однієї з найважливіших задач закладів освіти.
Але перед людиною, яка усвідомила відповідальність за власне здоров'я, відчув потребу дбати про нього, встає питання про те, як це грамотно робити. Адже займатися зміцненням здоров'я непридатними засобами - «собі дорожче» . Чого вартий, наприклад, велика частина програм зі скидання зайвої ваги! Відносно здоров'я повною мірою справедлива істина: «Краще не робити ніяк, ніж робити не правильно!" Але як правильно? І тут естафеті технологій здоровьесбережения передається від виховних програм - навчальним (health educahion). Навчити дитину, молоду людину загальним принципам, сучасним системам та методам охорони та зміцнення здоров'я, безумовно, - задача освітніх установ. А вже за консультаціями з приватних питань, за коригуванням оздоровчої програми з урахуванням індивідуальних особливостей, з метою відновлення похитнулося здоров'я людина може звернутися до медика (фізіологові, психологу), фахівцю з питань здоров'я.
Таким чином, сучасний рівень цивілізації та культури висуває в число найважливіших для людини пріоритетів задачу самому навчитися не хворіти, бути здоровим. Для системи освіти ця задача трансформується в імператив використовувати для досягнення цієї мети ті технології, якими якраз і володіє педагог, психолог. Недоробка школи в цій сфері порівнянна з виключенням із шкільних програм усіх уроків математики.
Постановка завдання здоровьесбережения в освітньому процесі може розглядатися в двох варіантах - задача-мінімум і завдання-оптимум. Завдання-мінімум і відповідає фундаментальному принципу медицини та педагогіки: «No nocere!» («Не нашкодь!"). Реалізація її робочої програми включає виявлення і каталогізацію факторів, що впливають чи потенційно здатних зробити шкідливий (патогенний) вплив на організм учня - його фізичне, психічне (психологічне), репродуктивне, духовно-моральне здоров'я, і, надалі, усунення самих цих факторів або пом'якшення їх впливу на учнів і педагогів. Відповідно, самі патогенні (або умовно патогенні) фактори, пов'язані зі школою, освітнім процесом, можуть бути розділені на три групи: стосуються гігієнічних умов освітнього процесу (гігієнічні), обумовлені організацією навчання (організаційно-педагогічні) та пов'язані безпосередньо з роботою вчителів, адміністрації , співробітників освітнього закладу (психолого-педагогічні чинники).
Таким чином, рішення задачі-мінімум з використанням здоров'язберігаючих освітніх технологій полягає в забезпеченні таких умов навчання, виховання, розвитку, які не чинять негативного впливу на здоров'я всіх суб'єктів освітнього процесу. Ця задача аналогічна концепції охорони праці школяра. У традиційному розумінні, сформованим в нашій країні ще

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29