Головна
Реферати » Реферати по біології » Біологія мухоловки - белошейкі в лісостепових дібровах північно-східній України

Біологія мухоловки - белошейкі в лісостепових дібровах північно-східній України

гнізда. В 48 - з'ясовані терміни відкладання першого яйця і встановлена ??величина кладки, в 42 - строки вилуплення пташенят. Оцінювали величину кладки і число пташенят, що вилупилися. З гнізда віддалялися тухлі яйця.

Гнізда вивчалися і описувалися за стандартною методикою. Вимірювали висоту гнізда, діаметр лотка, глибину, детально досліджували матеріал гнізда (Міхеєв, 1976).

Вивчалися морфологічні параметри яєць. Морфометричної обробці піддалося 34 яйця з 5 кладок.

При цьому оцінювалися:

1) лінійні розміри, тобто довжина яйця (L) і максимальний діаметр (В) за допомогою штангенциркуля (точність ділення 0,1 мм).

2) обсяг (V) яйця обчислювався за формулою, запропонованою Райво Мяндом (1988):

2

V = 0, 51 * L * B,

де L - довжина

B - діаметр.

Застосування константи 0,51, за даними Д.Хойта (Hoyt, 1979) не дає помилки більш 2% при жодному вигляді птахів.

3) індекс форми в його якості використовувалося співвідношення діаметру і довжини. У цьому дослідженні він називається індексом заокругленості (Sph) (Мянд, 1988)

L

Sph =---,

B

де L - довжина яйця

В - діаметр.

Зібраний матеріал оброблений з використанням загальноприйнятих

методів варіаційної статистики (Лакин, 1980).

При цьому використовувалися такі статистичні показники:

1) середнє арифметичне яєць (М) - це одна з основних характеристик варіаційного ряду, що є, центром розподілу, навколо якого групуються всі варіанти статистичної сукупності:

х1 + х2 + х3 + ... + хn 1 n

М =---=---S хi

n n i = 1

де хi - значення варіант

n

S - знак підсумовування варіант в межах від першої до n-й

i = 1 варіанти

n - загальне число варіант, що складають дану сукупність

(кількість яєць).

2) ліміти (Lim) - показник варіації, значення мінімальних (Хmin) і максимальних (Хmax) варіант, між, якими розташовуються всі члени даної сукупності.

3) коефіцієнт варіації (СV). Щоб порівняти мінливість ознак виражених різними одиницями, припадати користуватися відносними показниками варіації. Одним з них є CV, запропонований К. Парсоном. CV представляє процентне відношення

-10-

середньогоквадратичного відхилення (Sx) до середньої арифметичної (М), т. Е.

Sx

СV =---* 100%

М

Терміни сезонних явищ мухоловки - белошейкі і її поведінка, вивчалося методом візуальних спостережень.

Наприклад, годування мухоловки - белошейкі досліджувалося наступним чином: період годування розбивався на тимчасові відрізки по 10 хвилин. При цьому фіксувалися всі прильоти белошеек до синичника.

Для визначення успішності розмноження мухоловки - белошейкі ми використовували метод Мейфілда в модифікації В.А.Паевского, (1985). Результати за весь період досліджень узагальнені.

Схема розрахунків цього найважливішого внутріпопуляціонного показника виглядає таким чином.

Нехай nе - кількість яєць в гнізді, ne - кількість яєць в гнізді, nр - кількість пташенят, de-кількість загиблих за іншими причинами не вилупилися яєць, dр - кількість загиблих пташенят, t - тривалості ризику , дні.

Тоді швидкості щоденній смертності яєць (QЕ) і пташенят (qр) визначаються так:

QЕ = S de / S t * ne; qp = S dp / S t * np

Ймовірності виживання яйця (se) в період висиджування дорівнюватиме

SЕ = (1 - QЕ),

а ймовірність висиджування пташеняти до вильоту (sр) дорівнюватиме

LP

sp = (1 - qp),

де Le - тривалість насиджування яєць, а Lp - тривалість вигодовування пташенят в гнізді.

Ймовірність висиджування індивідуума від стадії відкладеного яйця до вильоту з гнізда (sв) дорівнюватиме:

Le Lp

sesp = (1 - qe) * (1 - qp)

-11-

Стандартні помилки отриманих величин успішності розмноження можна розрахувати як помилки вибіркових часткою:

S Es = s (1 - s) / S t * n;

S Esв = se sp (S Ese / se) + (S Esp / sp),

Назва рослин дано по "визначник вищих рослин України" (1987) .

Глава 3 Коротка фізікогеографіческая

характеристика району досліджень

Досліджувана територія знаходитися в Північно-Східної Україні в межах лісостепової зони. Це великий за площею (приблизно 1500 га) масив широколиственного лісу, який розташовується на південно-західних відрогах Середньоросійської височини (140 - 210 м над рівнем моря), на правому корінному березі р.Псел. Його рельєф дуже розчленований, з густою сіткою глибоких (до 30-60 м) балок, крутизна схилів яких досягає 25-30 °. Схили утворені третинними пісками, покритими товщею лісу. Грунти змінюються відповідно рельєфу і типу ценозів: від сірих лісових суглинних і темно-сірих лісових суглинних до болотних важко-суглинистих. Для схилів балок характерні середньо - і сільносмитие грунту (Вакал, Карпенко, 1998).

Тут сконцентровані основні, характерні для Сумської піднесеної лісостепу ландшафтні території: водораздельная схилових, приречная водораздельная, заплавна. Ландшафтна структура району характеризується об'єднанням заплавно-болотних і кругоречних лужно-балкових територій. Заплавні піщано-борові і лісо-террастние місця прив'язані до долини Псла (Віленкін, 1961).

Досліджувана територія характеризується помірним теплим кліматом при значній кількості опадів і не дуже холодною зимою з відлигами.

Найбільш холодним місяцем є січень. Середня температура січня - 7,5 ° С, абсолютний мінімум температури повітря - 36 ° С.

Найбільш теплий місяць - липень: середня температура повітря становить + 19,5 ° С, абсолютний максимум температури повітря + 39 ° С.

Річна кількість опадів становить 575 мм. Найбільша кількість опадів випадає влітку, т.к. в цей період характерні зливи. Рясні дощі часто супроводжуються грозою і градом.

Гідрографічна мережа даній території становить певний інтерес, бо саме тут знаходяться численні виходи чистих підземних вод, які відіграють важливу роль при формуванні природно-географічного комплексу і є досить важливою складовою частиною водозбору р.Псел.

Поверхневі води досліджуваної території представлені р.Псел, яка протікає за 6 км на схід від с.Вакаловщіна; р.Бітіца (правий протока Псла), а також ставком, розташованим поруч з біостаціонар.

Річка Псел має ширину заплави від 1 до 2 км при ширині русла до 50 м русло звивається, з перекатами, основна швидкість течії 0,2-0,4 м / с. Береги річки помірно розмиті, круті або обривисті, рідше пологі, висотою 1-1,5 м, місцями великі.

У деякі роки, навесні, заплава затоплюється водою від 1 до 2 м на 1-4 тижні (1994-1995гг.).

Ставок у верхній течії р.Бітіца певним чином впливає на мікроклімат поруч лежачої території. Навесні він створює охолоджуючий вплив (сніг біля водойми лежить на 10 - 12 днів довше, частіше спостерігаються заморозки), а восени-підігрівальні. Одне з негативних впливів цього ставка на прилеглу територію лежить у підвищенні рівня грунтових вод і, як наслідок - захворювання земель через порушення регуляції стоку, що особливо проявилося за останні 20 років. Дуже заболочені лісові балки, верх ставка. Це веде до значних змін грунтового і рослинного покриву берегової зони постійне затоплення веде до загибелі раніше існуючої наземної суходільної рослинності. Це безпосередньо відбивається і на тваринний світ даної території.

В межах описуваної території є виходи підземних вод у вигляді джерел. Головний з них - родник "Вакаловскій", - який знаходиться на північ від села на відстані 1-2 км. Води джерел розходячись з воронок, продовжують текти у вигляді потічка, який впадає в р.Бітіца (Буц, 1998).

Головна особливість ландшафту території, яка знаходиться в межах лісостепової зони - розвиток на плакоре двох діаметрально протилежних і в деякому роді антогоністічних типів рослинного покриву - неморально-лісового та лучно-степового (Чернов, 1975).

Рослинність досліджуваної території в цілому представляє рослинність Велікочернечченского підрайону Краснопільська - Тростянецького геоботанического району Сумського округу Середньоросійської лісостепової провінції в межах України. Для природної рослинності названого геоботанического району характерні кленово-липово-дубові, липово-дубові, дубово-соснові ліси на піщаних терасах, лучні степи і евтрофних заплавні болота. Велікочернеччінскій подрайон характеризується домінуванням липово-дубових та кленово-липово-дубових лісів (Андрейченко, Бєлік та ін., 1977; Шеляг-Сосонко, 1974, 1982), які ростуть на сірих і темно - сірих лісових грунтах. Перший ярус представлений дубом, ясенем; другий ярус - липою, кленом, рідше осикою і березою. В підліску-

ліщина, брусниця, молоді дубки і клени. У трав'яниста покриві домінує снить звичайна, а крім неї - звездчатка лісова (Брадиса, 1971).

Зустрічаються також чисті посадки сосни і берези. В низовинах з близьким заляганіем води ростуть Вільшаник, а відкритій місцевості - рослинність, характерна для евтрофних боліт. На підвищеннях і південних крутих, а тому не розораних схилах збереглися ділянки лучно - степової рослинності (Вакал, Карпенко, 1998).

За три останні десятиліття біогеоценози в районі досліджуваної території істотно змінилися, що ініційовано в основному господарською діяльністю. Найбільш важливі з антропогенних факторів наступні:

1) збільшення лісистості території (залісненість балок і ярів); формування на вирубках листяних молодняків, старіння деревних насаджень;

2) заболочування лісових балок, сукцессіонние зміни їх рослинності;

3) осушення болота в заплаві струмка, спрямлення та поглиблення

Сторінки: 1 2 3 4