Реферати » Реферати по біології » Методологічні проблеми описи комунікативних сигналів у птахів: спроба рішення

Методологічні проблеми описи комунікативних сигналів у птахів: спроба рішення

передує соціалізації та зміни соціального статусу, то етапи повинні слідувати один за одним саме в наведеному порядку.

Таким чином, перший етап полягає у виявленні впливу особливостей контексту на ймовірність появи даних сигналів при спілкуванні особин. При цьому природно, що все різноманіття впливів тих особливостей контексту, які ми можемо виміряти, і різноманіття впливають на появу даної групи сигналів контекстів найзручніше згорнути переходом від багатовимірного простору контекстів та їх ознак, апріорно якось скоррелірованних один з одним, до простору нескоррелірованних ортогональних факторів - проміжних змінних, що впливають на дисперсію ймовірності появи сигналів і пояснюють її своїми значеннями (Blurton-Jones, 1968; Simpson, 1968).

Ця задача відповідно до методології факторного аналізу вирішується саме їм (Лакин, 1989). В результаті проведення такого аналізу всі сигнали будуть розбиті на N груп, кожна з яких з'являється в залежності від унікального поєднання координат N факторів. Цей аналіз вже був використаний для виділення контекстів появи шлюбних сигналів горчака (Wiepkema, 1961; Лоренц, 1994). При цьому виділені ортогональні фактори, що викликають поведінка сигналів, в силу відповідності визначенню мотивації (Лоренц, 1994) і є цими мотиваціями, в той час як вимірювані нами ознаки контексту - індикаторами мотивації. Точність індикації може бути оцінена за допомогою того ж факторного аналізу, в якому оцінюється виміряний в R2 (частці пояснене дисперсії) внесок індикатора мотивації в мотивацію. Відразу зауважимо, що цей метод не забороняє будь-яку кореляцію індикаторів мотивації один з одним; відсіювання ж неінформативних індикаторів і додавання інформативних можна робити, користуючись прагненням до зростання частки поясненої факторами дисперсії ймовірності появи сигналів як критерієм вибору індикатора.

Основною проблемою трактування результатів факторного аналізу є питання трактування біологічного сенсу (= якісних особливостей соціального контексту) виділених чинників-мотивацій (Лакин, 1989). При цьому необхідно пройти між Сциллою апріорного функціонального тлумачення виділених факторів, заснованого лише на те, які індикатори дають найбільший вклад в даний фактор (Wiepkema, 1961), і Харибдою повної відмови від пізнання істоти виділених факторів і обмеження себе лише описом складових даний фактор індикаторів. Останній підхід в етології ознаменувався відмовою від виявлення мотивації, яку висловлює сигнал, і переходу до зваженого опису ситуацій, в яких він зустрічається (Панов, 1978; Winkler, Short, 1978).

Спробуємо вирішити це завдання, грунтуючись на визначенні мотивації як внутрішньої змінної, що спонукає тварина до поведінки, визначеному його соціальним статусом або соціальною роллю (Lorenz, 1937; Лоренц, 1994). З єдиності такої змінної випливає, що вона є тим внутрішнім фактором, який і тільки який надає вляініе на появу сигналів в залежності від власної сили (Лоренц, 1994). З неможливості прямого вимірювання сили цього фактора випливає, що ми за отриманими в факторному аналізі результатами повинні замінювати силу самої мотивації силою вимірних в природі індикаторів мотивації. Причому в якості діючого фактора ці індикатори повинні бути взяті в тій комбінації, яка складає дану мотивацію, а їхні значення зважені за відповідними R2.

З вишескзанного видно, що нам доводиться вирішувати 2 завдання: 1) виявлення впливу групи факторів на відгук і вимір сили цього впливу і 2) відсутність інших факторів, що впливають на відгук. Відповідно до істотою дисперсійного аналізу (Лакин, 1989) така задача вирішується саме їм.

Зауважимо, що наші міркування ніяк не обмежені тим фактом, що в результаті аналізу отримано взаємно-однозначна відповідність між мотиваціями-факторами та їх індикаторами типу відстані від центру ділянки або часу від початку весняного збудження, тобто демонстрацією релізерного сигналів по першій частині визначення релізера (Lorenz, 1935, 1937; Лоренц, 1994). Навпаки, ми готові розглядати в дисперсійному аналізі (і його можливості це дозволяють) будь-яке спільне дію сили індикаторів, тобто наші міркування зовсім вільні від апріорних припущень про природу мотивації. Більш того, як тільки ми охарактеризуємо вплив мотивації на появу сигналу відповідним R2 і покажемо єдиність цього впливу, а саме те, що (1-R2) дисперсії появи сигналу обумовлено дією випадкової дисперсії s2z, то ми відразу ж знімемо давно мучило етологов питання про релізерного небудь нерелізерності сигналів (Hinde, 1981; Caryl, 1979, 1981; Groothuis, 1989a, 1989b).

Тоді за допомогою дисперсійного аналізу ми вирішуємо першу частину завдання - показуємо, наскільки ймовірність появи сигналів пов'язана зі значеннями індикатора або індикаторів мотивації. В результаті ми отримуємо графік появи сигналів один за одним в залежності від сили мотивації - це дозволяє визначити місце кожного сигналу на шкалі сили мотивації. Доказ єдиності місця сигналу на мотиваційній шкалі включає в себе доказ єдиності даної мотивації як сили, що впливає на появу сигналу, і доказ достатності даного набору індикаторів мотивації для її точної оцінки. Воно полягає в демонстрації відсутності достовірного зростання R2 як при збільшенні числа розглянутих індикаторів, так і при введенні в дисперсійний аналіз значень інших мотивацій.

Ще одним результатом проведеного нами аналізу впливу мотивації на появу сигналу є можливість ранжирування всіх виділених мотивацій за ступенем релізерного їх сигналів, тобто по величині поясненої з їх допомогою і виміряної R2 частці дисперсії ймовірності появи сигналів. У підсумку вдається отримати природну ієрархію мотивацій по релізерного, яка ніколи значимість кожної окремої мотивації для виду і відповідну значущості для виду комунікації у відповідному контексті.

Розставивши сигнали по мотиваційної шкалою, ми повинні завершити якісну характеристику їх сенсу з'ясуванням функції кожної з мотивацій, тобто ми повинні зрозуміти, яку мотивацію висловлює кожен індикатор. Для цього знову скористаємося вимогою відповідності між ефективністю сигналу в одиничному взаємодії та ефективністю сигналу в серії взаємодій, що міняють соціальну структуру. Набір можливих результатів тим і інших може бути виявлений прямим наглядом, нам потрібно лише розрахувати ймовірності появи фіналів а1, a2, a3 ... an услід за появою сигналу q.

Для цього всі взаємодії ділилися на дві групи відповідно до запропонованої класифікації на короткі і тривалі (Еnquist, 1985; Фрідман, 1993а). В ході коротких взаємодій птиці лише обмінюються парою поз, що дозволяє безпосередньо обчислити емпіричну ймовірність результату взаємодії і за допомогою критерію c2 зіставити її з ймовірністю випадкового завершення взаємодії або "війни нервів" по Керіл (Caryl, 1979, 1981). Простір логічно можливих результатів конструюється мислення, поповнюючись при спостереженнях.

В ході тривалих взаємодій при обміні багатьма сигналами прямої підрахунок імовірності результату неможливий. Тоді ми використовували коефіцієнти кореляції між часом експозиції сигналу і результатом взаємодії для випадку відповідності між цим коефіцієнтом кореляції і R2 дисперсійного аналізу по ймовірності появи сигналу. Якщо ж така відповідність було відсутнє, то розглядали експозицію даного сигналу як фактор дисперсійного аналізу, що впливає на результат взаємодії, і висловлювали силу впливу даного сигналу через R2. Таким чином вдається виявляти ті сигнали, які експонуються короткий час, але роблять сильний вплив на конфлікт.

Отримана цифра при її інваріантності до особливостей соціального контексту розглядалася як кількісна міра релізерного ефективності сигналу, але лише в тому випадку, якщо вдається показати єдинство набору викликаються сигналом фіналів. При цьому, оскільки кожне з взаємодій в соціальній системі закінчується або позитивно - підтвердженням соціального статусу, або негативно - знищенням старого соціального статусу (Попов, 1986; Гольцман та ін., 1994), то для кожного сигналу крім ймовірності стимуляції певного результату взаємодії ми повинні обчислити і ймовірність завершення взаємодії нічим. При цьому ми не накладаємо ніяких обмежень на можливість поєднання як стимулюючої, так і інгібуючої ефективності в одному сигналі. Лише після того, як було виявлено, що одні сигнали надають тільки стимулюючий в конкретному контексті, а інші - тільки інгібірує, в будь-якому контексті, народилося уявлення про релізерного і емоційних сигналах (Фрідман, 1992а, 1993а, 1993в, 1994).

Оцінивши релізерного ефективність кожного сигналу кількісно, ??ми опиняємося здатними проконтролювати правильність виділення нами мотивацій. Якщо сигнали з'являються на шкалі мотиваційної сили тільки в залежності від цієї сили, то тоді ефективності сигналів повинні змінюватися монотонно і лінійно залежно від місця сигналу на мотиваційному градиенте (Лоренц, 1994). Ступінь монотонності і лінійності зміни ефективностей сигналів можна оцінити статистично, наприклад, за допомогою програми MESOSAUR. Як тільки ця програма видасть позитивний результат, ми робимо висновок, що мотивація виділена нами за індикаторами мотивації правильно і ці індикатори забезпечують індіцірованіе з 100% точністю.

Це дозволяє зробити заключний крок аналізу і перейти до якісної визначенню специфіки соціального контексту, в основі якого лежить дана мотивація. Ми з'ясували, що сигнали з'являються тільки в залежності від мотивації і мотивація ж визначає узгодженість між результатом одного взаємодії і результатом серії взаємодій, в ході якої змінюється соціальна структура поселення. Тоді криві регресії залежності ефективності сигналів як в одиничному взаємодії (крива А), так і в серії взаємодій (крива Б) від місця сигналу на градієнті мотивації повинні бути паралельні в разі відповідності між вибраним нами аспектом соціальної системи з характерною соціальною структурою і мотивацією діючих в цьому аспекті сигналів! Наприклад, якщо сигнали 1-8 Dendrocopos major є сигналами мотивації охорони гніздовий території, то при розгляді того аспекту, в якому вони зустрічаються найчастіше - зимових і осінніх територіальних конфліктів - вдається виявити паралельність регрессий залежності як ймовірності втечі, так і ймовірності утримання даної частини ділянки

Сторінки: 1 2 3 4 5 6

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар