Реферати » Реферати з економіки » Формування грошово-кредитної системи ЄС і перспективи розвитку інтеграційних зв'язків з Росією

Формування грошово-кредитної системи ЄС і перспективи розвитку інтеграційних зв'язків із Росією

М.А. Давтян, завідувач кафедрою фінансів і кредиту Академії праці і соціальних відносин

Досвід розвитку європейської цивілізації, до якої безперечно належить і Росія, переконливо показав, що динамічний розвиток суспільства головним чином залежить від системи цінностей, що лежать в основі діяльності держави, економічних суб'єктів, громадських організацій, повсякденної життєдіяльності кожного громадянина та його готовності сприймати зміни. Майже піввікова історія формування та становлення Європейського Союзу (ЄС) також очевидно доводить, що практично всі країни ЄС незалежно від рівня економічного розвитку в тій чи іншій мірі зіткнулися з проблемами модернізації та розвитку національних економік, але багато в чому завдяки спільним і узгодженим зусиллям, ефекту інтеграції вирішували і вирішують ці проблеми з мінімальними соціальними і економічними витратами. Саме цим пояснюються інтеграційні досягнення ЄС і прагнення інших східноєвропейських країн, в т.ч. і колишніх республік СРСР, увійти до складу Європейського економічного і валютного союзу (ЕВС).

Поряд з якісним підвищенням рівня життя своїх громадян, що вже само по собі є досягненням інтеграції, ЄС достатньо успішно і послідовно вирішує й інші фінансові, економічні та соціальні завдання. У 1999 р був створений Європейський Центральний Банк (ЄЦБ) з виключно важливими функціями для всього співтовариства, а з 1 січня 2002 г. 12 членів ЄС ввели в обіг єдину (single) готівкову (а ще раніше і безготівкову) валюту євро взамін своїм національним грошовим одиницям, які протягом сторіч в різних формах були не тільки головним економічним інструментом і багатством, але і не менш важливим атрибутом державного суверенітету, таким як герб, прапор чи гімн. Готівкові гроші завжди були візитною карткою країни. Тепер у 12 європейських держав, які утворили зону євро, є єдина візитна картка.

Для розвитку та модернізації російської економіки, обгрунтування її інтеграційної стратегії вивчення досвіду та особливостей формування Європейського економічного і валютного союзу, а також грошово-кредитної політики його головного фінансового центру, яким став ЄЦБ, має не тільки теоретичне , а й надзвичайно важливе економічне значення. Головною рушійною силою появи євро як єдиної в рамках ЄС транснаціональної валюти, як, втім, і інших найважливіших якісних змін ЄС, є необхідність своєчасно адаптуватися до викликів динамічно мінливого світу в умовах глобалізації.

Тому від успішності зусиль офіційних властей ЄС щодо забезпечення стійкості курсу євро залежать можливості його використання в Росії як рівнозначного до долара США міжнародного резервного активу, в тому числі і в цілях подальшої диверсифікації офіційних валютних резервів, коштів міжнародних розрахунків, платежів та валюти контрактів, а також інструменту запозичення на міжнародних фінансових ринках.

Це тим більш актуально, оскільки Європейський Союз планує до середини 2004 р.прийняв в свої ряди десять країн (Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина) . Ще дві країни - Болгарія і Румунія отримали запрошення приєднатися до ЄС на початку 2007 р До речі, у багатьох запрошених країн Східної Європи ключові параметри (населення, обсяг ВВП, ВВП на душу населення, частка промисловості, сільського господарства і послуг у ВВП, рівень безробіття , частка експорту до ЄС із загального експорту), та й деякі критерії приєднання до ЕВС (співвідношення державного боргу і ВВП, рівень інфляції, бюджетний дефіцит) значно поступаються аналогічним показникам Росії. Майбутній вступ до Європейського Союзу зазначених 12 країн збільшить частку Росії у зовнішній торгівлі з ЄС з нинішніх 40% до більш ніж 60%.

Уважне вивчення досвіду створення ЕВС і аналіз єдиної незалежної грошово-кредитної політики (ДКП) Європейського Центрального Банку важливі також з точки зору практичної реалізації підписаних свого часу угод і договорів в рамках СНД, що припускали поетапне формування єдиного митного союзу, зони вільної торгівлі, загального ринку товарів, капіталів, робочої сили, платіжного і навіть валютного союзу. Але при цьому за більш ніж десять років не реалізовано жодного значущого угоди.

Для кращого розуміння оптимальних умов, необхідних для реалізації інтеграційних проектів в рамках СНД, потрібно об'єктивний аналіз багатющого досвіду європейської інтеграції. Особливо це стосується ключової складової, якою, на нашу думку, є єдина і незалежна грошово-кредитна політика ЄЦБ на далеко неоднорідному фінансово-економічному просторі Європейського Союзу, спрямована на такі макроекономічні орієнтири, як стабільність цін (стримування інфляції), підтримання купівельної спроможності євро, забезпечення економічного зростання та зайнятості.

Останнім часом намітився взаємний інтерес між Євросоюзом і Росією. Чи можливий сценарій їх стратегічної співпраці в будь-якій формі в довгостроковій перспективі? У найближчі 5-7 років входження Росії в ЄС малоймовірно або майже виключено. Однак через 10-15 років цілком допустимо членство в ЕВС в тій чи іншій формі.

Як аргументи на користь такого сценарію можна навести таке.

ЄС зацікавлений у стабільній і процвітаючій Росії як майбутнього величезного ринку, обширною ресурсної бази та інвестиційних вкладень.

ЄС знаходиться в енергетичній залежності від Росії, і в найближчі 20-25 років інших альтернатив російським поставкам не передбачається. Саме ціни на російські енергоносії залишаються з об'єктивних ринкових причин некерованим чинником при підтримці цінової стабільності в зоні євро.

На частку ЄС сьогодні припадає понад 40% експорту Росії, більш 25% іноземних інвестицій в нашу країну і майже 70% її зовнішнього боргу.

Є аргументи за інтеграцію Росії та Євросоюзу, про що йшлося вище. Однак можна перерахувати і стільки ж аргументів проти подібної інтеграції. Причому її противників достатньо не тільки в ЄС, але і в самій Росії. Багато хто вважає (їх більшість), що Росія ні географічно, ні політично, ні економічно не «поміститься" в ЄС.

Європейський Центральний Банк і Евросистема

Дванадцять національних центральних банків, у тому числі Банк Франції, Банк Італії, Банк Іспанії, Нідерландський банк, Національний банк Бельгії, Австрійський національний банк , Банк Греції, Банк Португалії, Банк Фінляндії, Центральний банк Ірландії, Центральний банк Люксембургу, Бундесбанк Німеччини, а також Європейський Центральний Банк (ЄЦБ), розташований у Франкфурті-на-Майні, разом утворюють Євросистему. Структура європейської системи центральних банків представлена ??на наведеній нижче схемою.

Термін "Евросистема" обраний Радою керуючих ЄЦБ, щоб пояснити пристрій (угода), за допомогою якого Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) виконує свої завдання в зоні євро. До тих пір, поки деякі члени ЄС не ввели у себе в обіг єдину валюту євро, відміну між ЄВРОСИСТЕМИ і ЕСЦБ збережеться.

Крім внесеного капіталу 12 НЦБ ЄВС перевели на рахунки ЄЦБ валютні резерви на суму 40 млрд. Євро. Передача валютних резервів також проведена пропорційно частці кожної країни в капіталі ЄЦБ. Взаємини кожен національний центральний банк був кредитований ЄЦБ грошовими вимогами в євро-еквіваленті за їх додатковий валютний вклад. Причому 15% цих вкладів були внесені монетарним золотом, а що залишилися 85% в доларах США і японських ієнах. Будь-яка інша країна ЄС, що побажала приєднатися до євро, повинна перш за все відповідати критеріям приєднання (конвергенції). При цьому ЄЦБ зобов'язаний дати свій висновок про ступінь відповідності даної країни критеріям приєднання.

ЄЦБ представляє унікальну організаційну структуру, яка не має аналога у світовій практиці. Унікальність полягає в тому, що в одній системі поєднуються якісно різні структури: централізовані і децентралізовані.

ЄВРОСИСТЕМИ і ЕСЦБ управляють ті органи Європейського Центрального Банку, які наділені правом прийняття рішення. Такими органами є: Рада керуючих і Виконавчий комітет.

Вищим ланкою ЄЦБ є Рада керуючих, в який в кількості 18 чоловік входять всі члени Виконавчого комітету (6 чоловік) і керуючі всіх 12 НЦБ Євросистеми.

На Раду керуючих покладаються такі функції:

розробляти найважливіші напрями діяльності та приймати необхідні рішення, що забезпечують виконання завдань, покладених на Євросистему;

Визначати грошово-кредитну політику для зони євро, включаючи асигнування, рішення, що стосуються проміжних грошово-кредитних орієнтирів (цілей), основних процентних ставок і резервів в ЄВРОСИСТЕМИ, і встановлювати необхідні орієнтири для їх реалізації;

Розглядати і затверджувати річний звіт ЄЦБ.

Рада керуючих засідає в місті Франкфурті-на-Майні, як правило, два рази на місяць; допускаються також засідання Ради керуючих в НЦБ ЄС.

При прийнятті рішень з найважливіших питань грошово-кредитної політики або інших задач Євросистеми члени Ради діють не як представники національних банків, а як незалежні професіонали за принципом "один член, один голос". Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують не менше 2/3 членів Ради.

Максимальна кількість службовців на 2003 р в ЄЦБ по запланованому бюджету по зарплаті 1263 людини; реальна кількість службовців склало 1172. Середньомісячна зарплата службовців перевищує 8000 євро (для порівняння - середня зарплата службовців ЦБ РФ становить 12 тис. руб., або близько 350 євро.

Цілі і функції ЄЦБ

Головною метою діяльності Європейського Центрального Банку є підтримання цінової стабільності в зоні євро. Інші цілі та функції ЄЦБ:

підтримання спільно з національними центральними банками ЄС стабільного функціонування платіжної системи Єврозони;

захист і забезпечення купівельної спроможності євро;

підтримання макроекономічної збалансованості в Євросоюзі;

сприяння безперебійному функціонуванню та розвитку банківської системи ЄС.

Найважливішою функцією ЄЦБ є розробка та реалізація єдиної і незалежної грошово-кредитної політики для країн

Сторінки: 1 2

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар