Реферати » Реферати з економіки » Світова господарська система

Світова господарська система

Світова господарська система

Визначення функціонування всієї світової господарської системи.

Світова економіка, або світове господарство, - це сукупність національних господарств, що знаходяться в постійній динаміці, в русі, що володіють зростаючими міжнародними зв'язками і відповідно складним взаємовпливом, підкоряється об'єктивним законам ринкової економіки, в результаті чого формується вкрай суперечлива, але разом з тим більш-менш цілісна світова економічна система.

Основою функціонування МХ, як цілісної світової екон. Системи є МРТ та інтернаціоналізація виробництва, матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.

В основі об'єднання національних господарств у єдине світове господарство лежить МРТ, яке представляє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві окремих видів продукції, якої країни обмінюються між собою. Міжнародне РТ - об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами і знаннями, розвитку виробничого, науково-технічного, торговельного та іншого співробітництва між усіма країнами світу незалежно від рівня економічного розвитку і характеру суспільного ладу. Саме МРТ є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах усієї планети. Сутність МРТ виявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва - його розчленовуванні й об'єднанні. Поділ праці є одночасно спосіб з'єднання праці.

Структура МХ

Всі країни можна умовно поділити на три групи.

У міжнародній практиці всі країни світу поділяються на три основні групи: розвинені країни з ринковою економікою, країни з перехідною економікою і країни, що розвиваються. Така розбивка на групи була обрана для зручності аналізу в ЕКОСОР (Економічній і соціальній раді ООН)

Група розвинених країн з ринковою економікою включає 23 країни. Вона підрозділяється далі для цілей аналізу на частково співпадаючі класифікаційні підгрупи найбільших промислово розвинених країн, (характеризуються високим ступенем екон. Розвитку, соціальної та політичної стабільністю) куди входять сім країн з найбільшими обсягами валового внутрішнього продукту (ВВП) в групі розвинутих країн з ринковою економікою ( РСРЕ). Це - Німеччина, Італія, Канада, Великобританія, США, Франція і Японія; Європейський союз - ЄС (Бельгія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Швеція, Фінляндія і Австрія); Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія, Швеція; Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди та Люксембург); Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА): США, Канада, Мексика.

Група країн з перехідною економікою підрозділяється на країни Східної Європи, до яких відносяться Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина та нові держави, що виникли після розпаду СРСР: Росія, Україна, Білорусія , Казахстан, Узбекистан, Киргизія, Туркменія, Таджикистан, Вірменія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Латвія, Литва та Естонія, а також нові країни, що виникли після розвалу Югославії.

Дана група країн з середини 80-х років виявилася в центрі унікальних історичних перетворень практично у всіх сферах суспільно-політичного та економічного життя. Суть цих перетворень полягає в заміні авторитарних політичних режимів плюралістичною демократією і перехід від централізованої планової соціалістичної економіки на ринкові умови господарювання. Практично у всіх країнах цієї групи з початку 90-х років проводяться економічні реформи, спрямовані на забезпечення сталого розвитку народного господарства за рахунок внутрішньої і зовнішньої макроекономічної стабілізації, створення конкурентних ринкових відносин і проведення відповідної реформи цін, структурної перебудови виробництва і підприємств на основі чіткого законодавчого визначення прав власності - державної та приватної, обмеження панування монополій і втручання держави в діяльність господарюючих суб'єктів ринкової економіки, розширення та поглиблення міжнародної економічної інтеграції.

Найбільших успіхів у проведенні економічних реформ в даній групі країн до кінця 90-х років домоглися Польща, Чехія, Угорщина. Результатом цих реформ у зазначених державах з'явилася та обставина, що після трьох років кризового стану економіки на початку проведення реформ (1991-1993 гг.) Становище почало стабілізуватися в 1994 р, а вже в 1995-1996 рр. національний доход в цих країнах зростав щорічно в середньому на 6%. З 1995 р почалося економічне зростання і в інших країнах Східної Європи - Румунії, Болгарії та Словаччині.

Разом з тим у нових державах, що виникли після розпаду СРСР і Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія, проведені економічні реформи ще не дали відчутних позитивних результатів з точки зору внутрішньої та зовнішньої макроекономічної стабілізації. У цих країнах ще належить вирішити складний комплекс проблем щодо створення реальної ринкової економіки та забезпечення сталого економічного зростання.

Країни, що розвиваються зазвичай групуються по регіонах з урахуванням їх географічного положення. Для цілей аналізу окремо виділяються також країни з активним платіжним балансом і країни-імпортери капіталу. Останні в свою чергу поділяються на країни-експортери і країни-імпортери енергоресурсів. Країна вважається експортером енергоресурсів, якщо вона одночасно задовольняє наступним двом критеріям:

а) її виробництво первинних енергоресурсів (включаючи кам'яне вугілля, лігніт, сиру нафту, природний газ, гідроенергію і атомну енергію) перевищує власне споживання по Щонайменше на 20%;

Б) експорт енергоресурсів становить як мінімум 20% від загального обсягу експорту. Серед країн, що розвиваються-імпортерів енергоресурсів виділяються країни з недавно сформованим активним платіжним балансом, до яких відносяться чотири азіатські країни, що вважаються першим поколінням успішних експортерів готових виробів (Сянган, Республіка Корея, Сінгапур і Тайвань).

Серед країн, що розвиваються в сучасних умовах йде процес подальшої економічної диференціації. В даний час вони виявилися принаймні на трьох різних рівнях господарського розвитку. Найбільш розвинені в промисловому відношенні країни, що розвиваються утворили групу "нових індустріальних країн" (НІС). До них можна віднести Аргентину, Бразилію, Сянган, Республіку Корея, Мексику, Сінгапур, Тайвань, Туреччину.

Проміжну групу утворили країни, істотно відстали від НИС як по загальних обсягах виробництва, так і з виробництва товарів і послуг на душу населення. Ця група, зокрема країни Близького Сходу, характеризується великою диференціацією галузевих структур, соціальних верств населення та їх становищем у суспільстві.

До групи "найменш розвинених країн" відносяться близько 50 країн, що розвиваються. Як правило, вони мають вузьку, навіть монокультурну структуру господарства, високий ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування заходів у соціально-економічній сфері. В ООН використовуються три критерії для віднесення країн до цієї групи: частка валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу населення не перевищує 350 дол. США; частка дорослого населення, що вміє читати, - не більше 20%; обробна промисловість у ВВП становить не більше 10%. У цю групу входять 8 країн Азії, 28 - Африки, 5 - Латинської Америки та Океанії та ін

Характеристика факторів, що впливають на розвиток МХ.

Географічні чинники

Сировинні ресурси і грунтово-кліматичні умови

Розвиток продуктивних сил

Істотне ускладнення виробленої фірмами продукції сприяє поглибленню МРТ, спеціалізації виробництва.

Важливу роль у розвитку продуктивних сил відіграє виробниче кооперування фірм різних країн, яке отримало найбільше поширення в таких галузях, як: автомобілебудування, тракторобудування, літако і ракетобудування, електротехніка, тобто там, де існує високий рівень предметної спеціалізації.

Науково-технічний прогрес

Надзвичайно швидкий НТП сприяє розвитку науково-техн. співробітництва країн

В основі цієї співпраці лежить обмін результатами наукових досліджень дослідно-конструк. і технолог. розробок, передового досвіду, який здійснюється на основі міжнародних торгових операцій.

НТС (науково-техн. Співпраця) сприяє швидкому використанню світових досягнень в галузі науки і техніки.

Зовнішня торгівля

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн на основі МРТ

Висловлює їх взаємну економічну залежність і полягає їх оплачуваної ввезення (т.е імпорту) і оплачуваного експорту товарів і послуг.

ВТД (зовнішньоторговельна діяльність) підрозділяється по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і послугами.

У процесі міжнародної торгівлі відбувається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу.

У процесі міжнародної торгівлі відбувається оплачуваний сукупний оборот між усіма країнами світу

Аукціони-цінні товари (чай, хутра, золото, квіти)

Біржі-нафта, газ

Торги - а / м і т.п.

Ціни, за якими торгують між собою фірми орієнтуються на ціни торгів, фірм-монополістів.

Розвиток міжконтинентальних транспортних засобів зв'язку.

Перевезення вантажів між країнами і континентами здійснюється морським внутрішньо водним, залізничним, автомобільним, повітряним, трубопровідним транспортом і електропередавальними пристроями.

Міжнародні транспортні комунікації, створення нових транспортних засобів, технології перевезень і поргузочно-розвантажувальних засобів сприяє розвитку зовнішньоторговельних відносин зарубіжних держав.

На біржах продають тільки контракти.

Розвиток глобальних комунікаційних засобів зв'язку

Ще один пріоритетний напрям у сфері зовнішньоторговельних відносин грунтується воно на створенні сучасних відносин інформаційно-комунікаційних систем, що забезпечують точність, швидкість, ефективність, укладення комерційної угоди, а так само збереження і передачі інформації

Тенденції вивезення та ввезення капіталу

Активний рух капіталу є процес вилучення частини капіталу з національного обороту в одній країні і переміщення його в товарній або грошовій формі у виробничий процес та обіг іншої країни.

Міжнародне обіг капіталу впливає на інтернаціоналізацію виробництва, сприяє отриманню прибутку.

Кредити банків, фін органи інвестиції (в товарній і грошовій формі

Трансферти-односторонні перекази, матеріальна допомога

Міграція робочої сили

Відбувається з причин як економічного, так і неекономічного характеру

До нееконом. відносяться - політичні, національні, расові, сімейні

Причини економічного характеру криються в рівні економічного розвитку окремих країн.

Як правило раб. сила переміщається їхніх країн з низьким рівнем в країни з вищим рівнем Використання іноземної робочої сили є одним з важливих елементів нормального функціонування світового господарства (дешевизна )

Інтеграційні процеси

Освіта інтеграційних угруповань НАФТА, МЕРКОСУР, АТЕС створює умови для інтернаціоналізації капіталу і виробництва між країнами учасниками цього процесу. Велик. Екон об'єднання усувають перешкоди заважають вільному руху товарів, послуг, капіталу шляхом скасування митних зборів, ліквідації кількісних і інших обмежень координації торгів, валют та соц. Політики

ЄС - Європейський союз

НАФТА-Канада, Америка,

Союз Північних країн - Мексика

АТЕС - азіатскотіхоокеанскій блок

Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Тайвань

Створення транснаціональних корпорацій (ТНК)

Ділова активність ТНК здійснюється шляхом утворення дочірніх компаній у різних країнах. ТНК є активним учасником МРТ і сприяє його розвитку

Вони здійснюють динамічну політику в галузі капіталовкладень і науково-дослідних робіт, виробництва і торгівлі в континентальномеждународном масштабі.

Негативний момент:

Монополісти не терплять конкурентів - скуповують нові відкриття і тримають їх, гальмують НТ прогрес. Використання дешевої сировини і дешевої раб сили, ведуть

Сторінки: 1 2

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар