Реферати » Реферати з економіки » Управління витратами

Управління витратами

Поріг рентабельності - це така виручка від реалізації, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутку. Валовий маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Поріг рентабельності можна знайти двома способами.

Перший спосіб заснований на рівності валовий маржі і постійних витрат при досягненні порогового значення виручки від реалізації. Отже,

Прибуток = Валова маржа - Постійні витрати = 0, або

Прибуток = Поріг рентабельності * Валова маржа у відносному вираженні до виручки - Постійні витрати = 0

З останньої формули отримуємо значення порога рентабельності:

Поріг рентабельності = Постійні витрати / Валова маржа у відносному вираженні

За цією формулою значення порога рентабельності отримуємо в вартісному вираженні. Це значення порога рентабельності корисно для того, щоб знати, яка сума нам буде потрібно для покриття витрат.

Другий спосіб розрахунку порога рентабельності заснований на використанні формули такого виду:

Поріг рентабельності = Поріг рентабельності в вартісному вираженні /
Ціна одиниці продукції

За цією формулою отримуємо значення порога рентабельності в натуральних одиницях. Тобто так визначається критичне значення обсягу виробництва в одиницях товару, при реалізації якого окупляться постійні та змінні витрати, після чого кожна наступна продана одиниця товару буде приносити прибуток [11, с.124].

Різниця між фактичною виручкою від реалізації і порогом рентабельності складає запас фінансової міцності підприємства. Якщо виручка від реалізації опускається нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, утворюється дефіцит ліквідних коштів:

Запас фінансової міцності = Виручка від реалізації - Поріг рентабельності

На основі аналізу порога рентабельності і запасу фінансової міцності можна прийняти наступні управлінські рішення:

- розрахунок і аналіз обсягів реалізації на основі запланованої величини прибутку;

- Розробка найбільш прибуткового та рентабельного асортименту продукції;

- Вироблення цінової політики і т.д.

При розробці оптимально асортименту своєї продукції фінансові менеджери часто використовують так зване «правило 50 відсотків» . Це правило зводиться до наступного: всі види продукції поділяються на дві групи залежно від частки змінних витрат у виручці від реалізації. Якщо частка змінних витрат більше 50 відсотків, то за даними видам продукції вигідніше працювати над зниженням витрат. Якщо частка змінних витрат менше 50 відсотків, то підприємству краще зосередити свою увагу на збільшенні ринкового сегмента - це дає більше збільшення частки валової маржі.

При використанні даного прийому в розрахунок зазвичай не включають: ефект економії на масштабах виробництва, який призводить до уповільнення росту змінних витрат у разі збільшення частки на ринку, і зміна цін, пов'язане зі зміною обсягу реалізації. Але, як показує застосування
«правила 50 відсотків» , ці чинники не призводять до кардинальних змін при виборі пріоритетного варіанту. Якщо ж вони значні, їх можна без праці включити в розрахунок [2, с.32].

Представлений вище інструментарій операційного фінансового менеджменту, звичайно, не є панацеєю в боротьбі з проблемою збитковості, проте він значно розширює можливості аналізу та управління витратами і може істотно допомогти у підвищенні показників прибутку і рентабельності підприємства.

2.3. Методи оперативної діагностики як інструмент управління витратами

Найважливішим аспектом управління витратами є зіставлення фактичних затрат з нормативами. Різниця між фактичними і нормативними витратами називається відхиленням. Відхилення розраховують окремо по кожному об'єкту обліку витрат: центру відповідальності, виду продукції, замовлення та ін. Мета аналізу відхилень - визначення та детальна оцінка кожної причини, кожного фактора, які привели до виникнення відхилень, встановлення відповідальності за подію. Сучасне виявлення та аналіз причин відхилень дозволяє своєчасно вживати необхідних заходів щодо усунення небажаних і зміцненню сприятливих тенденцій.

Найважливішим інструментом тут є факторний аналіз, який дозволяє визначити, яка частина відхилення яким чинником викликана. З численних існуючих методів факторного аналізу на практиці найчастіше застосовується метод ланцюгових підстановок.

При використанні методу ланцюгових підстановок в формулу витрат «по ланцюжку» замість планових підставляють фактичні значення факторів.
Різниця між отримані в результаті такої підстановки значенням витрат і первісним їх значенням і є відхилення, викликане даним фактором.

На наступному кроці проаналізований чинник «закріплюють» на фактичному рівні і в формулу витрат підставляють фактичне значення наступного чинника - і так до тих пір, поки в формулу витрат не поставлено фактичні значення всіх факторів [7, с .112].

Постановка починається з кількісних факторів (наприклад, обсяг випуску) і закінчується якісними чинниками (наприклад, норми і ціни).

Наприклад, витрати на матеріали залежать від трьох чинників: обсягу випуску продукції, цін на матеріали, норми витрат матеріалів на одиницю випуску:

Змn = Qn * Нn * Цn ,

Змф = Qa * Нф * Цф, де
Зм - витрати на матеріали;
Q - обсяг випуску;
Н - норма витрати матеріалів на одиницю продукції;
Ц - ціна одиниці матеріалів;
«Ф» і «n» - індекси фактичного і планового значень відповідно.

Метод ланцюгових підстановок дає такі формули відхилень фактичних змінних витрат від планових:

О (обсяг) = Qф * Нп * Цп - Qп * Нп * Цп = (Qф - Qп) * Нп * Цп;

О (ціна) = Qф * Нп * Цф - Qп * Нп * Цп = Qф * (Цф - Цп) * Нп;

О (норма) = Qa * Нф * Цф - Qп * Нп = Qф * Цф * (Нф - Нп). де
О - відхилення; в дужках вказано фактор, що викликав відповідне відхилення.
Значення кожного відхилення залежить від порядку підстановки. Зазвичай підстановку починають з кількісних факторів і закінчують якісними чинниками: це збільшує значущість якісних факторів, оскільки відхилення, викликані сукупним впливом факторів при цьому ставляться на їх
«частку» [7, ??с.112-114] .
Розподіл відхилень між факторами можна представити в графічному вигляді (рис. 2).
Обсяг

Частка Q
Qф Відхилення, викликане сукупним впливом факторів
Qп Частка Р

Витрата матеріалів на одиницю

Продукції Р = Ц * Н, тис. руб.

На основі розрахунку за методом ланцюгових підстановок можна виявити винуватців відхилень: наприклад, начальник цеху фабрики відповідає за втрати, викликані відхиленням фактичної витрати ресурсів від норми, але не несе відповідальності за втрати, викликані подорожчанням матеріалів.

Приклад розрахунок відхилень фактичних затрат на матеріали від плану представлений в табл. 1 (а, б).

Таблиця 1 (а)

Вихідні дані

| План | Факт |
| Обсяг | Витрата на | Ціна, | Обсяг | Витрата на | Ціна, |
| випуску, | одиницю, | руб. за кг | випуску, | одиницю, | руб. за кг |
| шт. | Кг | | шт. | Кг | |
| 1125 | 3,1 | 3500 | 1138 | 2,5 | 3675 |??

Таблиця 1 (б)

Приклад розрахунку відхилень фактичних затрат на матеріали від плану

| Планові | Фактичні | Відхилення, | В т.ч. по | За ціною | За нормою |
| видатки | видатки | всього | обсягом | | |
| матеріали | матеріали | | | | |
| 12206250 | 12128235 | 78015 | 0 | 155000 |-40000 |

Аналіз прикладу в табл. 1 (а, б) показує, що збільшення фактичної ціни на матеріали в порівнянні з планом призвело до збільшення витрат на 155 000 руб., Але в той же час зниження витрати матеріалів на одиницю продукції викликало зниження затрат на 40000 руб. в порівнянні з планом. В результаті сумарне відхилення фактичних витрат від планових склало 115000 руб [1, с.50-51].

Для постійних витрат відхилення розраховують за загальною сумою, причому кожен керівник відповідає за ту частину постійних витрат, на яку він реально може впливати:

ОПЗ = Хф - Хп, де Хф, Хп - фактичні та планові постійні витрати.

Відхилення за обсягом виробництва можна розбити на дві великі групи: відхилення за потужністю і за ефективністю.

Відхилення за потужністю:

Ом = (Сф - Сп) * Фп, де Сф - вартість основних фондів (кількісний фактор);

Ф - фондовіддача (якісний фактор).

Відхилення по фондоотдаче:

О = Сф * (Фф - Фп).

Розрахунок і аналіз відхилень зазвичай оформляють в таблицях наступного виду (табл. 2):

Таблиця 2

Таблиця розрахунку і аналізу відхилень

| Стаття витрат | План | Факт | Відхилення |
| | | | всього | в т.ч. по | по нормам | по |
| | | | | обсягом | | цінами |
| | | | | | | |

Для контролю та аналізу відхилень на підприємстві може бути розроблений класифікатор можливих причин і можливих винуватців відхилень (табл. 3).
Кожному відхиленню привласнюється п'ятизначний код: перші три цифри - код центру відповідальності, де виявлено причини, останні дві цифри - код винуватця відхилень [1, с.51-53].

Таблиця 3

Приклад класифікатора причин відхилень

| Величина | Виявлені | Центр | Код центру | Центр | Код |
| відхилення | причини | відпові-ніс | відповідальної | відповідальної | центру |
| | відхилення | ти, | ності | ності - | відпові-в |
| | | визначає | | винуватець | енности - |
| | | причини | | відхилень | винов-ник |
| | | відхилень | | | а |
| | | | | | |

На підставі табл. 2 і 3 менеджер може приймати рішення з усунення небажаних відхилень і посиленню

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар