Реферати » Реферати з економіки » Планування і мотивація діяльності

Планування та мотивація діяльності

Т.В. Яркина

1. Державне економічне регулювання

1.1. Економічні функції держави

Світовий досвід свідчить: не всі функції життя суспільства можуть бути реалізовані через ринкові відносини. У зв'язку з цим ринкові механізми необхідно доповнювати системою державного втручання, якій властива управлінсько-планова і контрольна діяльність відповідних органів влади.

Держава визначає пріоритетні напрямки розвитку економіки, концентрує ресурси на цих напрямках, виділяє субсидії, надає пільги підприємствам, регулює зовнішньо-економічну діяльність виробників продукції, зміцнює ту частину господарського управління, через яку здійснюється безперервний зв'язок між постачальниками і споживачами продукції.

Основні принципи державного регулювання економіки:

- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси;

- Вплив на розвиток соціально-економічних процесів, встановлення державою економічних регуляторів і нормативів.

Функції держави в галузі регулювання економіки:

- розробка господарського законодавства, що визначає порядок формування та функціонування елементів ринкового механізму;

- Стратегічне планування економічного розвитку народного господарства;

- Регулювання інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств, визначення основних напрямів науково-технічного прогресу;

- Створення державної системи фінансування, кредитування, оподаткування та ціноутворення; нормування амортизаційних відрахувань;

- Перерозподіл централізованих доходів і ресурсів, стабілізація економіки й соціальний захист населення (встановлення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, стипендій; надання податкових пільг; регулювання допустимих меж розмірів інфляції та безробіття; бюджетне фінансування освіти, науки , культури, охорони здоров'я, збройних сил тощо);

- Регулювання процесів відтворення і охорони навколишнього середовища, гарантування екологічної безпеки, розробка та реалізація екологічних програм.

1.2. Макроекономічне планування

Основною ланкою державного регулювання є макроекономічне планування - визначення стратегічних напрямів розвитку народного господарства.

Основними принцами макроекономічного планування є:

- щ вивчення соціально-економічних процесів в державі, визначення конкретних об'єктів державного впливу і вибір шляхів і засобів цього впливу;

- Інформування суб'єктів ринкових відносин про перспективи та прогнози соціально-економічного розвитку держави (регіону);

- Застосування економічних регуляторів і нормативів, обов'язкових для всіх суб'єктів ринкових відносин;

- Реалізація прямого впливу на господарюючі суб'єкти через засоби державного бюджету.

Плани і прогнози на загальнодержавному рівні передбачають проблеми щодо країни в цілому, тобто найважливіші пропорції розвитку народного господарства, пріоритети і програми.

Типові розділи макроекономічного плану:

1) природно-економічні особливості країни і регіонів: поточне і перспективне стан;

2) зміни в структурі економіки на перспективу, найважливіші пропорції і пріоритети;

3) перспективи розвитку галузей і міжгалузевих зв'язків;

4) напрямки соціального розвитку суспільства, соціальний захист населення;

5) перелік цільових програм та їх ресурсне забезпечення;

6) розвиток внутрішнього (національного) і зовнішнього (міжнародного) ринків в перспективі, характер їх кон'юнктури;

7) формування фінансового плану і бюджету, розробка економічних регуляторів і нормативів.

В системі макроекономічного планування важливе значення має державне замовлення - форма прямого державного регулювання господарських зв'язків. Договори на виконання державного замовлення укладаються органами державної контрактної системи та підприємствами-виробниками як генеральні договори по відношенню до договорів, що укладаються між виробниками і споживачами продукції.

Вигідність державного замовлення для виробника забезпечується:

1) договірною ціною;

2) матеріальними ресурсами в межах номенклатури продукції, за якою розміщуються держзамовлення, в кількостях, визначених генеральною договором;

3) пільгами з податку на прибуток;

4) гарантією реалізації виробленої продукції.

1.3. Бюджетна і кредитна політика держави

Державний бюджет - це розпис грошових доходів і витрат держави на визначений період (зазвичай 1 рік), затверджена в законодавчому порядку.

Доходи держбюджету: податки; надходження від зовнішньоекономічної діяльності; надходження коштів від приватизації майна підприємств; централізація частини амортизаційних відрахувань; надходження коштів від продажу військового майна; збори та інші податкові доходи.

Витрати держбюджету: народне господарство; фінансування науки, культури, охорони здоров'я; соціальний захист населення; фінансування заходів державного регулювання цін; зовнішньоекономічна діяльність; фінансування оборони; утримання органів влади; субвенції місцевих бюджетам і т.д.

В системі бюджетного планування важливо вирішити проблему дефіциту держбюджету за рахунок збільшення доходів і зменшення витрат. З метою зниження бюджетного дефіциту необхідно вишукувати неемісійні кошти, наприклад, випуск державних цінних паперів-облігаціонних позичок і казначейських зобов'язань.

Розвиток ринкових відносин можливий за умови наявності активно діючої грошово-кредитної системи.

Грошова система - це встановлена ??державою форма організації грошового обігу.

Держава визначає грошову одиницю країни, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, форми безготівкового платіжного обігу, масштаб цін, курс національної валюти (гривні) по відношенню до іноземних.

Кредитна система відображає сукупність кредитних відносин.

Кредитними називаються відносини, що складаються з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств (організацій), бюджету, населення.

Принципи кредитування: терміновість, зворотність, цільовий характер, платність, забезпеченість позик, кредитоспроможність позичальника, рівноправність сторін у кредитних відносинах.

Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють банківський, державний, міжнародний, споживчий, внутрішньогосподарський кредит. Залежно від термінів користування кредитними коштами, кредити можуть бути короткостроковими (1 рік), середньостроковими (1-3 роки) і довгостроковими (понад 3-х років).

Ефективність грошово-кредитної системи залежить від здійснюваної в країні кредитної політики - системи заходів центрального (національного) банку держави для регулювання грошового обігу та досягнення економічних і соціальних цілей. Основними її напрямками є політика кредитної рестрикції (зменшення кредитування) і експансії (розширення кредитування). До важливих елементів кредитної політики відносяться: зміна банківського (депозитного) відсотка, регулювання норми обов'язкового резерву комерційних банків у Національному банку України і т.п.

Удосконалення кредитної системи передбачає: введення в дію державного контролю за цільовим використанням кредитних ресурсів на виконання народногосподарських програм, відпрацювання системи управління кредитними ресурсами комерційних банків, створених за рахунок коштів державного сектора, впровадження валютного регулювання, створення системи інвестиційних та інноваційних банків.

1.4. Система оподаткування

Податки - це обов'язкові платежі, що стягуються державою з фізичних та юридичних осіб.

Вони є основним джерелом коштів держбюджету, позабюджетних фондів і місцевих органів управління.

Система оподаткування - сукупність податків, що стягуються, методів і форм їх побудови і стягнення, а також відповідних державних органів, що займаються управлінням цією діяльністю.

Принципи оподаткування:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг з оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- Обов'язковість для всіх;

- Рівнозначність і пропорційність справляння податків (чим вище доходи - тим більше податки);

- Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації по відношенню до суб'єктів господарювання;

- Соціальна справедливість при визначенні та здійсненні податків, зборів та обов'язкових платежів;

- Стабільність - забезпечення незмінності податків та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- Економічна обгрунтованість;

- Рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків;

- Єдиний підхід до розробки податкових законів;

- Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків.

Основні види загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) на території України: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, мито, державне мито, податок на нерухоме майно, плата (податок) за землю, рентні платежі, податок з власників транспортних засобів, податок на промисел, збір за забруднення навколишнього природного середовища, збір до фонду Чорнобиля, збір на обов'язкове соціальне та пенсійне страхування, збір до державного інноваційного фонду та ін.

До місцевих податків і зборів належать: податок з реклами, комунальний податок, готельний збір, курортний збір та інші.

Для підприємств важливо, за рахунок яких джерел воно може оплачувати різні податки. У зв'язку з чим їх поділяють на:

- податки, витрати по яких відносяться на собівартість;

- Податки, що відносяться на виручку від реалізації продукції (послуг);

- Податки, що відносяться на фінансові результати.

Джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки.

2. Планування діяльності підприємства

2.1. Загальна характеристика планування

Планування - це визначення цілей і завдань підприємства на певну перспективу, аналіз способів їх реалізації та ресурсного забезпечення.

Основні принципи планування:

1) Принцип обгрунтованості цілей і завдань підприємства. При цьому виділяють цілі:

- господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;

- Виробничо-технологічні, що визначають функціональне призначення підприємства;

- Науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес;

- Соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства;

- Екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без негативного впливу на навколишнє середовище.

2) Принцип системності. Він означає, що планування представляє цілу систему планів і охоплює всі сфери діяльності підприємства;

3) Принцип науковості. Вимагає врахування перспектив науково-технічного прогресу і застосування науково обгрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів;

4) Принцип безперервності. Означає паралельне поєднання поточного і перспективного планування;

5) Принцип збалансованості плану. Вказує на кількісне відповідність між взаємопов'язаними розділами і показниками плану, між потребами в ресурсах та їх наявністю;

6) Принцип директивності. Відповідно до нього план набуває чинності закону для всіх підрозділів підприємства після затвердження його керівником підприємства.

Найважливішими цілями, які переслідуються в плануванні на підприємстві, як правило, є: обсяг продажів товарної маси, прибуток і частка на ринку.

Види планування.

Залежно від тривалості планового періоду виділяють перспективне (довгострокове і середньострокове) і поточне (короткострокове) планування.

Довгострокове планування звичайно охоплює трирічний або п'ятирічний періоди й визначає загальну стратегію підприємства в рамках, "продукт-ринок". При складанні плану вивчаються варіанти розширення виробництва та зниження витрат. Прогнозуються зміни в номенклатурі продукції й уточнюється політика у функціональних сферах. Результатом цього плану є формулювання довгострокових цілей, складання довгострокових проектів і прийняття довгострокової політики в основних областях.

Середньострокове планування (від 2 до 3-х років) враховує можливості всіх підрозділів на основі їхньої власної оцінки. Розробляється план підприємства з маркетингу, план виробництва, план по праці і фінансовий план.

Поточне планування звичайно розраховане на рік, півроку, квартал, місяць і включає обсяг виробництва, план по праці і заробітної плати, планування матеріально-технічного забезпечення, собівартості, прибутку, рентабельності і т.д.

В плануванні використовуються такі основні методи:

- нормативний - на основі прогресивних норм

Сторінки: 1 2 3 4

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар