Реферати » Реферати з економіки » Зайнятість населення і проблеми її регулювання в ринковому господарстві

Зайнятість населення і проблеми її регулювання в ринковому господарстві

робочих місць з 1980 р при тім що працездатне населення виросло. З 1990 по 1995 рр. Кількість робочих місць зменшилася на 8,2 млн.

Однією з глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення за доходами. Елітні верстви населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.

В 1994 - 1995 рр. диференціація доходів продовжувала рости. При збереженні цієї тенденції ми вже через два роки наздоженемо латиноамериканські країни по глибині розшарування суспільства за доходами.

Проте не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Вона досить умовна - особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Росії проходять дуже песимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. Так, Центр економічної кон'юнктури уряду РФ і Держкомстат підготували прогноз чисельності населення нашої країни. Населення Росії продовжуватиме зменшуватися незважаючи на відчутний міграційний приріст, рівень якого залежить від економіко-політичної ситуації в СНД і забезпечення прав російськомовного населення. В країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного (основне джерело поповнення трудових ресурсів) скоротиться з 25,1 млн. Чоловік у 1993 році до 21,4 млн. Чоловік в 2005 році (з 23,7% до 15,4%).

Це призводить до необоротних вимірів у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію, - словом, знижується мобільність трудових ресурсів. Уже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної Росії частка осіб похилого віку більше 30-40% і має тенденцію до зростання. Також в найближчі два роки відбудуться зміни в чисельності населення в працездатному віці. У цю категорію ввійде численне поповнення 80-х років при вибутті людей нечисленного покоління воєнних років, що додатково загострить проблему зайнятості, особливо для молоді.

Отже, в зв'язку з перерахованими вище показниками макроекономічний спад неминучий. Тільки за рахунок демографічного фактора ВВП скоротиться до 2000 року на 4,8% за середнім варіантом прогнозу або на 8% за песимістичним, а до 2005 року - відповідно на 7% або 13%.

Таким чином, в обговорюваних сьогодні програмах виходу економіки Росії з кризи безробіття розуміється як результат і наслідок економічної політики, і, отже, боротьбі з безробіттям не приділяється стратегічної ролі в системі мір державного регулювання. Між тим, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі предопределяющий його прийдешню динаміку.

Рівень безробіття, досягнутий у 1995-1996 роках, говорить за те, що криза зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступних років. Виникнуть різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі регіональні розходження в динаміку зайнятості, сегментація і маргіналізація ринку праці. Різкий ріст безробіття запустить у дію механізм додаткового зниження ділової активності: крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися динамікою незайнятості попередніх періодів. За оцінками фахівців Міністерства економіки така так звана "гистерезисная складова" складе 15-20% загальної зміни безробіття. Безробіття буде самовідтворюватися й обумовить тривалий спад, викликаний довгостроковою, застійною незайнятістю: це буде дезорієнтувати раціональний розподіл трудових ресурсів.


ДИНАМІКА І СТРУКТУРА СВІТОВОЇ БЕЗРОБІТТЯ.

В останні роки на світовому ринку праці склалась наступна ситуація з безробіттям. У країнах ОЕСР наприкінці 1995 р чисельність осіб, які не мають роботи, знизилася порівняно з початком 1994 на 0,6%, склавши 7,4% економічно активного населення. В основі поступового скорочення безробіття лежав процес створення додаткових робочих місць, який відбувався на тлі помірних середньорічних темпів збільшення чисельності економічно активного населення.

Японії, на відміну від північноамериканських і західноєвропейських держав, в минулому році не вдалося вийти із смуги економічної кризи. Це неминуче позначилося на становищі з безробіттям, питома вага якої (3,2%) піднявся до найвищого за всю післявоєнну історію країни рівня. Поліпшення становища на ринку праці західноєвропейських країн (яке почалося значно пізніше, ніж в країнах Північної Америки, - лише у 2-му кварталі 1994 г.) не змогло кардинальним чином змінити ситуацію з використанням трудових ресурсів в цьому регіоні. Рівень безробіття тут в 2-3 рази перевищує аналогічні показники інших країн розвиненого капіталістичного світу.

Процес розсмоктування безробіття, який спостерігався в країнах з розвиненою ринковою економікою в минулому році, носив багато в чому "рваний" характер. У міру збільшення попиту на працю в результаті прискорення темпів економічного розвитку першими покидають лави безробітних найбільш кваліфіковані кадри. Так, в США в питома вага безробітних серед менеджерів і фахівців знизився в 1995 р в порівнянні з попереднім роком на 7,5%, серед фахівців з середньою технічною освітою на 18,1%, в той час, як серед працівників сфери послуг - на 4, кваліфікованих робітників - на 5,2%, некваліфікованих - на 3,3%.

Можливість працевлаштування для осіб з низьким рівнем освіти і професійної підготовки навіть в умовах економічного підйому залишається досить проблематичною. В західноєвропейських країнах саме ці працівники становлять ядро ??застійної, тривалого безробіття, питома вага якої, незважаючи на сприятливу економічну кон'юнктуру, продовжує збільшуватися. Якщо в 1985 р частка тривало безробітних (тих, хто не має роботи більше року) становила в країнах Західної Європи 0,9% економічно активного населення, в1993 - 4,7, то в 1994 р - 6,6%.

Незважаючи на деяке скорочення молодіжного безробіття, молоді люди до 24 років як і раніше становлять близько 1/3 всіх осіб, які не мають роботи, а в Іспанії та Італії - більше половини. До цих проблем ринку праці слід додати збереження значних розривів у рівні безробіття в окремих географічних районах. Вони пов'язані з відмінностями в економічному розвитку регіонів, їх галузевої спеціалізації, особливостями державної політики зайнятості. Наприклад, рівень безробіття в Тихоокеанському регіоні США (7,2%) в 1,7 раза перевищує відповідний показник для Центрального північно-західного району (4,2%).

Збереження високого безробіття, особливо серед окремих груп населення (тривало безробітні, молодь) змушує уряди промислово розвинених країн нарощувати державною фінансування на ринку праці. У порівнянні з 1990 - 1991 рр. Питома вага видатків на проведення політики зайнятості в ВВП збільшився (%): у Великобританії - з 1,6 до 2,2, в Швейцарії - з 0,3 до 1,9, в Португалії - з 1,1 до 2, в Іспанії - з 3,2 до 3,6, Норвегії - з 2,2 до 2,9, у Франції - з 2,6 до 3,3, в Німеччині - з 2,1 до 3,8, в Японії - з 0 , 3 до 0,4. В 1994-1995 рр. Лише країни, в яких відбулося значне зниження рівня безробіття, могли дозволити собі скоротити витрати на програми зайнятості, і то насамперед за рахунок скорочення виплат допомоги з безробіття. Так, в США частка фінансування таких програм в порівнянні з 1990 - 1991 рр. знизилася з 0,73% до 0,69% ВВП, в Канаді - з 2,45 до 2,20.

В переважній більшості промислово розвинених країн основні зусилля спрямовувалися на здійснення програм перепідготовки та перекваліфікації безробітних. Вони складають в середньому 30-60% усіх витрат на проведення активних заходів на ринку праці. На друге місце вийшли витрати на підтримку зайнятості серед молоді. І нарешті, в окремих країнах (Нідерланди, Люксембург, Німеччина) значних розмірів досягає фінансування програм допомоги в працевлаштуванні інвалідів.

Наявні прогнози свідчать про те, що в 1996 - 1997 гг. можливо лише незначне поліпшення на ринку праці. Уповільнення темпів зростання зайнятості до 1,1% при збереженні стабільних темпів зростання економічно активного населення (0,9%) дозволить знизити рівень безробіття не більше ніж на 0,2%. Таким чином, проблема недовикористання трудових ресурсів в промислово розвинених країнах збереже свою гостроту.

МАЙБУТНЄ РОСІЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ ЗАЙНЯТОСТІ.

Суть в тому, що дієва політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати попереджуючий характер і включати цілий комплекс заходів державного регулювання, що запобігають ріст безробіття і її перехід в застійну форму. Важливо при цьому спиратися на світовий досвід регулювання безробіття, викладений вище.

Ось найбільш важливі міри такого роду:

Перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень і т.п. Такі підприємства повинні одержати податкові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників.

Бюджетне субсидування додаткової (стосовно фактичного рівня) робочої сили на діючих підприємствах. Воно може мати вид кредитування державою зарплати додатково найнятих робітників. Підприємства, що розширюють зайнятість стосовно її рівня торік, можуть одержати пільговий кредит, розмірний зарплаті, що сплачена додатково зайнятим

Сторінки: 1 2 3 4 5

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар