Реферати » Реферати з економіки » Виручка від реалізації продукції

Виручка від реалізації продукції

Виручка від реалізації продукції

1 Мета виручки від реалізації продукції

Спочатку, при створенні господарюючих суб'єктів, джерелом придбання виробничих фондів, нематеріальних активів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок його коштів створюються необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Потім в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) створюється нова вартість, яка визначається ціною реалізованої продукції (робіт, послуг). Результатом її реалізації є виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), яка надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним джерелом відшкодування витрачених на виробництво продукції (робіт, послуг) коштів, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Її своєчасне надходження забезпечує безперервність кругообігу коштів, безперебійність виробничого процесу. Несвоєчасне надходження виручки тягне простої у виробництві, зниження прибутку, порушення договірних зобов'язань, штрафні санкції.

Використання виручки характеризує початкову стадію розподільних процесів. З отриманої виручки господарюючий суб'єкт відшкодовує матеріальні витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію та інші предмети праці.

Подальший розподіл виручки пов'язано з формуванням амортизаційних відрахувань як джерела відтворення основних фондів і нематеріальних активів. Частина виручки являє собою валовий дохід або новостворену вартість, яка направляється на виплату заробітної плати і формування чистого доходу господарюючого суб'єкта. Частина чистого доходу враховується в собівартості продукції у вигляді відрахувань на соціальні потреби (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, фонд обов'язкового медичного страхування), податків і зборів, відрахувань до спеціальні позабюджетні фонди. Частина, що залишилася представляє собою прибуток підприємства.

Надходження виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) свідчить про завершення кругообігу коштів. До надходження виручки витрати виробництва та обігу фінансуються за рахунок оборотних коштів.

Результат кругообігу вкладених у виробництво (робіт, послуг) коштів - відшкодування витрачених коштів і формування власних джерел фінансування простого і розширеного відтворення: амортизаційних відрахувань і прибутку.

Амортизація за своєю економічною сутністю - це процес поступового перенесення вартості засобів праці у міру їх зносу на вироблену продукцію, перетворення на грошову форму і накопичення ресурсів для подальшого відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування представляють собою грошову форму перенесеної на продукт праці частини вартості основних фондів. Це цільове джерело фінансування інвестиційного процесу.

Амортизація нараховується на нормативний термін служби основних фондів. Існує три методи нарахування амортизації: рівномірне списання (домінуючий); на обсяг виконаних робіт; прискорена амортизація.

Перший метод - рівномірне списання, базується на нормативному терміні служби основних фондів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються виходячи з фізичного і морального термінів служби засобів праці і висловлюють нормативний термін відшкодування вартості основних фондів. Норми амортизації розробляються на тривалий термін за окремими класифікаційними групами і періодично переглядаються з метою забезпечення відповідності нарахованої амортизації загальному рівню витрат, створення сприятливих умов прискорення науково-технічного прогресу і своєчасного оновлення основних фондів. З 1 січня 1991 г. Введено нові норми амортизаційних відрахувань, які орієнтовані на врахування вимог науково-технічного прогресу. В результаті перегляду норм була розширена класифікація видів основних фондів, уніфіковано кількість норм за застарілим обладнанню. Норми амортизаційних відрахувань зросли приблизно на 15-20%. Норми амортизації встановлюються у відсотках до первісної (відновлювальної) вартості об'єктів по видам основних засобів у розрахунку на рік.

Для економічно обгрунтованого визначення величини амортизаційних відрахувань першорядне значення має вартісна оцінка основних засобів. Періодично виникає потреба в переоцінці основних засобів з метою визначення їх відновної вартості і приведення у відповідність з реальними економічними умовами. В сучасних умовах інфляції необхідність переоцінки основних засобів виникає значно частіше для приведення балансової вартості у відповідність з діючими цінами та умовами їх відтворення. Остання переоцінка основних фондів була проведена на 1 січня 1996 року відповідно до Постанови Уряду РФ від 25 листопада 1995 № 1148.

Другий метод - на обсяг виконаних робіт - застосовується у видобувних галузях і на транспорті. Він заснований на допущенні, що амортизація є виключно результатом використання об'єкта, при цьому період часу не має значення.

Третій метод - прискорена амортизація, припускає, що більша частина амортизації нараховується в перші роки експлуатації основних фондів і менша - у наступні. У практиці різних країн цей метод розглядається не тільки для якнайшвидшого оновлення основних фондів, а й як механізм зниження інфляційних втрат.

Починаючи з 1 січня 1991 в РФ було дозволено застосовувати метод прискореної амортизації активної частини виробничих фондів. Господарюючі суб'єкти можуть застосовувати метод прискореної амортизації відносно основних фондів, що використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів і обладнання, розширення експорту продукції, у випадках, коли ними здійснюється масова заміна застарілої техніки нової, більш продуктивної (з дозволу Мінекономіки РФ і Мінфіну РФ). При введенні прискореної амортизації застосовується метод рівномірного списання. Норми амортизаційних відрахувань можуть бути збільшені не більш ніж в два рази. Крім того, відповідно до Постанови Ради Міністрів РРФСР від 18 липня 1991 № 406 "Про заходи щодо підтримки і розвитку малих підприємств у РСФСР" малі підприємства в перший рік експлуатації можуть списувати додатково як амортизаційні відрахування до 50% початкової вартості основних фондів яка відслужила понад три роки.

Метод прискореної амортизації не поширюється на такі види машин, устаткування і транспортних засобів:

машини, устаткування і транспортні засоби з нормативним терміном до 3 років;

Окремі види обладнання самольотно-моторного парку компаній Аерофлоту, нормативний термін служби яких визначається кількістю годин роботи літаків і вертольотів;

Рухомий склад автомобільного транспорту, за яким нарахування амортизації проводиться за нормами, що визначаються у відсотках від вартості автомашини, віднесеної до 1000 км фактичного пробігу;

Унікальну техніку та обладнання, призначені для використання тільки при певних видах випробувань.

До переваг методу прискореної амортизації можна віднести швидке відшкодування значної частини витрат, виграш за рахунок фактора часу. Однак політика прискореної амортизації веде до завищення собівартості і, отже, до завищення ціни реалізації виробленої продукції. Практика застосування прискореної амортизації в Росії поки незначна. Більш широко прискорена амортизація до останнього часу застосовувалася в практиці господарювання малих підприємств.

В даний час Постановою Уряду РФ від 19 серпня 1994 № 967 "Про використання механізму прискореної амортизації і переоцінці основних фондів" дозволено в цілях створення умов для розвитку високотехнічних галузей економіки і впровадження ефективних машин і устаткування надати право підприємствам і організаціям застосовувати механізм прискореної амортизації активної частини основних фондів. Перелік таких галузей і ефективних видів машин і устаткування встановлюється виконавчими органами влади. Норми річних амортизаційних відрахувань збільшуються на коефіцієнт прискорення в розмірі не вище 2. Необхідність застосування норми в більшому розмірі повинна узгоджуватися з фінансовими органами РФ.

І Амортизаційні відрахування, отримані при застосуванні цього методу, мають строго цільове призначення. У разі їх використання не за призначенням додаткова сума амортизаційних відрахувань, що відповідає розрахунку по прискореному методу, включається в базу оподаткування прибутку і підлягає оподаткуванню відповідно до чинного законодавства.

Проте практично контроль за цільовим використанням нарахованої амортизації в даний час утруднений, оскільки змінилася методологія відображення в обліку процесу відтворення основних засобів.

Зміни в амортизаційної політиці, що відбулися за останні роки, привели до істотного збільшення частки амортизаційних відрахувань у складі джерел фінансування капітальних вкладень. У 1995 р вона досягла 57%, за прогнозом на 1996 р в загальному обсязі фінансових ресурсів вона повинна скласти 58%.

У 1997 р в амортизаційної політиці повинні відбутися істотні зміни встановленого порядку визначення амортизаційних відрахувань. Відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 8 травня 1996 № 685 "Про основні напрями податкової реформи в Російській Федерації та заходи щодо зміцнення податкової та платіжної дисципліни" з 1 січня 1997 нарахування амортизації повинно здійснюватися на основі поділу всього майна підприємства на чотири категорії: будівлі, споруди та їхні транспортні компоненти; легковий автомобільний транспорт, легковий автотранспорт, конторське обладнання та меблі, комп'ютерна техніка, інформаційні системи та системи обробки даних; технологічне, енергетичне, транспортне та інше устаткування і матеріальні активи, не включені в першу і другу категорії; нематеріальні активи.

Річні норми амортизаційних відрахувань встановлені для першої категорії - 5%, для другої - 25%, для третьої - 15%. Такі норми будуть встановлені для всіх підприємств, крім господарюючих суб'єктів малого бізнесу.

Норми амортизаційних відрахувань для підприємств малого бізнесу збільшені і становитимуть для першої категорії майна 6%, для другої - 30%, для третьої - 18%. Для четвертої категорії амортизаційні відрахування здійснюватимуться рівними частками виходячи з їх терміну служби. При неможливості визначення терміну використання нематеріальних активів термін амортизації обмежується десятьма роками.

Розрахунок величини амортизаційних відрахувань проводиться шляхом множення сумарної вартості майна за окремими категоріями на відповідну норму амортизаційних відрахувань.

Якщо підприємство реалізує своє майно, то сумарна вартість майна, що відноситься до конкретної категорії, зменшується на суму отриманої від реалізації виручки без урахування ПДВ, рівними частками протягом двох років. Це не відноситься до майна, що входить до складу першої категорії.

В тому випадку, якщо виручка від реалізації майна без урахування ПДВ перевищить сумарну вартість майна даної категорії, сумарна вартість майна даної категорії прирівнюється до нуля, а сума перевищення збільшує на-логооблагаемую прибуток.

У разі придбання майна, що підлягає амортизації, сумарна вартість майна, віднесеного до відповідної категорії, збільшується на вартість цього майна рівними частками протягом двох років.

Що залишилася після відшкодування виробничих витрат та виплати заробітної плати частина виручки являє собою чистий дохід

Сторінки: 1 2 3 4 5

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар