загрузка...

трусы женские
загрузка...

Лінійні кораблі

Лінійні кораблі типу «Радянський Союз»

Бойовим статутом Військово-Морських Сил РСЧА - 1930 г. (БУ-30 ) лінійні кораблі при-знавала головною ударною силою флоту, а курс на індустріалізацію відкривав реальні перс-пектіви в їх створенні. Однак справа стримувалося не тільки обмеженими можливостями, а й догматизмом, крайнощами в розвитку військово-морської теорії. Провідним теоретикам Б.Б. Жреве і М.А. Петрову, який виступав за пропорційне співвідношення різних класів ко-Рабле в бойовому складі флоту, на рубежі 20-30-х гг. наклеїли ярлики апологетів «буржуазної старої школи» ; при цьому М.А. Петров, блискуче відстояв флот від корінного його скорочення в гострій полеміці з М.Н.
Тухачевським на засіданні РВС СРСР, опинився у в'язниці, де в пос-ледствии і загинув.

Під впливом привабливої ??ідеї вирішити завдання морської оборони СРСР шляхом масо-вого будівництва порівняно дешевих підводних човнів, торпедних катерів і гідросамоле-тов верх в теоретичному спорі здобули не завжди компетентні фахівці так званої молодої школи; деякі її представники з кон'юнктурних міркувань підриву автори-тета «старих спеців» спотворювали картину боротьби на море в ході першої світової війни, ідеалі-Зіру бойові можливості «нових засобів» , наприклад, підводних човнів. Іноді такі одно-сторонні концепції поділяли і керівники Військово-Морських Сил
РККА; так, у жовтні 1933 року сам начальник ВМС СРСР (наморсі) В.М. Орлов з подачі найбільш агресивного «тео-Ретика» А.П. Александрова зажадав
«викриття у пресі» і «вилучення з обігу» кни-ги «Англо-американське морське суперництво» , виданої Інститутом світового господарства і політики; один з її авторів - П.І. Смирнов, який займав посаду заступника інспектора ВМС РККА, наважився об'єктивно показати те місце лінкорів в складі флоту, що А.П. Алек-Сандра розцінив як «безсоромну атаку на лінію партії у військово-морському строительст-ве, що підриває впевненість особового складу у своєму зброю» [1].

Примітно, що ще в період захоплення москітними силами (жовтень
1931) група інженерів КБ Балтійського заводу в Ленінграді немов передбачала швидку необхід-ність цих кораблів; вони представляли керівництву промисловості доповідну записку, в ко-торою містилися пропозиції про початок підготовчої роботи, виборі типів, складанні проектів, зміцненні матеріальної бази, конструкторських і робочих кадрів
[1]. Багато з підписали цей документ брали участь в проектуванні радянських лінкорів. Важливість пост-ройки великих кораблів в середині 30-х рр. стала очевидна для наморсі В.М. Орлова, його заме-ник І.М. Лудрі і начальника Главморпрома наркомату важкої промисловості Р.А. Муклевіча.

Найбільших успіхів в 1935 р домоглося Центральне конструкторське бюро спецсуд-будови Главморпрома (ЦКБС-1), очолюване В.Л.
Бжезинським. Серед цілого ряду перс-тивні проектів пророблялися шість варіантів лінкорів стандартним воодоізмещені-ем від 43000 до 75000 т. За результатами роботи головний інженер ЦКБС-1 В.П. Римський-Кор-саків (в недавньому минулому - заступник начальника Навчально-будівельного управління
ВМС) склав узагальнений звід ТТЕ, який В.Л. Бжезинський 24 грудня 1935 доповів керуючи-ству Морських Сил та Главморпрома [1]. Перший наряд на ескізне проектування «проекту №23 лінкора для Тихоокеанського флоту»
Главморпром видав Балтійського заводу вже 21 Лютий-раля 1936 р однак завдання на цей проект не затвердили і піддали корегуванню по вари- антам ЦКБС-1. В.М. Орлов визнав «цікавими та актуальними» для ВМС проекти лінкорів стандартним водотоннажністю 55 000-57 000 і 35 000 т
(замість варіанту 43000 т); 13 травня 1936 він дав вказівки І.М. Лудрі про видачу «ясних завдань» флотському Науково-дослідницько-му інституту військового кораблебудування (НИВК) і промисловості для «остаточного Ескіз-ного проектування великих кораблів» у розвиток обраних варіантів [1].
Попередні тактико-технічні завдання на ескізи, розроблені під керівництвом начальника Відділу УВМС інженер-флагмана 2 рангу Б.Є. Алякріцкого, затвердив 15 травня 1936 І.М. Лудрі [1].

Концепція будівництва двох типів лінкорів (більшого і меншого водотоннажності) грунтувалися на відмінностях театрів воєнних дій - відкритого Тихоокеанського, обмежений-них Балтійського і Чорноморського.
Укладачі ТТЗ виходили з оптимальних характеристик кораблів, визначається рівнем техніки і досвідом минулої війни, бойової підготовки.
Од-нак в початковій стадії проектування зазнавало сильний вплив іноземного досвіду та договірних обмежень водотоннажності, що передбачалися Вашингтонським (1922 р) і Ло-ндонскімі (1930 і 1936 рр.) Угодами, в яких СРСР офіційно не брав участі. В.М. Орлов схилився до зменшення водотоннажності і калібру озброєння першого лінкора
Тихо-океанського флоту, а для другого обрав варіант відносно невеликого, але швидкохідного корабля, втілений в проектах французького
« Дюнкерка » і німецького« Шарнхорста » . При обговоренні ескізів не минуло запропоноване КБ Балтійського заводу розміщення всіх трьох ба-шен головного калібру «великого» лінкора в носовій частині корпусу (за прикладом англійського лінкора «Нельсон» ). За основу був прийнятий ескіз ЦКБС-1, в якому дві трехорудійние вежі розміщувалися в носі, а одна - в кормі. 3 серпня 1936
В.М. Орлов затвердив ТТЗ на ескізне проектування лінкорів типів «А»
(проект 23) і «Б» (проект 25), запропоноване на конкурсній основі ЦКБС-1 і
КБ Балтійського заводу.

Відповідно зі спеціальним положенням, затвердженим В.М. Орловим і
Р.А. Муклевічем 21 серпня 1936, робота над проектами велася в тісній взаємодії началь-ників КБ і ЦКБС-1 С.Ф. Степанова і В.Л. Бжезінського з представниками ВМФ, спостерігаю-ми за проектуванням. Експертизу поклали на начальників флотських інститутів під загальним керівництвом начальником Нивки інженер-флагмана 2 рангу Є.П. ЛІБЄЛ.

В листопада 1936 матеріали ескізних проектів лінкорів «А» і «Б» разом з відкликання-ми що спостерігають і Нивки розглядалися у Відділі УВМС (начальник - ін-женеро-флагман 2 рангу Б. Є.
Алякринский). Для складання загального технічного проекту пер-вого з лінкорів обрали найбільш продуманий варіант КБ Балтійського заводу
(стандартна водотоннажність 45 900 т) із змінами, затвердженими наморсі
В.М . Орловим 26 листопада 1936 р .; водотоннажність, наприклад, допускалося в межах 46-47 тис. т при збільшенні опади у його вантажу до 10 м, передбачалося посилення бронювання палуб і носової оконечнос-ти.
Розробка загального технічного проекту лінкора типу «Б» доручалося ЦКБС в розвиток представленого ним же ескізного при стандартному водотоннажності 30
900 т (повне 37800).

Виконуючи постанову уряду от16 липня 1936, Відділ УВМС видав 3 грудня замовлення Главморпрому на споруду восьми лінійних кораблів зі здачею флоту в 1941 У Ленінграді припускали будувати два лінкори проекту 23 (Балтійський завод) і стільки ж проекту 25, у Миколаєві - чотири проекти 25 [1]. Це рішення фактично означало чергову коректуру програми кораблебудування другої п'ятирічки (1933-1937 гг.), Доповнюючи її раніше не передбаченими лінійними кораблями. Однак реалізація нових планів зусилля-ня флоту зустріла серйозні труднощі, частина яких визначалася величезним обсягом досвідчених робіт, здатних забезпечити успіх проектування та будівництва; малося на увазі виготовлення парових котлів, відсіків протимінної захисту, броньових плит, макетів турбін-них і котельних відділень у натуральну величину, випробування впливу бомб і снарядів на палубну броню, систем зрошення, дистанційного управління, кондиціонування повітря і т.п. Особливо складними виявилися проблеми створення артилерійських установок і турбін-них механізмів великої потужності.

Всі ці труднощі долалися в обстановці дезорганізації управління флотом і промисловістю, викликаної репресіями 1937-1938 рр., Коли жертвами стали практично всі керували вибором типів і створенням майбутніх лінкорів. Погіршилося і без того бедст-венное стан із наявністю кваліфікованих командних та інженерно-технічних кадр-ів, в результаті чого закладка кораблів в 1937 р не відбулася, а самі завдання на проектування-ня піддалися серйозним змінам. Від проекту 25 відмовилися, в подальшому від трансфор-мировалось у важкий крейсер (проект 69,
«Кронштадт» ) [2]. У серпні-вересні того ж року но-ше керівництво ВМС
РККА (наморсі - флагман флоту 2 рангу Л.М. Галлер) переробили ра-нее складений план побудови кораблів, розрахований на десять років. Цей варіант предус-матрівал перспективне будівництво 6 лінкорів типу «А» і
14 типу «Б» замість 8 і 16. Одна-ко і такий усічений план, представлений в
Комітет Оборони Маршалом Радянського Союзу К.Є. Ворошиловим у вересні 1937 року, так і не був затверджений офіційно.

Незважаючи на проблематичність реалізації десятирічної програми, уряд рішенням від 13/15 серпня 1937 визначило переробку технічного проекту 23 з збільшен-ням стандартного водотоннажності до 55-57 тис. Т при оптимізації броньовий і конструктивної підводної захисту та відмову від двох кормових 100-мм веж. Зростання водотоннажності, відображав об'єктивну необхідність суміщення потужного озброєння, надійного захисту і високої швидкості, доводив обгрунтованість первинних завдань 1936
Одночасно ЦКБ-17 отримало розроблене комісією флагмана 2 рангу С.П.
Ставицького тактико-технічне за-

дание на проектування лінійного корабля типу «Б» (проект 64) з 356-мм артилерією главне-го калібру. Для проектів 23 і 64 передбачалася уніфікація головних турбозубчатих агрегатів потужністю 67 000 к.с. кожен
(технічна допомога швейцарської фірми «Броун-Бовери» ), 152-, 100-ммбашен і зчетверених 37-мм автоматів вітчизняної розробки.

Матеріали технічного проекту 23 (начальник КБ Балтійського заводу
Грауермана, головний інженер Б.Г. Чиликин) розглядалися в Управлінні кораблебудування (КК) ВМС РККА в листопаді 1937 г . У грудні начальник ЦКБ-17
Н.П. Дубінін і головний інженер В.А. Нікітін представили в КК ескізний проект 64, однак обидва їх визнали незадовільні-ми. У проекті 23
(стандартна водотоннажність 57825, повне - 63 900 т) залишалося безліч невирішених питань, пов'язаних з розробкою головної енергетичної установки, веж про-тівомінной і зенітної артилерії, донної захисту системи бронювання, яка СГОСТУ-ветствовать результатами досвідченого бомбометання. Недоліки проекту 64 значною

Сторінки: 1 2 3
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар