загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з історії » Україна в 1920-1939 роках

Україна в 1920-1939 роках


Україна в 1920-1939 роках




План.

I. Вступ

II. Становлення адміністративно - командної системи державного управління.
1. Україна в 1920-1939 роках. Створення УРСР.
2. Створення командно-адміністративної системи управління.

III. Форсування індустріалізації в Україні.
1. Політика індустріалізації.
2. Необхідність індустріалізації. Основні цілі та засоби.
3. Джерела накопичення коштів
4. Розвиток промисловості. Перший п'ятирічний план.
5. Другий п'ятирічний план. Стахановський рух.

6. Підсумки перших п'ятирічок

IV. Примусова колективізація. Голодомор 1932-1933 років та його наслідки.

V. Сталінський терор в Україні.

VI. Висновок.


























Вступ.

Більшовики вже намагалися наприкінці 1917 - початку 1918 року силою захопити владу на Україні. Зазнавши при цьому невдачу, вони вирішили змінити тактику. Для цього на перші місця в так званому Радянському уряді почали займати українські більшовики. Було навіть оголошено гасло "Хай живе незалежна Радянська Украйина!". Він залучив до більшовиків багатьох людей, серед яких були навіть українські соціалісти (більшовиків підтримував деякий час навіть Володимир Винниченко). Вони почали прорводіть на Україні політику українізації. Однак, прейдя до влади, вони відразу показали свою сутність. З метою забезпечити свою армію і основу більшовицької влади - пролетаріат, на Україні і в інших регіонах, на селі почала проводитися політика продрозкладки. Вона полягала в тому, що у селян забирали без оплати (або платили грошима, на які не можна було нічого купити) хліб, худобу, фураж. Це викликало буру протесту. У 1921 - 1923 році на Україні, особливо в степових районах, через це спалахнув голод, в результаті якого загинуло близько 1 мільйона чоловік. У цей час спалахнуло кілька селянських повстань. Більшовики їх придушили, але і їм стало ясно, що при такій політиці скоро країна буде голодувати. Продрозверстка була змінена на продподаток. При ньому забиралася тільки невелика частина врожаю, а селянинові залишалася частина врожаю, яку він міг продати або обміняти на промислові товари. Хоча й при цьому селянина намагалися обдурити, штучно підвищуючи ціни на ці товари. Але, це викликало лише відтік продовольчих товарів на чорний ринок. Ще в березні 1919 року в Києві, на Всеукраїнському з'їзді Рад була прийнята конституція "незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки". Але, по суті, залежність від Радянської Росії, або вірніше РРФСР (Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки). 28 грудня 1920 між УРСР і РРФСР був підписаний "Робітничо - Селянський союзний договір про військове і хозяственное співробітництво", який закріпив залежність УРСР від РРФСР.

30 грудня 1922 на з'їзді Рад УРСР, РРФСР, Білоруської РСР і Закавказької РСР у Москві був укладений договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Це антилюдські держава проіснувала 69 років.

Створення командно-адміністративної системи управління

У ЗО-ті роки остаточно оформилася та адміністративно-командна система керування радянським суспільством, яка тісно пов'язана з функціонуванням державної партії, що володіє повноваженнями верховної влади в країні. Процес перетворення комуністичної партії Росії в державну партію почався в роки громадянської війни, коли поряд з Радами, покликаними після Жовтня 1917 року здійснювати владу в центрі і на місцях стали створюватися в кожному повіті, волості, губернії і партійні комітети. Досвід більшовицької партії, розрахований на екстремальну ситуацію, допоміг партійним комітетам успішно освоювати техніку державного управління і замінити Ради. Пропозиції опозиції про необхідність розмежування повноважень центру і місцевих. органів, про підпорядкування центру, але автономії у виробленні засобів реалізації директив центру, відділенні партійних органів від радянських, забороні командувати Радами, перетворенні останніх у постійно працюючі наради (свого роду малі парламенти), припиненні практики призначення (як тільки пройшов пік громадянської війни), до жалкую, не були почуті, бо завжди спростовувалися ленінською аргументацією.

Обмеження демократії, викликані обставинами воєнного часу, згодом привели до обвального примусу, насильства. Більшовики витісняють з політичної арени Росії майже всі партії й у 20-ті роки залишаються єдиною партією. Перетворенню більшовицької партії в державну структуру влади сприяли глибокі зміни усередині самої партії. У першу чергу до кінця 20-х років у результаті Ленінського і Жовтневого закликів вона стає масовою партією, що нараховує до 1927 року 1200 тисяч чоловік. Переважна маса прийнятих тоді в партію - люди малограмотні, від яких було потрібно насамперед підкорятися партійній дисципліні. Комуністи, що пройшли через боротьбу проти опозиції, міцно засвоїли основи репресивного мислення: необхідність політичного відсікання ідейного опонента і придушення всякого інакомислення. Шар же старої більшовицької гвардії ставав усе тонше і тонше. До того ж його верхівка була втягнута в боротьбу за владу і була розколота, а потім і зовсім знищена. Наступним важливим кроком на шляху перетворення в державну партію і твердження адміністративно-командної системи управління в країні з'явився XVII з'їзд ВКП (б). Резолюції з'їзду дозволили більшовицької партії безпосередньо займатися державним і господарським управлінням, дали необмежену свободу вищому партійному керівництву, узаконили безумовне підпорядкування рядових комуністів керівним центрам партійної ієрархії. Насамперед, з'їздом була введена нова структура партійних комітетів. Натомість "функціоналки", як зневажливо був названий доти існував принцип організації парткомівських відділів, створювалися тепер "цілісні виробничо-галузеві відділи". Виникли, таким чином, паралельні відділи партії поряд з існуючими вже при виконкомах Рад відділами по промисловості, сільському господарству, культурі, науці і навчальних закладах і т.д. Однак функції цих однаково названих відділів мали істотне розходження. Політична роль партійних комітетів на ділі ставала вирішальною і приводила до підміни влади радянських і господарських органів партійними. Вростання партія в економіку і державну сферу з цього часу стало відмінною рисою всього радянського періоду. Наступним істотним рішенням XVII з'їзду з'явилося скасування колишньої системи партійно-радянського контролю запропонованого ще Леніним. З'їздом засновувалася нова децентралізована, позбавлена ??сили система контролю. Скасовуючи наркомат Робітничо-селянської інспекції, з'їзд перетворив Центральну Контрольну комісію, що обирається з'їздом, у Комісію партійного контролю при ЦК ВКП (б). Керівник комісії призначався з числа секретарів ЦК. Одночасно була перетворена комісія виконання при СНК Союзу Сірий у намічувану з'їздом партії і затверджується ЦВК і РНК Союзу Сер комісію радянського контролю при СНК Союзу Сірий. Керівник і цієї комісії також призначався з числа заступників голови СНК Союзу Сірий. Таким чином, з'їзд заснував «зони внекрітікі". Історичний досвід показав, що навіть ЦКК-РКП не зміг піднятися над ЦК партії і виявився знаряддям у боротьбі Сталіна за одноособову владу. Діяльність перевіряючих органів була взята під строгий контроль ЦК партії і Генсека. Вибудовуємо з'їздом піраміду партійно-державного управління, на вершині якої міцне місце займав Сталін як Генеральний Секретар ЦК ВКП (б), доповнило ще одою рішення з'їзду. У Статуті, прийнятому на з'їзді, принцип демократичного централізму був конкретизований 4 пунктами, запропонованими Сталіним: виборністю, звітністю, підпорядкуванням більшості і обов'язковістю для всіх комуністів прийнятих рішень. Якщо перші два пункти можна назвати декларативними, то два останніх дійсно строго і неухильно виконувалися. Усі комуністи дотримувалися партійну дисципліну, яка в першу чергу виражалася в підпорядкуванні будь-якої меншини будь-якій більшості, а також були зобов'язані виконувати рішення всіх, вищих партійних органів. Система управління на основі демократичного, а насправді бюрократичного, централізму була зведена з'їздом у закон, що поширив свою дію не тільки на партійну, але і на всі інші сфери управління в умовах радянської дійсності. Така система працювала в єдиному строго заданому напрямку, тільки зверху вниз і, отже, не могла сама по собі бути життєздатною без додаткових засобів і штучно створюваних стимулів. Утвердження влади адміністративно-командної системи партійно-державного управління супроводжувалося піднесенням і зміцненням силових структур держави, його репресивних органів. Вже в 1929 р. в кожному районі створюються так звані "трійки", в які входили перший секретар райкому партії, голова райвиконкому і представник Головного аполітичного управління (ГПУ). Вони стали здійснювати позасудове розгляд винних, виносячи свої власні вироки. У грудні 1932 р. в країні була введена особлива паспортна система. Все сільське населення країни за винятком тих, хто проживав в прикордонній 10-ти кілометровій зоні, було позбавлено паспортів і враховувалося за списками сільрад. Строгий контроль за дотриманням паспортного режиму не дозволяв переважній більшості радянських громадян самостійно вирішувати питання про місце свого

Сторінки: 1 2 3 4
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар