загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з архітектури » Архітектура Стародавнього Риму

Архітектура Стародавнього Риму

Дитяча художня школа

РЕФЕРАТ

«АРХІТЕКТУРА Стародавнього Риму »

Учениці 5 курсу

Викладач

1999

Зміст.

| Вступ | 3 |
| Республіканський період | 6 |
| Імперський період | 16 |
| Висновок | 34 |
| Список літератури | 35 |

Введення.

Архітектура, або зодчество, - мистецтво будувати будинки і їхні комплекси, призначені для повсякденних запитів приватного, громадського життя і діяльності людей. Будь-який будинок укладає в собі життєво необхідне просторове ядро ??- інтер'єр. Його характер, виражений у зовнішній формі, визначений призначенням, умовами життя, потребою в зручності, у просторі і волі руху. Пов'язана у своєму розвитку з постійно змінюваними матеріальними потребами людини, з розвитком науки і техніки, архітектура є однією з форм матеріальної культури.

Разом з тим архітектура - один з видів мистецтва. У художніх образах архітектури відбиваються і лад громадського життя, і рівень духовного розвитку суспільства, і його естетичні ідеали. Архітектурний задум, його доцільність розкриваються в організації просторів інтер'єру, в угрупуванні архітектурних мас, у пропорційних відносинах частин і цілого, в ритмічному ладі. Співвідношення інтер'єру й обсягу будинку характеризує своєрідність художньої мови архітектури.

Велике значення має художнє оформлення зовнішнього виду будівель. Як жоден інший вид мистецтва, архітектура постійно впливає своїми художніми і монументальними формами на свідомість маси людей. Вона відкриває своєрідність навколишньої природи. Міста, подібно людям, мають неповторне обличчя, характер, життя, історію. Вони оповідають про сучасне життя, про історію минулих поколінь.

Різноманіття суспільних потреб людини народжує різноманітність типів архітектури: житловий, суспільно-цивільної, промислової.
Містобудування враховує характер місцевості, економіки, умови транспорту, розміщення населення. В періоди художнього підйому архітектура гармонічно розвивається в співдружності з іншими видами мистецтва. Скульптура, живопис, декоративні мистецтва втілюють у конкретних образах ідеї, закладені в спорудженні. І архітектура й образотворче мистецтво збагачують один одного в цьому синтезі.

Під Древнім Римом розуміється не тільки місто Рим античної епохи але й усі завойовані ним країни і народи, що входили до складу колосальної
Римської держави - від Британських островів до Єгипту. Римське мистецтво - вище досягнення і підсумок розвитку древнього мистецтва. Його створювали не тільки римляни (чи італіки), але й древні єгиптяни, греки, шини, жителі
Піренейського півострова, Галлії, Древньої Німеччини й інші народи, підкорені Римом, що іноді стояли на більш високому рівні культурного розвитку. Римське мистецтво склалося на основі складного взаємопроникнення самобутнього мистецтва місцевих італійських племен і народів, в першу чергу могутніх етрусків, власників давньої високорозвиненої самобутньої художньої культури. Вони познайомили римлян з мистецтвом містобудування (різні варіанти зведень, тосканський ордер, інженерні споруди, храми і житлові будинки та ін.), Настінним монументальним живописом, скульптурним і мальовничим портретом, що відрізняється гострим сприйняттям натури і характеру.

У художній майстерності, безумовно, панувала давньогрецька школа, зате на форми мистецтва в кожній провінції Римської держави впливали місцеві традиції. Особливо великий внесок у створення римської культури внесли грецькі колоністи в Південній Італії і Сицилії, їхні багаті міста були центрами наукового життя і художньої культури античності.

Широта містобудування, що розвивалося не тільки в Італії, але і провінціях, відрізняє римську архітектуру. Сприйнявши від етрусків і греків раціонально організоване, строге планування, римляни удосконалили її і втілили в містах більшого масштабу. Ці планування відповідали умовам життя: торгівлі величезного розмаху, духу вояччини і суворій дисципліні, тяжінню до розваг і парадності. У римських містах у певній мірі враховувалися потреби вільного населення, санітарні нестатки, тут зводилися парадні вулиці з колонадам, арками, монументами.

Древній Рим дав людству справжнє культурне середовище: прекрасно сплановані, зручні для життя міста з брукованими дорогами, мостами, будинками бібліотек, архівів, нимфеев (святилищ, священних німфам), палаців, вілл і просто гарних будинків з добротними красивими меблями - усе те, що характерно для цивілізованого суспільства.

Римляни вперше стали будувати "типові" міста, прообразом яких з'явилися римські військові табори. Прокладалися дві перпендикулярні вулиці - кардо і декуманум, на перехрестя яких зводили центр міста. Міська планування підпорядковувалася суворо продуманої схемою.

Практичний склад римської культури позначався в усьому - у тверезості мислення, нормативному представленні про доцільний світопорядку, в скрупульозності римського права, що враховувало всі життєві ситуації, у тяжінні до точних історичних фактів, у високому розквіті літературної прози, у примітивній конкретності релігії.

У римському мистецтві періоду розквіту ведучу роль грала архітектура, пам'ятники якої і тепер, навіть у руїнах скоряють своєю міццю.
Римляни поклали початок новій епосі світового зодчества, у якому основне місце належало спорудженням суспільним, що втілили ідеї могутності держави і розрахованим на величезні кількості людей.

У всьому стародавньому світі римська архітектура не має собі рівної по висоті інженерного мистецтва, різноманіттю типів споруджень, багатству композиційних форм, масштабу будівництва. Римляни ввели інженерні спорудження (акведуки, мости, дороги, гавані, міцності) як архітектурні об'єкти в міський, сільський ансамбль і пейзаж.

Краса і міць римської архітектури розкриваються в розумній доцільності, у логіку структури спорудження, у художньо точно знайдених пропорціях і масштабах, лаконізмі архітектурних засобів, а не в пишній декоративності. Величезним завоюванням римлян було задоволення практичних побутових і суспільних потреб не тільки пануючого класу, але і мас міського населення.
Історія Риму поділяється на два етапи. Перший - епоха республіки, - що почався в кінці VI в. до н. е., коли з Риму були вигнані етруські царі, і тривав до середини I в. до н. е. Другий етап - імператорський - почався правлінням Октавіана Августа, що перейшло до єдиновладдя, і тривав до IV в. н. е.

Республіканський період.

Початок давньоримського мистецтва належить до періоду республіки (кінець
VI - середина I в. До н. Е.). Воно досягло розквіту в період утворення світової рабовласницької держави, різнорідної за етнічним і соціальним складом складної по господарській і громадській організації.

Потреби римського суспільства породили багато типів споруджень: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки та ін. На римському грунті дістали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмаху, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, суворій симетрії і чіткості.

З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст.
Приплив багатств із завойованих країн протягом III-I ст. до н. е. змінили вдачі римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство.
Ввозилися у величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва.

Захоплення грецьким мистецтвом проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.

Опорні функції в римській архітектурі виконувала звичайно стіна. Римляни винайшли бетон - найважливіший будівельний матеріал, за допомогою якого закріплювали будівлі, що споруджуються. Вони відкрили новий спосіб зведення будинків монолітно-оболончатий замість стійко-балкової системи. При стоечно-балочной системі, як видно з назви, основу конструкції складають дві стійки, на яких лежить горизонтальна балка. Основу монолітно-оболонкової системи складають дві вузькі цегельні стіни, між якими залитий битий щебінь з бетоном, зовні вони облицьовувались мармуром або іншими породами каменів. Переваги нової системи будівництва видні і зараз: від багатьох грецьких храмів з їхніми колонами, на яких лежать перекриття і фронтони, залишилося по 2-3 колони, багато ж римських будинків дожили до наших днів.

Велике місце належало арці, що спиралася на масивні стовпи.
Колони не могли нести на собі навантаження багатоповерхових споруд зі склепінчастими і купольними перекриттями і лише в аркадах зберігали конструктивну роль, причому частіше застосовувалися запозичений у греків пишний коринфський ордер і строгий тосканський, успадкований від етрусків.

Головне завоювання римлян у будівництві суспільних споруд
- створення величезних внутрішніх просторів, вільних від внутрішніх опор.
Необхідність їх перекриттів викликала розвиток могутніх склепінних і купольних конструкцій, що лише обмежено застосовувалися на Сході й у Греції. Римська техніка стала широко використовуватися в цивільній і культовій архітектурі.
Вона послужила зразком для розвитку візантійської і європейської архітектури.

Основною формою перекриттів був циліндричний звід з бетону і каменю.
Його бічний тиск сприймала опорна стіна, що грала важливу роль у римській архітектурі. З перетинання двох циліндричних зводів однакової висоти в підніжжях зводу (п'ятах) і вершині (де закладений замковий камінь) вийшов хрестовий звід. При рівності прольотів він дає в плані квадрат.
Внутрішня поверхня зводів утворює у перетинанні гострі краї - ребра, у підставі яких зосереджується тиск зводу. Це дало можливість прорізати опорні стіни напівциркульними арками, замінити стіну окремими стовпами, що приймали на себе тиск арки.

Витягнуті в довжину приміщення залів-галерей звичайно поділялися на квадрати і перекривалися ланцюгом хрестових зводів, що породжувало ефектне розчленовування внутрішнього простору. З рівномірно піднімалися нагору перекриття, круглого в плані будинку виник купольний звід, що утворила півкуля, розташована на циліндричній підставі. Багатокутні в плані приміщення перекривалися зімкнутими зводами (монастирський звід) чи сферичним куполом. В останньому випадку купол спирався своїм кільцем тільки на середину бокових стін, а перехід від форми окружності до

Сторінки: 1 2 3 4 5 6
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар