загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з зарубіжної літератури » Трансформація жанрової структури літератури древнього Єгипту

Трансформація жанрової структури літератури древнього Єгипту

ТРАНСФОРМАЦІЯ жанрової структури

ЛІТЕРАТУРИ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

В рамках цієї роботи ми спробуємо простежити жанрову структуру єгипетської літератури та її трансформацію у різні періоди розвитку цивілізації Стародавнього Єгипту, а так же зупинитися не деяких з них.

Бібліографічною основою для роботи послужили енциклопедії
(Коротка літературна енциклопедія, М., Рад., Енциклопедія, 1964;
Літературний енциклопедичний словник, М., Рад. ЕНЦ., 1987) та книги Л.
Дойеля ("Заповідане часом", М., Наука, 1980), К. Керама ("Боги гробниці вчені", М., Изд-во іноземної літератури, 1960), І. В. Рака
("Міфи Стародавнього Єгипту", СПб., Петро-РИФ, 1993), І. П. Шмельова (" Золото
Стародавнього Єгипту ", М., ІМА-ПРЕС, 1990), Леонарда Котрелла (" За часів
Фараонів ", М., Наука, Головна редакція східної літератури, 1982).
Тексти цитувалися за книгою "Казки і повести Стародавнього Єгипту" (Л-д.,
Наука, 1979).

Художня література Стародавнього Єгипту сходить своїм корінням до середини четвертого тисячоліття до н. е. , До періоду Стародавнього Царства.
Саме тому основою традиційної жанрової літератури в Єгипті стали фольклорні жанри. Особливо характерно традиційне збереження древніх сюжетів, які піддалися переробці в більш пізні періоди розвитку єгипетської літератури. Але, говорячи про жанр, варто помітити, що далеко не завжди можна з точністю визначити приналежність того чи іншого твору до певного жанру. Наприклад, жанр "повчання", один з найдавніших, пов'язаний з політичними памфлетами, "висловами" (наприклад,
"Вислову Іпусера"), а вступу до них іноді нагадують окаймляючу
"рамку" в казках (наприклад, "Повчання Неферти"). В рівній мірі в повчаннях зустрічаються і риси автобіографічних повістей, а в автобіографічній повісті ми зустрічаємо, наприклад, гімн ("Пригоди
Синухета"), байка в інших випадках близька до казці. Отже, одним із глобальних ознак неймовірного розвитку єгипетської літератури є "діфундірованіе", взаємопроникнення жанрів.

Як і більшість творів стародавності, література періоду
Стародавнього царства анонімна, за винятком творів, написаних у жанрі повчання, як правило авторство було приписано якому-небудь з мудреців або правителів стародавності, що наводить на думку про відсутність спроб колективного створення повчань, що підтверджується і стилістичним аналізом тексту. Майстерність і складність композиції, витонченість стилю, уміння об'єднати однієї "рамкою" кілька сюжетних ліній. Подібні елементи побудови твору зустрічаються в казках про фараоні Хуфу і чародіїв, в "Казці про потерпілому аварію корабля" і, перш за все, в "Повчаннях Неферти". Цей жанр, отримавши широке поширення в епоху Середнього Царства, розвивається на базі більш вишуканих літературних традицій, а, стало бути, і прийомів. Автори вдаються до рефреном, повторення слів алітерація, паралелізму членів (т. Е. До вираження однієї думки різними словами:
"Відкриваються для тебе врата неба, отверзаются для тебе врата прохолоди")
. Тематика повчань не завжди міняється від разу до разу, від епохи до епохи.

В "Повчанні Птахотепа", містить правила життєвої мудрості, правила поведінки і гарного тону, автор втішає бідняка тим, що "бог піднімає знатного людини", хто просить рекомендується набратися смиренності і так далі. Соціальної мораллю і проповіддю смиренності пройнята вся твір.

Подібна думка зустрічається і в "повчаннях" мудреця Ипувера і
Ноферреху. Тут описується в алегоричній формі повстання рабів, що відбулося наприкінці Середнього Царства.

До трохи більш раннього часу відноситься "Повчання гераклеопольского царя (Охтоя) своєму синові Мері-ка-Ра", яке містить поради щодо управління державою в період руїни. Охтой стверджує божественне походження влади, призначеної "добрим пастирем", тобто Богом.

Література древніх була самим тісним чином пов'язана з релігією.
Безліч творів релігійної літератури наділялися в художню форму. Такі магічні заклинання, релігійні гімни богам, магічні тексти, пов'язані з заупокійним ритуалом, перетворюватись в строго ритмічну поетичну форму.

Найбільш яскравими зразками релігійної поезії є гімни богам, які входили в різні збірники. Так, ще в "Текстах пірамід" містяться гімни Ра, Озирису.

Хети став автором "Гімну Нілу", нагадує гімни іншим богам, так як Ніл вважався божеством і його почитали під ім'ям Хапі. Але не
Хапи, не Бог оспівується і прославляється в ньому, а саме ріка,
"приносить їжу ... творить прекрасне":

Слава тобі, Хапі!

Ти прийшов у цю землю,

З'явився, щоб оживити Єгипет ...

Він зрошує поля, створені Ра,

Щоб дати життя кожній козі ...

Серед гімнів богам становлять найбільший інтерес гімни верховному державному богу Амону і особливо гімни єдиному богу сонця Атону, культ якого встановив ще Ехнатон, батько
Тутанхатон (згодом Тутанхамона).

Сверкает і блищить на горизонті вранці,

Приходиш ти в променях Атона блиск денний.

І тане морок нічний під покровом рук негайних.

Ликуют два Єгипту, і спекотний південь і північ.

І на ноги встає від сну повсталий люд.

Омивши себе водою і взяв свої одягу,

Хвалу тобі підносять, коли приходиш ти.

У всій землі твоєї творять свою роботу.

І мирно бродить худобу на пасовищах своїх.

Трохи зеленіють трави, в променях твоїх дерева,

І птахи вилітають з гнізд своїх нічних.

Досить близько до релігійних гімнів примикають гімни фараонам. Цей жанр має й історичну цінність. Найбільш характерний в жанровому відношенні текст гімну фараону відноситься до епохи середнього царства. Це -
"Гімн Сенусерту III", в якому вихваляється цар як переможця ворогів і захисника своїх володінь. Подібні гімни входили в більш об'ємні збірники, типу "Розповідь Синухета". Збереглося більше 25 списків цього твору. Воно написано у формі автобіографії на стінах однієї гробниці. Основна тенденція "Історії Синухета" та ж, що і в висловах Неферти і настановах Аменемхета I, - прославляння нової династії. Недарма таким милостивим виведений Сенусерт I! Автор не тільки дуже вміло скористався формою автобіографії, а й, можливо, вперше, у світовій літературі зумів передати переживання свого героя - страх, тугу за батьківщиною. Останній мотив зустрінеться ще жодного разу, але ні де він не буде виражений так проникливо і з такою експресією.

Значного розвитку цей жанр досягає в епоху Нового Царства, коли завойовницька політика фараонів знаходиться в зеніті слави і пошани. Свого роду розгорнутою формою царського гімну є "Поема про битву при Кадеш", в якій поет в риторичної формі описує перемогу Рамзеса II над хетами.

Однак, не у всіх жанрах центральною фігурою є правитель
Єгипту. "Могутній владика" відходить на другий план в народних піснях, казках і додання.

Один з папірусів містить найдавнішу в світі запис казки -
"Казки про потерпілому аварію корабля". Автор вміло використовує народну фантастику. Історія створення цієї казки вельми традиційна, так як безліч казок народжувалися в результаті обростання міфічними сюжетами усних жанрів. Вціліла частина рамки підтверджує припущення про те, що ця казка - остання з несохранившегося циклу. Мова казки простий і метафоричний. Закінчується вона характерним прийомом для подібного жанру - приказкою, народною мудрістю: "Не хитруй зі мною, мій друг. Нема чого поїти на зорі птицю, яку вранці заріжуть! "

Мотиви землеробської життя, переплетені з химерною сакральної фантастикою, зустрічаються в казках більш пізнього часу.
Така казка "Про двох братів", написана в епоху правління династії
Рамзесов. Основні мотиви казки "Про двох братів", як то чудові перетворення головного героя, злоби дружини, невинності молодості і торжества чесноти збереглися і в пізніших казкових сюжетах, зокрема, в казці "Про промовистому жителе оазису."

У ній читача, можливо, приваблювало стилістичне оформлення, так як воно схоже на елементи, розроблені в рамках жанру притчі.
Цікавий і діапазон героїв цієї казки: від селянина до фараона. Уже цей момент припускає історизм, який гранично чітко виражений в так званих "історичних" казках, наприклад, "Казка про фараона
Секененра і гіксосского царя Апопі". У подібних казках дія групується навколо реальних подій і персонажів. Тут істина вигадливо змішується з вигадкою. Але не тільки в цьому проявляються нововведення епохи Нового царства; дію чарівних казок все частіше і частіше переноситься в інші країни, набуваючи "чужі" мотиви, які пізніше перетворюються в так звані "бродячі сюжети".

За допомогою такого змішування, що існував завжди, але у вкрай малою мірою, відбувається синтез літературних традицій, що сприяє появі раннефілософскіх мотивів навіть в тих же казках.
Така суть "Бесіди розчарованого зі своєю душею". Це - діалог двох почав у людині, втілених у головному герої і в Ба, душі людини. За жанром цей твір межує з притчею, хоч і оформлено у вигляді діалогу. Головний герой, який не зумів знайти себе в світі, бачить тільки один вихід - смерть, як звільнення від страждань (Смерть взагалі часто порівнюється у подібних текстах, як і в сакральній традиції єгиптян, з "одужанням після хвороби".

Смерть стоїть сьогодні переді мною,

(Як відчуття людини), хоче знову побачити свій будинок,

Після того, як він провів довгі роки в полоні.

В розпачі людини проглядає сумнів в існуванні загробного культу, що ставить під сумнів всю систему цінностей цього світу для єгиптянина, залишаючи надію на розраду лише в потойбічному світі: "Якщо ти згадаєш про поховання, то це горе , проливання сліз, засмучення людини, коли його ... кидають на пагорбі. Ніколи ти не вийдеш,

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар