загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з логістики » Поняття і види договору перевезення вантажів.

Поняття та види договору перевезення вантажів.

За договором перевезення транспортна організація (пере-
возій) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж
в пункт призначення і видати його уповноваженій на отри-
ня вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплата платником
тить за перевезення вантажу встановлену плату (ст, 72 Основ,
ст. 373 ЦК).
Договір перевезення вантажів - один з найважливіших господа-
ничих договорів, завдяки якому здійснюється зв'язок
між промисловістю та сільським господарством, промисло -
ністю і торгівлею.
Сторонами за договором перевезення вантажу є транс-
кравці організації - перевізник і вантажовідправник. Дого-
злодій перевезення вантажів державних та громадських органі-
зацій укладається на підставі плану, обов'язкового для
обох сторін. Таким чином, договір перевезення вантажів -
плановимй. І перевізник, і вантажовідправник мають права та
несуть обязайності, отже, договір перевезення двусто-
ронний, Договір перевезення вантажів - реальний, так як він
вважається укладеним з моменту здачі вантажу транспортній
організації та відмітки на перевізному документі, зробленої
перевізником.
Договір укладається між перевізником і грузоотправі-
телем. Одинако в договорі перевезення вантажу бере участь третя
особа, яка в результаті нього набуває права і зобов'язаний-
ності. Ця особа називається одержувачем. У договорі перевіз-
ки третя особа має не тільки права, але й несе обов'язків-
ти: Прийняти вантаж, вимагати складання актів, своєчасно
вивезти вантаж, хоча до укладення договору перевезення третя
особа - вантажоодержувач - ніякого відношення не має. Його
обов'язки випливають з його взаємин з грузоотправі-
телем (як правило, з постачальником).
Види договору перевезення залежать від виду транспорту,
осуществляюшего перевезення. Розрізняють залізничні, морс-
кі, річковими, повітряні та автомобільні перевезення. У ка-


- 2 -

честве перевізників виступають юридичні особи: управління
залізниць, морські та річкові пароплавства, автотранс-
кравці предпиятия та ін Кожен вид перевезення регулюється
спеціальними нормативними актами.
Класифікація договорів здійснюється тактиці в залеж-
мости від числа транспортних підприємств, що беруть участь в пе-
перевезенні Розрізняють місцеві, прямі і прямі змішані пере-
візки. Місцевими називають перевезення, в яких бере
участь одне транспортне підприємство.
Перевезення оформляється накладною. Вона містить всі су-
мадські умови договору і по суті є формою
договору перевезення (на морському транспорті перевезення оформ-
ляется коносаментом). Накладну заповнює відправник в ус-
тановленной формі і вручає перевізникові з вантажем. У ній
зазначаються найменування відправника, одержувача, місце
відправлення та доставки вантажу, число місць, маса вантажу, рід
упаковки і характеристика вантажу, що перевозиться.
На перевезення вантажу автомобільним транспортом виписуючи-
ється товарно-транспортна накладна в чотирьох примірниках.
Так як вона є не тільки перевізним документом, в
одночасно і документом обліку товарних цінностей грузоот-
правителя і вантажоодержувача.
Вантажовідправник несе відповідальність за неправильний-
ність і неповноту відомостей у накладній.
У відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язаний
доставити переданий йому вантаж до пункту призначення в цілості
й схоронності і видати його уповноваженій на його отримання
особі.
Якщо вантаж перевізником був втрачений, зіпсований або пов-
режден, то він зобов'язаний відшкодувати вантажовідправнику або вантажно-
одержувачу що виникли в результаті цього збитки. За втрату
або нестачу вантажу перевізник виплачує одержувачу вар-
тість втраченого чи відсутнього вантажу.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у встановлений термін.
Термін доставки визначається в залежності від виду транспорту
і від відстані між пунктом відправлення та пунктом призначають-


- 3 -

чення. На залізниці терміни доставки обчислюються також
залежно від виду швидкості (велика швидкість, вантажна
швидкість).
За затримку доставки вантажу перевізник сплачує штраф.
На залізниці він визначається залежно від прос-
рочки і розміру провізної плати. Розмір штрафу не може
перевищувати 75% розміру провізної плати.
При прийманні вантажу вантажоодержувач зобов'язаний перевірити сох-
ранность прибулого вантажу, а саме: цілісність пломб,
справність вагонів, льдоснабяеніе, відповідність вантажу дан-
вим, вказаними в накладній. Якщо вантажоодержувач виявить
якесь відхилення від статутних правил, він повинен потреби-
вать складання комерційного акта. Вимога про складений-
нии комерційного акта повинно бути заявлено і в тому випадку,
коли швидкопсувний вантаж прийшов із простроченням.
Комерційний акт є підставою для покладання від-
ветственности на перевізника, відправника та грузополучате-
ля. Статут залізниць (п. 168) передбачає йдуть-
тва, які повинні бути засвідчені комерційним ак-
тому: а) невідповідність між найменуванням, масою або ко-
лічеством місць вантажу та даними, зазначеними в перевізному
документі; б) псування і пошкодження вантажу і багажу та і інших
випадках.
Комерційний акт складається органом транспорту, як
правило, на вимогу вантажоодержувача на спеціальних блан-
ках. Його підписують на залізниці начальник станції,
завідуючий вантажним двором (доглядач пакгаузу, старший
вагар) і вагар станції, а також вантажоодержувач, якщо
він брав участь у перевірці. Якщо у прийманні брав участь екс-
перт, повинен бути складений спеціальний акт із зазначенням
цього в комерційному акті.

2. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ, ВИДИ

Власність - це суспільні відносини між людьми
з приводу речей, а не ставлення людей до речей .


- 4 -

1. Право володіння - власника означає можливість
володіння майном. Під володінням розуміється фактичне
володіння річчю, панування над нею. Як правило, володів-
цем майна є його власник. Однак право володіння-
ня може належати і невласника в наступних випад-
ях: власник за своїм бажанням передає річ (майно)
у володіння іншої особи (здає її на зберігання за договором
зберігання), річ (майно) може на підставі закону пере-
даватися у володіння іншої особи (при передачі майна
однієї організації іншій).
2. Право користування - означає експлуатацію речі в со-
ответствии з її соціально-господарським призначенням, тобто
вилучення з речі її корисних властивостей, різноманітних ви-
рік. Право користування (як і право володіння) може принад-
лежати не тільки власникам, але й іншим особам. Собс-
твенники може дозволити іншій особі користуватися річчю
(наприклад, у разі укладення договору на оренду житлового
приміщення).
3. Право розпорядження - власника означає визначенні-
ня юридичної та фактичної долі речі за бажанням собс-
твенники, т. е. власник має право продати річ, обміняти
її, віддати борг іншій особі і т. д. Якщо власник
знищує річ, то це також здійснення правомочності рас-
започаткували, тому що по суті це є визначення факти-
чеський долі речі, Як правило, таке право належить
тільки власнику. У деяких випадках право розпорядження
майном (річчю) може бути й у невласника. Про такі
випадках йдеться в законі. Наприклад, судовий виконавець
в порядку виконання судового рішення може призвести
опис і реалізувати майно громадянина для погашення його
боргу.
Право власності у набувача майна за дого-
злодієві (або право оперативного управління майном) метушні-
кає з моменту передачі йому речі, якщо інше не передбачено-
але законом або договором (ст. 135ГК). Законодавство
передбачає, що передачею визнається вручення слід придбати


- 5 -

татель майна або розпорядчих документів на нього,
а також здача транспортній організації (наприклад, постачальник
передає залізниці товари для доставки їх одержувачу)
або на пошту речей для відправки їх набувачеві . Визначенні-
ня моменту переходу права власності важливо для того,
щоб встановити, хто і коли став власником.

3. ПОХОДЖЕННЯ І СУТНІСТЬ ПРАВА

Одночасно з державою виникає право. Право -
це сукупність правил (норм) поведінки, створених гос-
подстве класом і спрямованих на підтримку влади
цього класу. Сутність права висловили К. Маркс і Ф. Ен-
гельс. Звертаючись до буржуазії, вони писали, що
є лише зведена в закон воля вашого класу, воля, со-
тримання якої визначається матеріальними умовами життя
вашого класу>.
Будучи залежним від економічного ладу, право в свою
чергу активно впливає на розвиток обшественних відно-
шений. Воно може надавати прогресивне вплив, помо-
гаю суспільному розвитку, але може надавати і реакційно-
ве вплив, ставлячи перешкоди розвитку суспільства.
Право регулює не всі відносини, а тільки ті, в охра-
не й для розвитку яких зацікавлений панівний клас.
При цьому право не є дзеркальним відображенням економіки.
Ф. Енгельс у своєму листі до Конрада Шмідту 27 жовтня 1890
р. писав:
якщо припустити однакову ступінь розвитку сім'ї.

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар