загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з медичних наук » Лікувальна фізкультура (Теорія фізичного виховання)

Лікувальна фізкультура (Теорія фізичного виховання)

1. ВИХІДНІ ПОНЯТТЯ
Теорія фізичного виховання, як і всяка обоб-
щающая наукова дисципліна, вимагає при знайомстві з її содер-
жанием чіткого визначення найбільш загальних вихідних понять, від-
носящихся до досліджуваного об'єкта, і уточнення їх зв'язків з основни-
ми суміжними поняттями. Йдеться в першу чергу про поняттях
і, а
також про тякіх безпосередньо пов'язаних з ними поняттях, як
,,
культура> і.
1.1. Фізичне виховання і система фізичного
виховання
Поняття, про що говорить
вже сам термін, входить у загальне поняття в широкому
сенсі. Це означає, що, так само як і виховання в цілому, физи-
тичне виховання являє собою процес вирішення определен-
вих виховно-освітніх завдань, який характеризу-
ється всіма загальними ознаками педагогічного процесу (направ-
ляющая роль пелагога-фахівця, організація діяльності в
відповідно до педагогічними принципами і т. буд.) або осущест-
вляется в порядку самовиховання. Відмінні ж особливості
фізичного виховання визначаються насамперед тим, що це
процес, спрямований на формування рухових навичок і
розвиток так званих фізичних якостей людини, совокуп-
ність яких вирішальною мірою визначає його фізичну рабо-
тоспроможність.
У фізичному вихованні розрізняють дві специфічні сторо-
ни, або: навчання рухам (руховим діям) і
виховання фізичних якостей ( здібностей).
Навчання рухам має своїм основним змістом физи-
тичне освіту, т. Е. Системне освоєння челоіеком в проіессе
спеціального навчання раціональних способів управління своїми
двіженіячі, придбання таким шляхом необхідного в жізнц
фонду рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань.
Освітня сторона фізичного виховання має первосте-
пінне значення для раціонального використання людиною своїх
рухових можливостей в життєвій практиці. Інша не ме
нee істотна сторона фізичного виховання - целенаправ-
ленное вплив на комплекс природних властивостей організму,
відносяться до фізичним якостям людини: стимулювання і
peгулірованіе їх розвитку за допомогою нормованих функцио-
нальних навантажень, пов'язаних з руховою діяльністю (фи-
зические вправами), а також шляхом оптимізації індивіду-
ального режиму життя та раціонального використання природних
умов зовнішнього середовища. Цю сторону фізичного виховання нази-
вають вихованням фізичних якостей (або фізичним воспітані-
ем у вузькому сенсі).
У певному сенсі можна сказати, що суть виховання
фізичних якостей полягає в управлінні їх розвитком.
Безпосереднім об'єктом і одночасно фактором управління є
процес рухової діяльності. За допомогою рухової діяльності, орга
нізованной відповідним чином (фізичних вправ), та інших
засобів фізичного виховання можна в широкому діапазоні змінювати функцио-
нальное стан організму, направлено регулювати його і тим самим визи-
вать прогресивні пристосувальні зміни в ньому (вдосконалення регу-
ляторной функцій нервової системи, м'язову гіпертрофію, збільшення функ-
нальних можливостей серцево-судинної і дихальної систем і т. д.). Со-
вокупность їх призводить не тільки до кількісних, а й до якісних изме-
неніям фуікціональних можливостей організму в цілому. Виховуючи таким пу-
тим фізичні якості, досягають при відомих умовах суттєвого изме-
нения ступеня і спрямованості їх розвитку. Це виражається в прогресуванні
тex чи інших рухових здібностей (силових, швидкісних та інших), підви-
шеніі загального рівня працездатності, зміцненні здоров'я і в інших показу-
телях вдосконалення природних властивостей організму, в тому числі і властивостей
статури (зрозуміло, в тій мірі, в якій це допускають генетично закреп-
лені особеіності конституції людського організму). Розвитку фізіческік
якостей у процесі їхнього виховання надається, таким чином, спрямований характе
тер, що і дозволяє в цьому сенсі говорити про управління їх розвитком.
Навчання рухам і виховання фізичних якостей практи
жскі настільки тісно взаємопов'язані, що постійно переходять
один в одного. Але вони ніколи не зводяться один до одного і по-різному
співвідносяться на різних етапах виховання. В цілісної раціо-
нально організованою практиці фізичного виховання ці сторо-
ни завжди так чи інакше поєднуються з іншими компонентами вос-
харчування в широкому сенсі слова. При цьому фізичне виховання
набуває значення одного з основних факторів всебічного
розвитку особистості, якщо забезпечена єдність всіх видів воспита-
ня ( фізичного, морального, інтелектуального, естетіческо-
го), що, як буде видно з подальшого, характерно для воспи-
тания в соціалістичному суспільстві.
Поряд з терміном застосовують термін
. По суті вони мають аналогічний
сенс, але другим терміном користуються переважно тоді, ко
гда хочуть підкреслити прикладну спрямованість фізичного
виховання по відношенню до трудової чи іншої діяльності, тре-
бующей фізичної підготовленості. Остання (фізична під-
I отовленность) є результат фізичної підготовки, втілений
в досягнутої працездатності і в сформованих рухових
навичках, необхідних у певній діяльності чи спосіб-
ствующих її освоєнню. Розрізняють загальну і спеціальну физиче-
ську підготовку. Про б щ а я ф і із і ч е с к а я п о д г о т о в к а перед-
ставлять собою неспеціалізований (або відносно мало
спеціалізований) процес фізичного виховання, утримання
якого орієнтоване на те, щоб створити широкі загальні перед-
посилки успіху в самих різних видах діяльності (або в не-
яких з них). З п е ц і а л ь н а я ф і із і ч е с к а я п о д г о т о в-
до а - це різновид фізичного виховання, специализиро-
ванного стосовно особливостей будь-якої діяльності
(професійної, спортивної та ін.), обраною в якості об'єк
єкта поглибленої спеціалізації. Відповідно, результат загальної
фізичної підготовки позначають терміном
с к а я п о д г о г о в л е н н о с т ь>, а результат спеціальної физиче-
ської підготовки -
т о е л е н н о с т ь>. Вся ця група термінів лодчерківает, таким
чином, конкретно прикладну роль фізичного виховання -
його практичне значення в підготовці людини до виконання
певних соціально обумовлених функцій.
Отже, фізичне виховання є вид виховання, специфіка
якого полягає в навчанні двіженілм (руховим дейст-
виям) і вихованні ( управлінні развітіел) фізичних якостей че-
ловека. У прикладному відношенні фізичне виховання поставши-
ляет собою процес фізичної підготовки людини до соціально
зумовленої діяльності (трудової, військової і т. Д.). В єдності
з іншими нідамі виховання і при достатніх соціальних усло-
виях фізичне виховання може набувати значення одного з
основних факторів всебічного розвитку особистості.
Фізичне виховання - суспільне явище. Воно виникає
разом із суспільством і розвивається за законами суспільного раз-
витія. Ідеї, направляючі соціальну практику фізичного
виховання, і форми її організації завжди обумовлені конкрет-
вими громадськими відносинами, що знаходить своє вираження в
особливостях систем фізичного виховання, створюваних в усло-
виях різних суспільних формацій.
Поняття
історично визначений тип соціальної практики фізичного
виховання, т. Е. Доцільно впорядковану сукупність її ис-
ходних основ і форм організації, що залежать від умов конкрет-
ной громадської форлаціі. У сукупності з визначальними її
положеннями система фізичного виховання характеризується:
- ідеологічними основами, вираженими в її соціальних
цільових установках, принципах та інших відправних ідеях, які
продиктовані потребами всього суспільства або інтересами від-
слушних класів і обумовлені в кінцевому рахунку корінними соци-
альних відносинами, типовими для даної суспільної фор
мації;
- Теоретико-методичними основами, які в розвиненому вигляді
являють собою цілісну концепцію, oRедіняющую науково-
практичні знання про закономірності , правила, засоби і ме
тодах фізичного виховання;
- Програмно-нормативними засадами, т. Е. Програмним ма-
териалов, відібраним і систематизованим згідно цільовим
установкам і прийнятої концепції, і нормативами, встановленими
в якості критеріїв фізичної підготовленості, яка повинна
бути досягнута в результаті фізичного виховання;
- Тим, як все зти вихідні основи закріплені организацион-
але і реалізуються в діяльності організацій та установ непо-
средственно здійснюють і контролюючих фізичне воспи-
тание в суспільстві.
Звідси не важко зробити висновок, що систему фізичного воспи-
тания характеризують не стільки окремі явища практики фі
зического виховання, скільки її загальна впорядкованість, а следо-
вательно, і те, на яких вихідних системоутворюючих засадах
забезпечується її впорядкованість, організованість і целенаправ-
ленность в рамках конкретної суспільної формації. В зависи-
мости від умов свого розвитку система фізичного виховання
може бути відносно елементарної або високорозвиненої,

Сторінки: 1 2 3 4
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар