загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з міжнародного приватного права » Інвестиції у вільні економічні зони

Інвестиції у вільні економічні зони

ДОДАТОК 3

( на 5 аркушах)

Інформаційний лист Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 18 січня 2001 N 58

"Огляд практики вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних із захистом іноземних інвесторів "

Президія Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації обговорив Огляд практики вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних із захистом іноземних інвесторів, і відповідно до статті 16 Федерального конституційного закону" Про арбітражних судах Російській Федерації "інформує арбітражні суди про вироблених рекомендаціях.

Голова
Вищого Арбітражного Суду
Російської Федерації В.Ф.Яковлев

Огляд практики вирішення арбітражними судами спорів, пов'язаних із захистом іноземних інвесторів

(відносно вільних економічних зон)

Розділ 2 Діяльність іноземних інвесторів: гарантії, преференції, обмеження в галузі цивільного, податкового , митного та іншого законодавства Російської Федерації

1. Іноземним підприємцям надаються податкові пільги згідно нормативним актам про створення вільних економічних зон

В арбітражний суд звернувся митний орган Російської Федерації з позовом до іноземного підприємцю про стягнення митних платежів.

Іноземний підприємець ввіз на територію Калінінградській області автомобілі "Ауді-100", "Фольксваген-Гольф" і "БМВ-316", задекларовані і випущені в митному режимі вільної митної зони без сплати митних платежів. Автомобілі пройшли митне оформлення відповідно до постанови Уряду Російської Федерації від 05.03.98 N 281 "Про встановлення на 1998 рік кількісних обмежень на окремі види товарів, що ввозяться з інших країн на територію Особливою економічної зони в
Калінінградської області ".

Даною постановою обмежено ввезення легкових автомобілів старше п'яти років - до 10 тисяч штук.

Відповідно до підпункту "ж" пункту 1 статті 19 Закону Російської
Федерації "Про основи податкової системи в Російській Федерації" мито відноситься до федеральних податків.

Митний орган вважає, що автомобілі ввезені індивідуальним підприємцем понад встановлені кількісних обмежень і відповідач неправомірно скористався встановленою пільгою з податку (пільгою по сплаті мита).

Однак, навіть якщо погодитися з доводами позивача, підстав для стягнення мита та супутніх митних платежів не мається.

Пунктом 2 статті 7 Федерального закону від 22.01.96 N 13-ФЗ "Про Особливою економічної зоні в Калінінградській області" встановлено, що товари, ввезені з інших країн в Особливу економічну зону, звільняються від ввізних митних мита та інших платежів, що стягуються при митному оформленні товарів. Другий абзац пункту 1 названої постанови свідчить, що застосування кількісних обмежень здійснюється в порядку фактичного проведення операцій з ввезення товарів в зазначеному митному режимі до повного їх використання. Тобто Законом та постановою встановлено особливий порядок надання даної податкової пільги: у момент перетину товаром кордону та митного оформлення товару.

Обов'язок по застосуванню кількісних обмежень і контролю при перетині кордону квотуємих товарами покладено на митні органи відповідно до наказу Державного митного комітету Російської
Федерації від 28.08.96 N 521 " Про квоти на ввезені товари в Особливу економічну зону в Калінінградській області ", що діяло на момент ввезення відповідачем на територію Російської Федерації автомобілів, та підтверджена згодом розпорядженням Державного митного комітету Російської Федерації від 17.08.98 N 01-1493" Про застосування митних режимів в Калінінградській області ".

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу Російської Федерації переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
Російської Федерації проводиться відповідно до їх митного режиму.
Стаття 25 Митного кодексу Російської Федерації надає право вибору митного режиму особі, що переміщує товари і транспортні засоби через митний кордон.

Як було зазначено вище, автомобілі ввезені відповідачем з вантажних митних декларацій в митному режимі вільної митної зони (пункт
9 статті 23 Митного кодексу Російської Федерації). Заявляючи позов про стягнення мита та інших митних платежів, митниця не вказала, під який митний режим повинні бути поміщені ввезені відповідачем автомобілі. Крім того, у митного органу немає права самостійно змінювати митний режим вже ввезених товарів. Питання про визначення митного режиму ввезених відповідачем автомобілів є принциповим по даній справі, оскільки ряд встановлених статтею 23 Митного кодексу Російської Федерації митних режимів передбачає пільги по сплаті мита.

Мито також не може бути стягнена і з наступних підстав.

Критерій визначеності правової норми як конституційна вимога до законодавця був неодноразово сформульований в постановах
Конституційного Суду Російської Федерації і знайшов відображення в Податковому кодексі Російської Федерації. Пункт 6 статті 3 Податкового кодексу
Російської Федерації встановлює, що акти законодавства про податки і збори повинні бути сформульовані таким чином, щоб кожен точно знав, які податки (збори), коли і в якому порядку він повинен платити. Пунктом 7 тієї ж статті визначено, що суперечності і неясності актів законодавства про податки і збори тлумачаться на користь платника податків.

Суд першої інстанції, оцінивши представлені по справжньому справі документи відповідно до статті 59 Арбітражного процесуального кодексу
Російської Федерації, визнав, що митниця не довела факт ввезення понад ліміт саме спірних автомобілів, і відмовив митному органу в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції вважав, що зазначені норми Податкового кодексу Російської Федерації встановлюють додаткові гарантії прав платника податків, мають зворотну силу на підставі пункту 3 статті 5 цього
Кодексу та підлягають застосуванню при розгляді справжнього діла.

З огляду на викладені обставини, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування рішення суду першої інстанції і залишив рішення без зміни.

2. Міжнародні регіональні тарифні преференції до іноземних інвесторів застосовуються лише за умови походження інвестора з держави - учасниці Угоди про такі преференції

Митний орган Російської Федерації звернувся до арбітражного суду з позовом до іноземної фірмі, що має філію в Російській Федерації, про стягнення донарахованих митних платежів (ввізне мито та податок на додану вартість) після випуску товару у вільний обіг.

Іноземна фірма заперечувала проти рішень митниці, посилаючись на рішення
Ради глав урядів держав - учасниць Співдружності Незалежних
Держав від 18.10.96 .

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи митниці в задоволенні позову, арбітражний суд виходив з того, що ввезений іноземним підприємцем товар вироблений на території України, а оскільки вона є державою - учасником СНД, то на цей товар згідно з пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.93 надаються пільги по митних платежах.

Крім того, суд зробив висновок про те, що порушено порядок публікації рішення Ради глав урядів держав - учасниць СНД від 18.10.96 про нову редакцію пункту 9 Правил визначення країни походження товарів.

Як видно з матеріалів справи, судом не було враховано, що главами урядів держав - учасниць СНД 15.04.94 укладено Угоду про створення зони вільної торгівлі, в пункті 1 статті 3 якого встановлені тарифні преференції щодо товарів , що походять з держав, що утворюють разом з Російської Федерації зону вільної торгівлі, а в пункті 4 цієї статті передбачено, що країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів.

У зв'язку з укладенням Угоди про створення зони вільної торгівлі глави урядів держав - учасниць СНД прийняли рішення від 15.04.94, в пункті 1 якого викладено нову редакцію пунктів 9 і 10 Правил визначення країни походження товарів, а в пункті 2 встановлено, що ці
Правила з урахуванням внесених змін застосовуються тільки для учасників
Угоди про створення зони вільної торгівлі.

У подальшому рішенням Ради глав урядів держав - учасниць
СНД від 18.10.96 прийнята нова редакція пункту 9 Правил визначення країни походження товарів. Однак пункт 2 згаданого рішення від 15.04.94, згідно з яким Правила застосовуються тільки для учасників Угоди про створення зони вільної торгівлі, залишився без зміни, тобто цей пункт діяв з 15.04.94.

В даному випадку товар ввозився за укладеним договором іноземною фірмою, зареєстрованою в державі, не входить в зону вільної торгівлі. Однак частина вартості товару, як це випливає з платіжного доручення, перерахована третій фірмі. Відомостей про те, що ця фірма зареєстрована на Україні і грошові кошти надійшли резиденту
України, в справі немає. Ніяких інших відомостей про те, що товар українського походження, у справі також немає, але є матеріали про походження товару з країн Балтії, які не входять в зону вільної торгівлі.

Суд першої інстанції ці обставини не досліджував. Їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки пільги з митних платежів надаються тільки учасникам Угоди про створення зони вільної торгівлі.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував і направив справу на новий розгляд.

3. Підприємство з іноземними інвестиціями не може бути позбавлена ??митних преференцій при відсутності доказів його протиправної поведінки

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями пред'явило до митниці позов про визнання недійсною постанови по справі про порушення митних правил.

Іноземна компанія ввозила для спільного підприємства (кондитерської фабрики) цукор-пісок з України. Декларувався товар спільним підприємством. При цьому декларантом до митного оформлення були подані сертифікати про походження товару форми СТ-1, видані
Торгово-промисловою палатою України, на підставі чого в графі 16 вантажних митних декларацій товар був заявлений як походить з держави
Україна.

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар