загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з міжнародних відносин » Зовнішньоекономічна діяльність

Зовнішньоекономічна діяльність

Особливості білоруського транзиту.

У 1996 році Білорусія вийшла на друге місце після Росії за обсягом товарообігу з Україною, випередивши таких наших партнерів, як гігантський Китай ($ 800 млн.) І динамічна Польща ($ 1млрд.).

Значний обсяг торгівлі між Україною і Білоруссю ($ 1350 млн.) Свідчить про велику економічної взаємозалежності між нашими країнами. Тому не дивно, що будь-яка зміна в митному режимі і умови проведення експортно-імпортних операцій негайно позначається на загальному економічному становищі обох країн. І якщо

Україна була послідовна у своєму прагненні уніфікувати правила зовнішньої торгівлі з міжнародними, поставивши за мету вступ у всесвітню організацію торгівлі, то Білорусь, уклавши Митний союз з Росією, весь минулий рік залишалася країною малопрогнозованої, зі своїми , часом досить специфічними умовами торгівлі.

По-перше, незважаючи на підписані угоди, Білорусь не поспішала привести у відповідність до їх вимог свій Митний тариф. Протягом 1996 року тривали переговори про ставки митних зборів, що дозволяло українським експортерам використовувати Білорусію як транзитну країну для поставок до Росії своїх товарів. Але лише в лютому 1997 року Рада міністрів Білорусії видав постанову №72, яким були затверджені нові ставки митних зборів на ввезені товари. У дію воно вступило тільки в кінці березня 1997 року. Відповідно до цього документа змінам як у бік збільшення, так і убік зменшення піддалася значна частина ставок митного тарифу. Експерти не змогли прийти до однозначних оцінками нововведень. Не слід забувати, що розробляючи митний тариф, який фактично був нав'язаний Білорусії, Росія враховувала передусім інтереси своїх виробників. При цьому зовсім не обов'язково, щоб вони збігалися з білоруськими інтересами. Швидше, навіть навпаки.

Високі імпортні мита на продовольчі товари, включаючи цукор, рибу, рослинне масло і т.д., викликали труднощі в насиченні ринку продуктами харчування, багато з яких в Білорусії не виробляються.

Відповідно зростання цін на імпортне продовольство прискорив інфляцію.

Але куди більший вплив на розвиток торговельних відносин з найближчими сусідами Білорусії мало введення Росією з 1 вересня 1996 20% ПДВ на імпорт. Потрібно віддати належне білорусам, вони чинили опір до останнього. Протягом півроку українські експортери користувалися можливістю ввозити свої товари в Росію через територію

Білорусії і тим самим на 20% знижувати їх вартість. Але всьому приходить кінець. У лютому 1997 року президент Лукашенко підписав декрет про обкладення податком на додану вартість товарів, вироблених на території України. Таким чином, українські експортери втратили переваги у зовнішній торгівлі з Білоруссю. Але Лукашенко допустив серйозну помилку тому, що в Білорусії досі діють, згідно з якими податком на додану вартість обкладається експорт.

Таким чином, з білоруських товарів податок береться двічі: спочатку на території своєї країни, а потім при перетині кордону України.

Природно, це позначається на вартості білоруської продукції і не стимулює її експорт.

На відміну від України, де випереджаючими темпами зростає експорт, в минулому році в Білорусії посилилися негативні тенденції у зовнішній торгівлі. Так, за даними міністерства зовнішньоекономічних зв'язків республіки, обсяг зовнішньоторговельного обороту Білорусії склав в 1996 році $ 12,2 млрд. І зріс порівняно з 1995 роком на 19,6%. При цьому експорт збільшився на 11,8%, тоді як імпорт - на 24,4%. В результаті негативне торгівельне сальдо досягло рекордної суми - $ 1,6 млрд.

Таким чином, Білорусь «бажаючи» захистити себе від українського транзиту нашкодила сама собі в набагато більшому ступені.

Але все таки, не дивлячись на всі перепони, торгівля між нашими країнами триває. І товарообіг продовжує зростати, причому випереджаючими темпами зростає експорт українських товарів. Так за перший квартал 1997 року збільшився на 71%. Обсяг імпорту товарів з

Білорусії виріс на 15%. Нам вдається зберегти позитивне сальдо з цією країною. Так, якщо в 1996 році воно склало $ 336 млн. На користь

України, то за перший квартал 1997 воно складало вже $ 134 млн. Та мало тенденцію до збільшення.

Основними товарами експортованими з України в Білорусію, як і в колишні роки, залишаються продукти харчування, металургійна продукція, продукція машинобудування та хімічної промисловості.

Що ж до білоруського імпорту в Україну, то, залишаючи ПДВ на експорт, уряд сусідньої республіки погіршує умови зовнішньої торгівлі і утрудняє вихід білоруських товарів на зовнішні ринки, так як, вступаючи в Україну вони обкладаються ще й місцевим ПДВ на імпорт.

Таким чином, необгрунтовано підвищується ціна білоруських товарів в

Україна, що не може не відіб'ється на обсягах завозиться з Білорусії продукції.

Основними товарами що поставляються в Україну з Білорусії, є продукти нафтопереробки, вантажні автомобілі, холодильники та інші побутові прилади, шини для вантажних автомобілів, верстати та механізму.

І все ж не варто забувати, що в поточному році українські експортери втратили перевагу, яке давало їм українське законодавство, звільнило від податку на додану вартість, що експортуються. Поки Росія, Білорусія та інші країни СНД обкладали ПДВ свій експорт, не чіпаючи імпорт, українські товари були цілком конкурентоспроможні хоча б за цінами. Тепер же - все в рівних умовах, і перевага буде віддаватися не найдешевшим, а самим якісним товарам. І тут українських виробників чекає жорстка конкуренція, яку витримають тільки найсильніші.

Нарешті, хочеться відзначити, що в Білоруському законодавстві

Україна не входить ні в перелік країн, для яких встановлено режим найбільшого сприяння, ні до переліку країн, для яких передбачений преференційний режим. Зате Україна входить в СНД, між членами якого начебто існують особливо теплі зовнішньоторговельні відносини. Правда, в Митний союз Україна так і не вступила - от і зробили її членом СНД другого сорту. Навіть угода про режим вільної торгівлі не допомогло.

Прорив на схід.

На фоні зростання непорозумінь як з західними інвесторами, так і з Росією Україна робить те, що і має робити - активно, але без зайвої політичної помпи і без нав'язливого посередництва «старшого брата» ре інтегрує свою економіку з південними республіками колишнього

СРСР. Це дасть їй нові промислові та будівельні контракти, нові ринки збуту, альтернативні джерела сировини та енергоресурсів.

У цьому напрямку підписані такі документи з Узбекистаном: протокол про вилучення з режиму вільної торгівлі до двостороннього

Угоди від 29.12.94г .; Угода про організацію розрахунків між урядом України, НБУ та урядом Узбекистану, узбецьким

Центробанком; Угода про імпорт газу на 1997-1998 роки, про забезпечення транзиту туркменського газу в Україну через Узбекистан і про підготовку довгострокового 10-річної угоди про щорічні постачання

10 млрд.куб.м. газу; про співробітництво в галузі ремонту військової техніки та ряд інших угод.

Серед іншого, досягнута домовленість про збільшення обсягу послуг ВО «Дарницький ремонтний завод» з ремонту узбецьких танків українського виробництва. Комплексний ремонт не є прямою поставкою зброї і тому в України не повинно виникнути таких проблем, які виникли у Росії в 1993 році після поставки до воюючої Вірменію танків і систем ППО, що викликало різку критику світової громадськості.

У Таджикистані йде військове протистояння і перебуваючи в безпосередній близькості від зони бойових дій Узбекистан приділяє велику увагу захисту своїх кордонів, тому найближчим часом можливі й контракти на поставку українських танків. Однак поки офіційний Київ заявляє лише про ремонт узбецької техніки (сума контракту - $ 15млн.).

Тоді як танкоремонтний контракт просувався в основному узбецькою стороною, Україна домоглася контракту в іншій галузі - ремонт літаків управлінь дальньої і транспортної авіації українських

ВВС в Узбекистані на ТАПО ім. Чкалова, так як Росія відмовилася ремонтувати українські літаки.

Був так само підписаний протокол про співпрацю України і

Узбекистану у виробництві військово-транспортного літака АН-70. Крім того, створена спільна українсько-узбецька комісія, яка займатиметься створенням групи спільних підприємств в нафтогазовій галузі. Так, АТ «Укрнафта» буде залучена до дорозвідки і реабілітації ряду узбецьких нафтогазових родовищ. Особливо перспективним проектом обіцяє стати створення спільного підприємства

Бекабадського трубопрокатного заводу і ВКФ «Трубтранс» для виробництва труб.

Україна має великі перспективи на узбецькому ринку, слід тільки з усією відповідальністю поставитися до виконання умов контрактів і тоді є шанс для співпраці

Сторінки: 1 2 3
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар