загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати по москвоведению » Храм Христа Спасителя в Москві

Храм Христа Спасителя в Москві

Храм Христа Спасителя в Москві.

Будівля, як і люди, мають свою неповторну індивідуальність. У каж-

дого з них своя доля. Життя одних складається на рідкість вдало і счас-

тліво, у інших - тече рівно і спокійно, доля третіх буває дроматі-

чной. Життя кафедрального собору - такий офіційний статус храму Христа

рятівника в Москві - була яскравою, бурхливої ??і по ісстене трагічною.

Думка про будівництво храму народилася в ході війни з Напаліоном, кото-

раю отримала назву в ході війни Вітчизняної, і пов'язана з перемогою, опре-

ділила не лише подальшу долю країни, але багато в чому вплинула на

розвиток світової історії.

Храм Христа Спасителя створювався як подячний храм-пам'ятник

Христу - Спасителю Росії покликаний увічнити в пам'яті прийдешніх поко-

лений борошна, жертви і великий подвиг народу. До його створення були залучені

кращі мистецькі сили, а закладка та освячення собору перетворилися

на всенародне свято.

У двох турах конкурсу брали участь видатні російські архітек-

тори: Д. Кваренги, А. Вороніхин, А. Мельников, А. Вітберг, К.Тона. .. Фасади

храму оформляли скульптори А. Логановський, Н. Рамазанов, П. Клодт, а ин-

тер'єри розписували більше 30 прекрасних художників, серед яких: А . Мар-

ков, В. Верещагін, Г. Семирадський, Т. Нефф, В. Суриков, І. Крамськой та інші.

У храмі Христа Спасителя проходили всі головні ювілеї та урочистості.

Задуманий як храм - пам'ятник, він виконував тільки релігійно - нравствен-

функції Телефон, а був по ісстене культурно - освітнім центром. Тут

відзначалися такі великі події, як святкування 500-річчя з дня рож-

дення Сергія Радонезького, гоголівські дні приурочені до дня відкриття

пам'ятника великому письменнику.

У стінах собору виконувалася музика П. І. Чайковського та П. Г. Чеснокова,

звучав голос чудових російських співаків Ф. І. Шаляпіна і К. В. Розова, ко

торий першим був удостоєний звання «Великий архідиякон» .

Після революції в храмі Христа проходив чрезвичацниц єпархіальний

з'їзд, а потім і Всеросійського Помісний Собор, де після більш ніж 200-років-

нього перерви на Русі було відновлено патріаршество.

Тільки своєрідністю нашої історії можна пояснити неймовірний на

перший погляд факт, що пам'ятник такого високого етичного значення,

сприймався народом як національна святиня, був зруйнований, превра-

щён в купу каміння, і навіть пам'ять про нього намагалися знищити.

На рубежі 20 і 30 років XIX століття Москва, як і інші міста Росії, по-

втрачало безліч найцінніших архітектурних пам'яток. Невпізнанно змінилися тоді панорами російських міст: вони позбулися самої харрак-

терной їх особливості - виразного силуету. Зруйновані дощенту,

спотворені, пристосовані нашвидку під склади, майстерні, гаражі,

обезголовлені зі знятими хрестами храми - це теж наша історія.

Стосовно ним, знесений, підірваним, який став подібно класам, сос-

ловіям, народам, жертвами репресій, наше запізніле каяття може

висловитися єдиним способом - відновленням пам'яті про них.

Сьогодні вже багато зроблено і робляться чималі зусилля для того,

щоб визначити склад і обсяги втраченого, щоб усвідомити, чого ми

позбулися безповоротно і що ще можна відновити. Подія останніх

років різко посилили ніколи не згасаючий повністю інтерес до трагічної

долю храму Христа Спасителя.

Перший конкурс

Один з найвидатніших представників петербурзького класицизму, що створив

свої кращі роботи в другій половині XVIII сторіччя Джакомо Кваренги

(1744-1817) представив проект храму Христа Спасителя в дусі Пантеону.

Таким чином, символіка Пантеону як національного храму - пам'ятника

в проекті Кваренги невіддільна від символу вічності і Бога. Символіка форм

підкреслювала меморіальний характер будівлі, практично позбавленого приз-

НОКов російського православного храму.

Решта відомі нам проекти першого туру конкурсу храму Христа Спасителя тяжіють до іншого способу - собору святого Петра в Римі, вклю-

чаю і проект Вітберга. Що ж до збережених у великому количес-

тве проектів А. Н. Вороніхіна, то вони представляють, мабуть, найбільш оригінальні, відмічені пошуками беспрецендентнихт рішень, роботи.

Проект Вороніхіна не міг бути прийнятий до виконання не тільки через

смерті архітектора, який не встиг його доопрацювати. Він не міг бути прийнятий насамперед по тому, що фіксував зародження нового, а не висловлював з

максимальної прімотой загальноприйняте.

Перемога над Наполеоном усвідомлюється як перемога російського народу і одно-

тимчасово - як подія, що мають важливе загальнолюдське значення. Архі-

тектура, що виражає подібне умонастрої, вбирається в форми, со-

ответствующие цьому значенню - ордерні, класичні.

Саме з цього перемога на першому турі конкурсу на проект храму Христа Спасителя дісталася А. Л. Вітберга, що зумів вкласти в класичні форми сенс, що виражав національну ідею, а також інтерпретувати

подія національної історії, грунтуючись на системі загальнолюдських

цінностей християнства.

Отже для Вітберга почалася щоденна практична робота. Потрібно б-

ло перетворити схил Воробйових гір, що ряснів пагорбами і ярами в

рівне простір для нижньої площі храму, необхідної крім усього для

наступних робіт. Однак труднощі із здійсненням проекту у його соз-

дателя почалися раніше. Виправдовувалися найгірші побоювання. Керівництво стро-

ництвом давалося Вітберга насилу. Хоча земляні роботи велися в

великому обсязі, грунт не був по-справжньому досліджений, не було точних

міркувань про устрій фундаменту. Вітберг побачив в невдачі з діставши-

кой каменю зловмисні дії, що коштувало скарбниці до 300.000 руб. Це і дру-

Гії зловживання привели Вітберга до вирішення відправитися в Петербург

і доповісти про все царю.

Отримавши накладну Вітберга, Олександр I доручив зайнятися справами устрої-

тва храму Аракчееву. Однак той у швидше захворів і був відсторонений від

справ. А через два місяці помер імператор. Вітберг позбувся свого головного пок-

ровітеля. Новий самодержиця Росії Микола I наказав призупинити всі роботи. Для з'ясування питання про можливість здійснення проекту вит-

берга рескриптом Миколи I від 4 травня 1826 був створений спеціальний «Ис-

штучно Комітет» під головуванням інженер-генерала К. І. Оп

Пермана. До складу комітету увійшли петербурзькі архітектори А. А. Михай-

лов, О. Монферрана, А. Мюдуі, К. І. Россі, В. П. Стасов, І. І. Шарлемань і

А. Е. Штауберта, інженери М. П. Базен і П. П. Карбоньер.

Будівництво, задумане з розмахом, більшим, ніж Великий Кремлівський

палац, створений за проектом В. І. Баженова, закінчилося для зодчого тра-

гично. Розпочаті роботи в 1826 році були припинені. Рік по тому була ліквідувати-

складованої комісія з будівництва храму, а 1835 Вітберг був засланий

до Вятки.

В результаті досліджень і зроблених на їх основі креслень плану та раз-

різів Воробйових гір, московські фахівці дійшли висновку, який при-

знали всі: «Побудова великого храму на покатости Воробйових гір принад-

лежить до числа невозможнастей, як то доводиться виробленими випробо-

таніямі грунту; але на вершині оних знаходиться розлога площадка, на

якій можна побудувати величезний будинок » . Замість запроектованої

Вітберга сходи з 444-мя сходинками через нестачу каменя в окрес-

тность Москви укладачі укладення пропонували зробити пологі дороги

с поворотами, а для сполучення з містом спорудити через Москву-ріку чавун-

ний міст «і в продовження нього піднесену на насипу велику дорогу

або шосе через Лужниковською поле » . Висновок, підписаний двома архітек-

торами і інженер-полковником Яніш, 22 листопада 1827 було отправ-

лено в Петербург. Особлива думка полковника Яніш: численні ключі на схилі гір, що свідчать про піщаних грунтах, виключають можливість

будівництво великого храму не тільки на схилі гори, але і на вершині з-

-За небезпеки нерівномірних осад.

Це висновок вирішило долю Вітберга і його проекту. Воно виносило при-

говір можливості здійснення храму на вибраному архітектурному мес-

ті - на схилі Воробйових гір. У підсумку послідували найвищі рескрипти на

ім'я Н.Б. Юсопова і указ Сенату від 11 травня 1827: «Комісію про споруд-

ня в Москві храму в ім'я Христа Спасителя закрити, а справи її, чиновників,

будови , заготовлені матеріали і все казенне відомства її майна

- передати у відання московського військового генерал-губернатора і действитель

ного таємного радника князя Юсупова. Закінчився перший етап будівельник-

ство храму.

В квітня 1829 імператор виявив бажання, щоб міністр імператорів

Торського двору П. М. Волконський «зібрав усіх відомих і майстерних архи-

текторов Москви, наказав обрати їм в сей столиці зручне місце для мож

ведення запропонованого храму Христа Спасителя » і щоб вони склали

проект і кошториси до ним. Так було покладено початок другого конкурсу.

Другий конкурс

Другий конкурс виявився багато представницьким і різноманітніше першого,

мабуть, найбільш представницьким з усіх колишніх досі в Росії .

Проекти, розраховані на будівництво храму на верхньому майданчику У-

робьёвих гір, були створені петербуржцями І.І. Шарлеманем, В.П. Стасо-

вим, А. І. Мельниковим, і москвичами А.С. Кутёповим і А.С. Татищевим.

Інша група проектів другого конкурсу представлена ??роботами Москов-

ських зодчих. Вони виконувалися, судячи з усього, у відповідь на зроблене

Сторінки: 1 2 3 4
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар