загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з новітньої історії та політології » Економіка Німеччини в умовах глобалізації

Економіка Німеччини в умовах глобалізації

Економіка Німеччини в умовах глобалізації

М.Ю.Калінкіна

Сучасна ситуація в світі характеризується складністю глобальних проблем, що стоять перед людством, що вступає в нове століття. Екологія та енергетика, демографія і світова політика, науково-технічна та інформаційна революції - ось лише деякі аспекти процесів, що відбуваються в бурхливо мінливому світі. Більшість процесів і явищ, характерних для нашого часу, беруть свій початок в ХХ в., Який увібрав в себе стільки подій, потрясінь, відкриттів, скільки не довелося на всю попередню історію.

В ряду змін, що відбулися за останні десятиліття, найбільш значними є зміни в галузі економічних процесів, характерних для багатьох промислово розвинутих країн світу. Суть їх полягає в посиленні економічної активності держави, спрямованої на стабілізацію соціально-економічного розвитку суспільства. Формою реалізації такої активності є фактичний образ дій держави, втілений в економічній політиці, яка поширюється не тільки на область економічних відносин, а й на економіко-правові та соціальні відносини. Посилення ролі держави в управлінні економікою означає і збільшення його впливу на перерозподільні процеси, яке здійснюється через ланки його фінансової системи.

Найбільш значущою функцією, що відбиває зросле вплив держави на економіку і характерною для багатьох розвинених країн світу, є широке фінансування соціальних програм, за допомогою яких здійснюється політика стабілізації соціально-економічного становища суспільства. Можна сказати, що історія ХХ в. - Це історія усвідомлення необхідності розвитку економіки, котра враховує інтереси всього суспільства, економіки, соціальний фактор в якій є визначальним діяльність держави в сучасному світі.

Глобалізація і породжувані нею процеси піддають випробуванню на міцність і адаптивність, традиційні моделі поведінки, спосіб життя і способи світобачення, а також цінності, орієнтації, забобони все верств населення. Ефективна реакція на виклики глобалізації включає в себе - поліпшення системи освіти, раціоналізацію моделей споживання і накопичення, вдосконалення у взаєминах між державами, а також підвищення відповідальності кожного, окремо взятого, індивіда. Процеси глобалізації, особливо в віддалених зонах світового простору, змінюються під впливом «параметричних» станів, підвищення навантаження на ресурсний потенціал Землі.

Після об'єднання Західної і Східної частин країни в 1990 р Німеччина стала найбільшою за економічним потенціалом країною Європи. У світовій економіці Німеччина також є одним з лідерів, займаючи третє після США та Японії місце за обсягом виробленого їй ВВП.

Близько 55% території займають сільськогосподарські угіддя, 30% припадає на ліси. Серед водних ресурсів країни слід виділити мережу річок та каналів (Рейн, Ельба, Майн, Дунай, Кільський канал та ін.). Така густа внутрішня водна мережа сприяє розвитку річкового судноплавства, а Дуісбург-Рурорт є найбільшим річковим портом світу. Населення Німеччини - 82 млн. Чоловік, це друге після Росії місце в Європі. Для країни характерна досить висока щільність населення - 230 осіб на кв. км. Особливо висока щільність населення спостерігається в найважливішому промисловому регіоні країни - землі Північний Рейн-Вестфалія. Склад населення Німеччини, в основному, однорідний, але останнім часом намітилася тенденція до збільшення частки іноземної робочої сили - гастрарбайтеров, чисельність яких наближається до 10% населення. Німеччина - досить високо урбанізована країна, 83% населення тут проживає в містах.

Після вступу 3 жовтня 1990 Східних земель (колишньої Німецької Демократичної Республіки) до складу ФРН в єдиній Німеччині стало 16 федеральних земель, столицею країни знову став Берлін. Економічною системою сучасної Німеччини є соціальне ринкове господарство.

Для Німеччини в усі часи її розвитку завжди була характерна незрівнянно велика роль держави в економіці. Тоталітаризм гітлерівської епохи взагалі привів до прямого диктату держави в економіці, а в період відновлення народного господарства країни після закінчення Другої світової війни саме держава забезпечувала громадську стабільність і соціальну захищеність. Спираючись на концепцію соціального ринкового господарства, проводив свої знамениті реформи в економіці і батько німецького "економічного дива" Людвіг Ерхард.

Модель соціального ринкового господарства являє собою компроміс між економічним зростанням і рівномірним розподілом багатства. Якщо етичні принципи даної моделі базуються на протестантство, то соціальні принципи запозичені, безсумнівно, у католицизму. В центр системи поставлена ??підприємницька діяльність держави, що забезпечує розподіл соціальних благ усім членам суспільства. Іншою особливістю макроекономічного шляху розвитку Німеччини є так званий "рейнський капіталізм, характеризується значною роллю банків в економіці країни. Банки є в Німеччині досить великими акціонерами промислових компаній і компаній сфери послуг, тому невипадково активне втручання банків у процес прийняття бізнес-рішень. Таким чином, позиції банків в економіці Німеччини з урахуванням їх реального впливу на бізнес виявляються набагато сильнішими, ніж в економіці інших провідних країн світу.

Держава, щоб не викликати масових соціальних протестів населення, продовжує субсидувати сектора німецької економіки. В результаті Німеччина не тільки зберігає вугільну, сталеливарну, суднобудівну промисловість, які неконкурентоспроможні на світовому ринку, а й витрачає на такі збиткові галузі економіки у вигляді прямих субсидій до третини витрат державного бюджету. Порівнюючи таку політику з селективної підтримкою державою цілком конкурентоспроможних підприємств в США і Японії, слід визнати повну неспроможність Німеччини у вирішенні структурних проблем промисловості.

Зберігаючи високооплачувані робочі місця в базових галузях промисловості, Німеччина не здатна створювати нові місця в найбільш прогресивних секторах своєї національної економіки. Невипадково, що сфера послуг в Німеччині, на яку припадає майже на 10% менше створюваного продукту, значно програє нематеріального виробництва інших провідних країн світу, а для галузей німецької інфраструктури аж до недавнього часу був характерний високий рівень цін на зв'язок, енергію і транспорт. Через обмеження доступу в країну іноземних інвестицій менш конкурентоспроможним стає і внутрішній ринок.

Державне регулювання, фактично, продовжує регулювати ринок так, як то наказувала кейнсіанська економіка попиту. Соціальне ринкове господарство приводить до зміцнення позицій держави благоденства, яке перерозподіляє всі ресурси в економіці. Частка державних витрат у ВВП Німеччини вкрай висока (близько 50%), а зростання державних витрат породжує проблему з дефіцитом бюджету і державним боргом.

Ускладнює проблему соціального ринкового господарства Німеччини консолідація Східних та Західних земель. В умовах кризи соціально-ринкової економіки одночасно доводиться вирішувати структурні перетворення в Східних землях, породжують закриття неконкурентоспроможних виробництв, безробіття і соціальну напруженість на території колишньої НДР. Для подолання відсталості Східних земель необхідні інвестиції в сумі близько 2 трлн. марок, які досить складно знайти на сучасному етапі. Потрібно також довести рівень продуктивності праці на Сході, до Західних стандартів, приблизно в три рази перевищують його. Необхідна приватизація і соціальна політика щодо захисту східних німців від наслідків структурних перетворень. Все це вимагає від федерального уряду нових витрат, а бюджет країни все менше справляється зі своєю соціальною навантаженням.

Безсумнівно, що Німеччина в кінці 1990-х гг. досягла певного піку розвитку своєї соціально-орієнтованої економіки, яка тепер потребує серйозної модернізації. Швидше за все, для продовження свого економічного лідерства, Німеччині знадобиться лібералізація економіки і консервативні реформи за американським зразком. В іншому випадку колишня модель розвитку країни стає неконкурентоспроможною не тільки в порівнянні з США, але навіть і в єдиній Європі. Через слабкість структурних перетворень в національній економіці Німеччина з кожним разом все менше справляється зі своєю роллю локомотива розвитку Європи та ЄС. Навіть слабкість єдиної європейської валюти євро відразу ж після її появи і аж до першої половині 1999 Р. пов'язане в першу чергу з внутрішніми економічними проблемами в Німеччині.

Німеччині потрібні зміни в тій моделі соціального ринкового господарства, яка успішно розвивалася аж до недавнього часу, але в умовах глобалізації виявляється занадто неефективною. Цікаво, що Німеччина в своїй політиці реформ орієнтується не на досвід США, а в першу чергу на досвід інших країн-побратимів по ЄС. У європейському досвіді сучасних реформ є дві альтернативи: консерватизм у Великобританії чи соціалізм у Франції. Шредер у своїй макроекономічній політиці спирається, головним чином, на досвід двох вищеназваних країн. Франція тут служить зразком подібної з Німеччиною моделі соціального ринку, а Великобританія - успішного поєднання консерватизму і лейборизму.

Шредер проголосив програму руху Німеччини до ринкової економіки, відновлення втрачених конкурентоспроможних позицій країни. Лібералізм в економіці повинен був забезпечити: зниження податків на компанії, гнучкість на ринку праці та зміна тривалості робочого дня, скорочення витрат на оплату праці, модернізацію громадського сектора економіки.

Головною ж небезпекою сучасної Німеччини залишається проблема безробіття (близько 10,2% економічно активного населення) внаслідок неконкурентоспроможною, негнучкого ринку праці. Чинне досі трудове законодавство ФРН робить німецьку робочу силу найдорожчою в світі і не заохочує працевлаштування безробітних. Хоча Німеччина володіє висококваліфікованими трудовими ресурсами і одним з кращих у світі рівнем освіти, негнучкий ринок праці є серйозною перешкодою для економічного зростання країни. Підприємці через жорсткого регулювання ринку праці не зацікавлені створювати нові робочі місця, особливо в найбільш передових галузях, робоча сила, захищена гарантіями, не зацікавлена ??ефективно трудитися. У багатьох випадках роботодавцям набагато вигідніше запрошувати малоосвічених іноземних робітників, ніж користуватися послугами висококваліфікованого, але дорогого німецького персоналу.

Перехід Німеччини від соціально-орієнтованої економіки до справді ринкової зміг би вирішити головні проблеми її національного господарства. Зниження ролі держави та орієнтація на ринкові механізми, продовження політики приватизації та дерегулювання, закриття збиткових виробництв, скорочення державного бюджету, скасування субсидій і зниження податків допомогли б значно оздоровити німецьку економіку, залучити в неї закордонні

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар