загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Решта реферати » Необхідність державного регулювання економіки в ринкових системах

Необхідність державного регулювання економіки в ринкових системах

В Україні проходить радикальна економічна реформа, мета якої - перехід від командно-адміністративної економіки до соціально-орієнтованої ринкової моделі. У зв'язку з цим виникає ряд питань, пов'язаних з роллю держави в ринковій економіці: у чому полягає необхідність державного регулювання економічних процесів? Які конкретні інструменти такого регулювання? Як з'єднується механізм державного регулювання з механізмом ринка?

Держава завжди виконувало певні економічні функції. Воно законодавчо встановлювало «загальні правила гри» , тобто систему нормативних актів, які регулюють діяльність суб'єктів ринку, в тому числі таких інститутів, як комерційні банки, біржі, акціонерні товариства. У державних судових органах розглядалися не тільки кримінальні справи, але й господарські, майнові конфлікти. Держава збирало податки, за рахунок яких не тільки містило чиновників, а й фінансувала закупівлі зброї і спорядження у приватних компаній. У ряді країн державі належали залізниці і так звані "казенні" заводи. Однак в цілому економічна роль держави ще на початку XX століття була частково обмежена, народне господарство залишалося майже винятковою сферою приватного бізнесу.

Становище змінилося в період першої світової війни, коли спочатку в
Німеччині, а потім і в країнах Антанти держава стала активно втручатися в господарське життя з метою мобілізації обмежених ресурсів для досягнення військової перемоги. Зазначені кошти, однак, мали надзвичайний, воєнно-мобілізаційний характер, а тому із закінченням війни державне втручання в господарське життя зійшло нанівець.

До початку 30-х років серед західних економістів панувала думка про те, що

економічні спади (кризи) пояснюються випадковими причинами, що механізм ринкового саморегулювання в принципі забезпечує відповідність між сукупним попитом і пропозицією, значить, і автоматичний вихід економіки з кризи та наступне її піднесення на базі оновлення основного капіталу та ліквідації нерентабельних підприємств. Звідси робиться висновок про небажаність, і навіть шкода державного втручання в економічне життя.

Однак глибока криза і затяжна депресія 30-х років докорінно суперечили цієї теорії. Стало очевидним, що механізм ринкового саморегулювання не справляється зі своїми функціями, не забезпечує автоматичний вихід з кризи, що й потребувало переходу до активного державного регулювання економіки. Таке регулювання на практиці стало здійснюватися в США з 1933 р командою Ф. Д. Рузвельта, яка розробила і реалізувала так званий «новий курс» . Теорія державного регулювання ринкової економіки була, як відомо, побудована Дж. М. Кейнсом і його послідовниками. Кейнс зробив висновок про те, що вихід з глибокої кризи, збільшення обсягів виробництва та рівня зайнятості неможливі без активної участі держави, яка повинна не тільки стимулювати зниження дисконтної норми комерційних банків
(відсотка), але й здійснювати

масштабні державні закупівлі з метою збільшення платоспроможного сукупного попиту. Крім того, держава повинна виплачувати соціальні допомоги безробітним, людям похилого віку та іншим непрацездатним членам суспільства з метою не допустити соціального вибуху.

Таким чином, найбільш далекоглядні державні діячі та економісти західних країн приходять до принципового висновку про те, що ринковий механізм має бути доповненим механізмом прямого державного регулювання економіки.

Теоретично ясно, що в системі вільного ринку не залишається місця будь-яким типам монополій. Виключені інфляція, безробіття, надвиробництво.
Хоча на практиці справа йде значно складніше. Особливе значення тут має економічна роль держави в регулюванні ринкових відносин.

Можливості вільного ринку аж ніяк не безмежні. Він не в змозі гарантувати вирішення всіх соціально-економічних проблем сучасного суспільства. В даному випадку мова йде не про недоліки, а саме про обмеженість можливостей ринку, особливо стосовно до сучасних економічних умов. Тому в тих областях, де вільний ринок не може дати результату, необхідно економічне втручання держави.

Як приклад візьмемо абстрактну модель економіки, що характеризується повним пануванням вільної конкуренції. Здавалося б, в ній держава не здійснює свої функції. Але це не так. Навіть у стерильній економіці вільного підприємництва залишаються, принаймні, три наступні проблеми, які непідвладні ринковому механізму:

1) державне регулювання зовнішніх ефектів. Ринок охоплює не всі соціально-економічні відносини учасників макроекономічної системи. Діяльність виробників, і споживачів породжує зовнішні (а не тільки внутрішні) ефекти, які безпосередньо можуть не мати грошової міри. Наприклад, мається промислове підприємство, яке, беручи участь в ринковій конкуренції, попутно забруднює навколишнє середовище. З цим зовнішнім ефектом ринок нічого вдіяти не може. Без участі держави тут не обійтися. Наведемо ще один приклад: фермер вкладає капітал в прокладку каналу до

своєї ділянки, викликаючи об'єктивно тим самим поліпшення якості грунту на великій території, т. Е. Як власної землі, так і чужий. Цим користується (притому безкоштовно) фермер-сусід, збільшуючи, таким чином, свій добробут. Ясно, що у фермера-ініціатора приватні витрати будуть більше соціальних на величину зовнішнього ефекту, а у фермера-сусіда - навпаки. Ринок не в змозі рівняти фермеру-ініціатору приватні і соціальні витрати. Тут знову-таки необхідне втручання держави.
Аналіз зовнішніх ефектів вперше в економічній науці почав А. Пігу. Облік зовнішніх ефектів дає підставу розмежувати приватні та соціальні витрати і результати виробництва. Приватні витрати і результати характеризують ринковий простір, а їх рівність - ринкове рівновагу. Рівність соціальних витрат і результатів відобразить вже не просто ринкове, а псевдоринкової рівновагу. Останнє рівновагу ширше ринкового, оскільки воно встановлюється спільними зусиллями держави і звичайного механізму попиту і пропозиції. Очевидно, що за псевдоринкової рівновагою стоїть не тільки узгодження інтересів учасників вільної конкуренції, але і баланс між ними в інтересах суспільства. Отже, ринковий механізм в принципі не здатний рушити економіку в бік псевдоринкового рівноваги. Це в змозі зробити тільки держава. Наприклад, воно може взяти на себе вимір зовнішніх ефектів і організацію перерозподілу доходів через механізм державного бюджету. У прикладі з фермерами це означало б спеціальне оподаткування сусіда і передачу утворилися фінансових ресурсів ініціатору. У світовій економічній науці такий податок отримав найменування податку А. Пігу. У багатьох країнах держава використовує правові та адміністративні важелі з тим, щоб змусити бізнес інвестувати капітал у відновлення природного середовища. Сучасна держава несе відповідальність за життя людини в умовах здорового навколишнього середовища, яка постійно порушувалася як системою вільної конкуренції, так і ринковою економікою в цілому (гонитва за прибутком);

2) державне регулювання споживання суспільних товарів.
Вільний ринок дозволяє людям задовольняти тільки ті потреби, які виражаються через попит. Але є й інші потреби, які не можна виміряти в грошах і перетворити на попит. Як бути з ними? Йдеться, насамперед, про товари та послуги колективного користування. І особливо про такі, в споживанні яких беруть участь усі громадяни без винятку - це національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична система, національні мережі комунікацій та ін. Ці блага в світовій економічній науці іменуються громадськими товарами. Громадський товар відрізняється від приватного тим, що дістається всім споживачам приблизно порівну, в однакових обсягах. Надання населенню суспільних товарів стає однією з функцій держави в економіці вільної конкуренції. Фінансування їх лягає на центральний і місцевий бюджети. Державний бюджет повинен бути достатній для компенсації зовнішніх ефектів та обсягів поставки суспільних товарів.
Правда, в ряді випадків досить важко чітко відокремити суспільні товари від приватних. Є чимало послуг, що мають ознаки і тих, і інших. Наприклад, таким є вища освіта. Його послуги, з одного боку, близькі до суспільного товару (студенти споживають їх колективно і порівну), а з іншого - до приватного, оскільки знання споживаються на основі ринкових відносин. В умовах ринкової економіки необхідний компромісний варіант розвитку вищої освіти: доступні для всіх університети співіснують з приватними університетами, які користуються державною підтримкою у вигляді пільгового оподаткування. Для формування державного бюджету, що йде на покриття обсягів поставок суспільних товарів, встановлюється прогресивний прибутковий податок. Це значить, що мільйонер, сплативши податок, повинен оцінити втрату точно так же, як і власник невеликої суми грошей;

3) забезпечення державою економіки потрібною кількістю грошей. Ринок сам по собі не здатний вирішити цю проблему. В результаті ми отримуємо уявлення про господарському механізмі вільного підприємництва.
Виділяють два його провідних ланки - вільний ринок і держава. При цьому сенс економічної діяльності держави полягає в тому, щоб доповнювати ринок, вирішувати ті проблеми, перед якими він пасує. Якщо без участі держави не обходиться навіть економіка вільної конкуренції, то тим більше воно необхідне в сучасному ринковому господарстві.

Проблеми, які щойно охарактеризовані, представляють мінімально необхідну межу державного втручання. Нижче цієї планки воно опуститися не може хоча б тому, що важко собі уявити ринок, справно функціонуючий в економіці, де немає грошей, відсутня уряд і постійно наростає дефіцит ресурсів.

Якщо звернутися до економічної дійсності, то виявляться нові області життя, в яких механізм ринку не дає потрібних суспільству ефектів.
Тому можна побачити інші мотиви участі держави в господарських процесах. Наприклад, ринковий розподіл товарів не забезпечує добробуту всіх членів суспільства. З точки зору ринку справедливими вважаються високі доходи процвітаючих фірм і низькі доходи фірм-банкрутів.
З позицій ринкової етики тут все абсолютно справедливо. До того ж є ще інваліди, люди похилого віку, діти.

Чисто ринковий розподіл не гарантує деякий стандарт добробуту, гідне існування. Але без дотримання прав

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар