загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з банківської справи » Банківський маркетинг

Банківський маркетинг

Введення.

Становлення і швидкий розвиток фінансового ринку в Україні створює необхідні передумови для широкомасштабного та ефективного викорис-тання маркетингу і в такій сфері банківської діяльності, як операції з цінними паперами. В Україні склалася модель фінансового ринку, на якому одночасно з рівні права присутні комерційні банки, які мають усі права на операції з цінними паперами, і небанківські інвестіціонниеіінстітути.

В умовах ринку України система цілей банківського інвестування в цінні папери виглядає наступним чином: збереження і приріст капіталу; придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть замінити готівку; доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послугам, майновим і немайновим правам; розширення сфери впливу та перерозподілу власності; спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нестабільного ненаполненного ринку цінних паперів; похідні цілі (зондування ринку і т.д.)

1. Комерційні банки на ринку цінних паперів.

З розвитком українського ринку цінних паперів комерційні банки стають одними з найбільш активних його учасників. Це проявляється не тільки в емісійної активності банків у сфері випуску різних видів цінних паперів: акцій, депозитних і ощадних сертифікатів, векселів.
Банки здійснюють операції з купівлі-продажу цінних паперів на вторинному фондовому ринку. Розгортається депозитарна, трансфертагентская діяльність банків, освоюються трастові операції. В українській практиці більшістю банків обрана модель універсального комерційного банку, має великі портфелі акцій нефінансових установ, оточеного різними небанківськими фінансовими інститутами і здійснює реальний контроль за їх діяльністю. Посиленню ролі комерційних банків на ринку цінних паперів сприяє ряд передумов. Перш за все, законодавство України допускає участь комерційних банків в здійсненні будь-яких видів операцій з цінними паперами. Далі, висока прибутковість традиційних банківських операцій дозволяє банкам відволікати значні фінансові ресурси не тільки на освоєння нових видів банківських послуг, часто відрізняються меншою рентабельністю, а й на фінансування проектів, пов'язаних з формуванням інфраструктури фондового ринку. Нарешті, сформований банками організаційно-технічний і кадровий персонал, широка мережа клієнтури роблять їх чи не найбільш дієздатними учасниками ринку цінних паперів.

Незважаючи на сприятливі умови, що сприяють розширенню роботи банків з цінними паперами, існує ряд проблем об'єктивного і суб'єктивного характеру, що стримують інтерес банків до діяльності на фондовому ринку і розвитку сфери пов'язаних з ним послуг. До їх числа відносять-ся проблеми ефективності та доцільності, діяльності в даній сфері, законодавчі проблеми, організаційно-технічні, психологічні.

2. Операції банку з різними видами цінних паперів.

Банки є одним з найбільш активних емітентів акцій - пайових цінних паперів. Одні банки спочатку створювалися у формі акціонерних товариств, інші були акціоновані, перетворившись з пайовий форми.
Випуск пайових цінних паперів є більш привабливим у порівнянні з цінними паперами боргового характеру. Підвищена емісійна ціна по акціях нового випуску є необхідним засобом емісійної захисту вкладень в статутний фонд акціонерів-власників акцій попередніх випусків. В умовах інфляції номінал звичайних акцій, який відповідно до "Правил випуску та реєстрації цінних паперів комерційними банками на території України", повинен бути єдиним у всіх випусках, знецінюється і робить нерівнозначних участь в статутному капіталі "старих" і "нових" акціонерів. Підвищена ціна розміщення, що орієнтується на ринковій курс акцій, не може відшкодувати власникам акцій перших випусків інфляційних втрат, пов'язаних із знеціненням номіналу. Динаміка курсу банківських акцій на фондовому ринку і в довгостроковій, і в середньостроковій перспективі поки не компенсує темпів інфляції. Курси акцій найбільших комерційних банків за рідкісним винятком не перевищували навіть двох номіналів.

Захистити інтереси власників акцій дозволяє щорічна переоцінка активів банку, що капіталізуються у власних засобах, а потім шляхом випуску акцій, що розподіляються між старими акціонерами в статутному фонді банку. Участь в статутному фонді банку дає акціонерам (особливо великим) суттєві переваги при отриманні кредитів і пользова-нії іншими банківськими послугами. Тому для акціонерів набагато важливіше проблема збереження контролю за діяльністю банку, і вони оцінюють кожну нову емісію саме в цьому аспекті. Певні складнощі виникають у зв'язку з необхідністю регист-рації емісії в центральних банківських органах, оскільки будь-яке відвели-чення статутного капіталу акціонерного банку слід зафіксувати як черговий випуск акцій, що пов'язане з скрупульозною і ретельної його підготовкою до реєстрації і розміщенню, досить тривалою процедурою його реєстрації випуску і його підсумків, що займають іноді більше півроку. У той же час процедура реєстрації збільшення статутних капіталів значно спрощена.

У процесі емісій грошові кошти, що надходять на сплату акцій, блокуються на спеціальному рахунку в
Націоальном банку України. Акціонерний банк фактично позбавлений можливості їх використовувати у своїй діяльності до моменту реєстрації підсумків випуску.
Ці кошти починають працювати лише після закінчення періоду, відведеного на розміщення акцій, коли вже встигають знецінитися. Хоча і тут може бути знайдено вихід - наприклад, обмін акцій на інші цінні папери банку, попередній продаж опціонних контрактів.
Проблема контролю за капіталом частково знімається завдяки випуску неголосуючих (привілейованих) акцій. Чинне законодавство не обмежує їх частку в статутному фонді. Фактично, в акціонерних банках, як і в інших акціонерних товариствах, зовнішній приріст статутного капіталу може відбуватися виключно за рахунок випуску привілейованих акцій, якщо основні акціонери - власники голосуючих (звичайних) акцій бояться ослаблення своїх позицій. На противагу пайовою цінних паперів перспективи розвитку ринку боргових зобов'язань представляються більш сприятливими. Правда, в меншій мірі це відноситься до облігацій, ніж до депозитних і ощадних сертифікатах і векселям. Справа в тому, що випуск облігацій законодавчо регламентований більш жорстко, ніж випуск банками інших боргових паперів. Емісія облігацій передбачає ті ж процедурні та реєстраційні складності, що і випуск акцій.

Ринок же депозитних і ощадних сертифікатів є досить масштабним і конкурентним. Хоча практично не розвинене вторинне звернення сертифікатів, але в рамках первинного розміщення вони користуються стійким попитом як надійна цінний папір із середнім рівнем прибутковості, доступна для покупця і що володіє хорошими заставними властивостями. При цьому її власники можуть змінюватися
(особливо якщо це сертифікати на пред'явника).
Незначні терміни і простота процедури реєстрації, можливість внесення змін і доповнень в проспект емісії, гнучкі умови продажу та обігу, безлімітний термінів та обсягів емісії роблять сертифікати для банків досить привабливою цінним папером і засобом додаткових кредитних ресурсів. Водночас сертифікати не здатні відіграти суттєву роль у вторинному обороті. Тут їх ринковий потенціал невисокий. Вони не є засобом платежу за товари та послуги, що впливає на їх здатність в обігу, а необмеженість обсягів випуску негативно впливає на їх привабливість як об'єкта спекуляцій. Не випадково все більший інтерес викликає у банків вексельний обіг. Уже цілий ряд банків здійснює випуск векселів. Банківський вексель має всі властивості грошового сертифікату. Незаперечна його перевага полягає в тому, що він може служити засобом розрахунків за товари .і послуги, причому значно більш оперативним, ніж традиційні банківські інструменти безготівкових розрахунків.
Крім того, при зверненні безготівкових грошових коштів відбувається їх інфляційне знецінення. Тим часом за векселем за весь період його обертання нараховуються відсотки. Можливість використання векселів в системі міжнародних розрахунків - ще одне їх перевага по відношенню до сертифікатів, які можуть звертатися тільки на внутрішньому ринку.
Певним потенціалом з точки зору отримання доходів розташовують інвестиційні операції з цінними паперами невласної емісії, що включають їх купівлю-продаж банками за свій рахунок. Дані операції можуть виконувати кілька функцій: вони служать засобом формування дохідних активів, що володіють хорошою ліквідністю. Однак цінні папери поступаються по прибутковості іншим істочнікамполученія прибутку (валютним, кредитним операціям). Ліквідність же ринку цінних паперів надзвичайно низька.

Інше призначення операцій банків з цінними паперами - отримання спекулятивних прибутків. Цінова кон'юнктура ринку цінних паперів (регіональні та тимчасові коливання курсу, різниця цін готівкових та безготівкових операцій і т.п.) сприятлива для здійснення спекулятивних операцій. В цьому відношенні найбільшими можливостями в порівнянні з іншими цінними паперами володів приватизаційний чек.
Невід'ємною частиною операцій з купівлі-продажу цінних паперів є брокерські операції за дорученням клієнтів, здійснювані на комісійній основі. У міру розвитку ринку вони будуть користуватися все більшою популярністю. Поки ж обсяг таких операцій обмежений через недовіру клієнтів до фондових цінностей. Крім власного зберігання в паперовому та безпаперовому вигляді цінних паперів, ведення їх обліку, депозитарні послуги банку припускають нарахування, інкасування та виплату доходів власникам цінних паперів, прийом і передачу міждепозитарних повідомлень про їх пересування у зв'язку зі зміною власника. Існуюча система міжбанківських розрахунків не здатна забезпечити оперативність здійснення цих функцій. Прискорення взаєморозрахунків учасників фондового ринку, а в операціях з цінними паперами, ціни яких схильнікороткострокових коливанням, це життєво важливо, можливо тільки на основі застосування комп'ютерної телекомунікаційного зв'язку.

Проблема створення сучасних комунікаційних систем в даний час дуже актуальна в Україні, проте її вирішення потребує об'єднання зусиль різних суб'єктів фондового ринку - банків, бірж, фінансових та інвестиційних компаній і фондів тощо, оскільки пов'язано з великими капіталовкладеннями, узгодженням матеріально-технічної та інформаційної стратегії. Але реалізувати це на практиці надзвичайно складно. Більшість наметившихся спільних проектів у цій галузі носять поки до певної міри декларативний характер. Мабуть, в умовах переважання корпоративних інтересів окремих фондовим структурам важко знайти спільну мову. Банки в цьому процесі відіграють далеко

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар