загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з політології » Політична культура

Політична культура

Поняття "політична культура" і його зміст.

Залучення соціальних груп та індивідів в політику обу-
словлено їх прагненням реалізувати свої соціально значущі інте-
реси. Однак реалізація існуючих у них інтересів осуществля-
ється безпосередньо, а опосередковується наявністю у суб'єктів по-
литики тих значень і смислів, в яких виражено їх відношення до
влади, політичних інститутів, елітам, лідерів і т.д. Ці смис-
ли і значення пропонуються пануючої в суспільстві політичне життя-
ської культурою, тобто ціннісно-нормативною системою, якій при-
держивался більшість населення. Ціннісно-нормативна система
існує у вигляді загальнопоширених і загальноприйнятих фундаменту-
льних поведінкових, політичних цінностей та ідеалів.
Вперше термін "політична культура" використовував у XVII
столітті німецький просвітитель І. Гердер (1744-1803). Природно, він
не припускав тоді, що концепція політичної культури надасть
такий вплив на політичну науку і практику. Пояснювальні
можливості політичної культури визначаються багатозначністю і
багатогранністю її вимірів. Політична культура являє
собою сукупність цінностей, установок, переконань, орієнтацій і
виражають їх символів, які є загальноприйнятими і служать
упорядкування політичного досвіду і регулюванню політичного
поведінки всіх членів суспільства. Вона включає в себе не тільки по-
литические ідеали, цінності, установки, а й діючі норми
політичного життя. Тим самим політична культура визначає
найбільш типові зразки і правила політичної поведінки, вза-
имодействия влади - індивіда - суспільства.
У науці склалися два основних підходи до трактування політи-
чеський культури. Американський політологу Г. Алмонд (нар. 1911),
написав у 50-х роках у співавторстві з іншим американським ис-
слідчим С.Вербой (нар.
1917) книгу "Культура громадянина", розглядав політичне життя-
ську культуру як психологічний феномен. << Кожна політична
система, - зазначав він, - включена в особливий зразок орієнтацій на
політичні дії. Я визнав корисним назвати це "політичною
культурою" >>. За змістом політичні орієнтації включають, як
вважав Алмонд, три види компонентів: 1) знання, отримані інді-
видом про політиків, політичних інститутах та партії; 2) почуття,
обумовлюють реакцію індивіда, - почуття симпатії чи Антипа-
тії, потягу або відрази, захоплення або презирства; 3) цінно-
сти, вірування, ідеали, ідеологію. Інша група вчених, вбачаючи в
політичній культурі прояв нормативних вимог (С.Вайт),
сукупність типових зразків поведінки (Дж. Плейно), спосіб по-
литической діяльності (У.Розенбаум) і т.д., вважають, що це
особливий, специфічний суб'єктивний ракурс політики.
Найбільш послідовно такий підхід виражається в розумі-
нии політичної культури як явища, що базується на ценност-
них, т.е . глибинних уявленнях людини про політичну вла-
сти, які втілюються в самих типових для нього способах вза-
имодействия з державою, формах практичної діяльності. Ха-
рактерізуя таким чином нерозривний зв'язок політичних дій
людини з тривалим і часом болісним пошуком ним своїх полі-
тичних ідеалів, політична культура відображає тільки самі
стійкі та відмінні риси його поведінки, не підтверджені
небудь стрмітельним змінам під впливом кон'юктури
або перепаду настроїв. У силу цього політична культуравира-
жает втілюваний на практиці внутрішній кодекс людського по-
ведення і тому виступає як стиль діяльності індивіда в сфе-
ре політичної влади (І.Шапіро, П.Шаран).
Характеризуючи самі стійкі уявлення людини і на-
иболее типові форми його взаємин з владою, стиль його
політичної діяльності демонструє, наскільки їм сприйняті
і засвоєні загальновизнані норми і традиції державного життя,
як у повсякденному актівностісочетаются творчі та стереотипи-
зірованние прийоми реалізації ними своїх прав і свобод і т.д. Той
ж розрив (протиріччя), який складався між освоєними і
неосвоєними людиною нормативами політичної гри, стандартам
гражданноского поведінки, є найважливішим внутрішнім джерелом
ком еволюції і розвитку політичної культури.
Водночас співіснування цінностей та швидкоплинної
(чуттєвої) мотивації вчинків, відоме розбіжність намере-
ний і дій людини надають політичній культурі внутрішню
суперечливість, дозволяють співіснувати в ній "логічним",
"нелогічним" і "внелогічним" елементам (В.Парето), сприяють
одночасного підтримання нею активних і пасивних форм політич-
ського участі індивіда.
Особливою складністю отлічаетсястіль масового політичного
поведінки громадян, підтримуваний будовою інститутів влади,
тобто політична культура суспільства в цілому. Ця політична ку-
льтури, закріплюючи норми, стереотипи, прийоми, спілкування та ін. в
політичному мовою (відповідних термінах, символах і т.д.),
додає особливу значимість атрибутам державності (прапора,
гербу, гімну). Тим самим політична культура прагне інтегрувати
ровать суспільство, забезпечити стабільність відносин еліти і елек-
Торат. Там же, де люди відчужені від влади і не мають можливо-
сти керуватися значущими для себе політичними цінностями
і цілями, як правила, виникає протиріччя між офіційною
(підтримуваної інститутами держави) політичною культурою і
тими цінностями (і відповідними їм формами поведінки), на ко-
торие зорієнтоване більшість або значна частина населення м.-
ня. Так, наприклад, у ряді країн Східної Європи офіційні це-
Чи "соціалістичного будівництва" значною мірою впроваджувалися-
лись під тиском державних інстанцій, ні по-справжньому не прилаштувалися в систему національних цінностей і традицій. Тому й
расстованіе з соціалістичним тсроем пройшло там досить без-
болісно, ??у вигляді т.зв. оксамитових революцій.
Проте в різних країнах - і навіть у тих, де немає суттєво-
них суперечностей між офіційною і реальною політичною куль-
турой, - завжди сужествуют відмінності в ступені визнання та під-
ржкі громадськими групами і індивідами прийнятих у політичній
системі норм і традицій. Це свідчить про різного ступеня ку-
льтурной оснащеності політичних суб'єктів. Більше того, там,
де отримують поширення ідеї, що нехтують цінністю чоло-
веческой життя, що ігнорують права громадян, де правлячий режим
змушує людей керуватися почуттями страху і ненависті
один до одного, стверджує в суспільній свідомості ідеологію насі-
лія, - там розпадається тканина політичної культури. Культурні
орієнтири і способи політичної участі поступаються місцем іншим
взаєминам громадян із владою. Фашистські, расистські, шо-
віністіческіе руху і тероризм, охлократична форми проте-
ста і тоталітарний диктат влади нездатні підтримувати і рас-
ширяти культурний простір у політичному житті. Навпаки,
вони створюють в політиці культурний вакуум, породжують процеси,
чреваті руйнуванням людської спільноти.
Строго кажучи, політична аультура відрізняється також і від
предполітіческого (потестарного) вчення громадян у відносинах вла-
сти, заснованого не так на раціональних, а на ірраціональних ориенти-
рах, спрямованість яким задає кругова порука етносу, земля-
чна міфологія, "єдина кров" своєї громади. Носії подібного
роду поглядів, не знаючи "загального інтересу" і дисципліни (І. Ільїн),
розуміючи свободу як "безчинство розбещеності" (С. Франк), служать
джерелом класового і соціального егоїзму, сприяють распро-
странения хворобливих ентофобій і спалахів насілмя в суспільстві.
Констатуючи неможливість побудови всіх форм участі
громадян у політиці на зразках культури, а також різну ступінь
обумовленості інститутів влади загальноприйнятим цінностям, слід
визнати, що політична культура здатна звужувати або ж роз-
рять зону свого реального існування. Тому в цілому вона не
є універсальним політичним явищем, що пронизує всі
фази та етапи політичного процесу. Розвиваючись за власними
законам, вона здатна впливати на форми організації по-
литической влади, будова її інститутів, характер межгосударст-
ських відносин.
Призначення і функції політичної культури.

Втілюючи ціннісно-смислову детермінацію політичної ак-

тивности людини, політична культура характеризує його спо-
собность розуміти специфіку своїх владно значущих інтересів,
діяти при досягненні цілей відповідно до прівілею полі-
тичної гри, а також творчо перебудовувати свою діяльність
при зміні потреб і зовнішніх обставин. Політична
культура може виявлятися у формі духовних спонукань і ориента-
ций людини, в опредмечених формах його практичної діяльно-
сти, а також в институциализированного вигляді (тобто будучи закреп-
ленной в будові органів політичного і державного управ-
лення, їх функціях). Оскільки не всі
Сторінки:

Страницы: 1 2 3 4
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар