загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з юриспруденції » Виконання постанов Європейського суду з прав людини у Східній та Західній Європі

Виконання постанов Європейського суду з прав людини у Східній та Західній Європі

Виконання постанов Європейського суду з прав людини у Східній та Західній Європі

Чуркіна Людмила Михайлівна

Вплив постанов Європейського Суду з прав людини на національні правові системи держав-членів Ради Європи

Тема юридичної природи постанов Європейського суду з прав людини є важливою і актуальною у багатьох державах-учасницях Конвенції, точно також як важлива тема виконання постанов Суду державами. Адже недостатньо одного тільки винесення будь-яким органом рішення, необхідно ще, щоб ці рішення виконувалися. Це становить проблему, оскільки в міжнародному праві діє принцип суверенної рівності держав, тобто виконання постанов Суду представляє питання, що відноситься як до правової, так і до політичної сфери.

Крім того, за останній час зазнали істотних змін Рада Європи та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод. Змінилися і правові стандарти держав-членів Ради Європи.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конвенції «Високі Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися остаточні рішення Суду у справах, в яких вони є сторонами» . З даного положення Конвенції явно випливає, що рішення Суду мають обов'язковий характер. «У той же час, - пише М. Лобов1, - постанови Суду кваліфікуються нерідко як носять декларативний характер» .

Констатація Європейським Судом порушення Конвенції накладає на державу-відповідач в силу частини 1 статті 46 чіткі і певні зобов'язання. Держава, проти якої прийнято декларативне постанову про порушення прав людини, не тільки повинно виплатити певну компенсацію, воно має вжити відповідних заходів індивідуального характеру по відношенню до потерпілого заходи (так звані заходи індивідуального характеру), щоб «покласти край порушенню і усунути його наслідки з метою відновлення, наскільки це можливо, ситуації, що існувала до порушення » , 2 і, якщо це необхідно, також заходи загального характеру, здатні ефективно запобігти подальшим наруше¬нія Конвенції, подібні тим, які були вже виявлені Судом.

Багато вчених говорять зараз про вплив постанов Європейського Суду на національні правові системи держав-членів Ради Європи. Висловлюються різні позиції - від рекомендаційного характеру і необов'язковості постанов Європейського суду до повного пріоритету над постановами локальних судових інстанцій.

У зв'язку з цим виникає питання про співвідношення міжнародного публічного та національного права, оскільки це є важливим для ефективності встановленої Конвенцією системи. Професор С.В. Черниченко з цього приводу зазначає: «Способи узгодження внутрішньодержавного та міжнародного права різні і залежать від права конкретної держави. Тут, правда, треба зробити одну обмовку: держави можуть домовитися про використання певних способів узгодження. Але сутність цього процесу завжди однакова: приведення державою свого внутрішнього права у відповідність з міжнародним з метою забезпечити виконання приписів, дозволів і заборон, встановлених останнім » 3.

Англосаксонські і скандинавські держави традиційно поділяли позицію дуалізму, відповідно до якої міжнародне публічне право і національне право являють собою різні і незалежні правові системи. Однак, протягом останнього десятиліття скандинавські держави прийняли законодавчі акти, що додали Конвенції пряму дію на їх території. У всіх східно-європейських державах Конвенція має пряму дію.

Сполучене Королівство

Незважаючи на те, що Конвенція була ратифікована державою ще в 1951 р, до набрання чинності Акта про права людини на початку жовтня 2000 р Конвенція не мала прямої дії на території Сполученого Королівства. Проте, аналізуючи практику, в британському державі склалася певна система заходів, спрямована на виконання постанов Європейського Суду з прав людини.

Одним з наслідків постанови Страсбурзького Суду у справі Голдер4 стало прийняття розпорядження про внесення доповнень в тюремні правила, які усувають обмеження права на доступ до правосуддя. В результаті рішення по справі Ірландія проти Велікобрітаніі5 прем'єр-міністр Сполученого Королівства в березня 1972 року офіційно заявив, що «п'ять методів» ведення допиту, які згодом були визнані Судом порушенням статті 3 Конвен¬ціі, вони не будуть більше застосовуватися в країні.

Внаслідок постанови Європейського Суду, винесеного у справі Санді Таймс6, в 1981 р був прийнятий закон про образу суду, який регламентує основні питання відповідальності за таку образу.

Під впливом рішення по справі Уелч7 в Сполученому Королівстві прийнятий в 1994 році новий Закон про злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, відповідно до якого дія розпорядження про конфіскацію не поширюється більше в обяза¬тельном порядку на всі справи про торгівлю наркотиками. Замість цього конфіскація проводиться на вимогу прокурора або в разі, якщо суд приймає на власний розсуд рішення про осу¬ществленіі таких дій.

Як наслідок рішення, винесеного у справі Боунер і Максвелл8, діюча в Шотландії система подачі апеляцій та пре¬доставленія правової допомоги у кримінальних справах була замінена новою системою, заснованою Законом про кримінальну юстиції від 1995 року.

Ірландія

Єдиною державою, що не придавшим Конвенції пряму дію, залишається Ірландія. В результаті «механізм не має правової цінності у порівнянні з національним правом: Конвенція є обов'язковою для держави, але не всередині держави» 9. Таке тлумачення було підтверджено Верховним Судом Ірландії за відомим справі O'Laighleis v. O'Sullivan and Minister of Justice (в Європейському суді - справа Лоуліса10). З тих же причин передбачалося, що ірландське законодавство, яке забороняє гомосексуальні відносини між особами чоловічої статі, не суперечить конституції Ірландії. Таким чином, Верховний суд не взяв до уваги рішення, винесене Європейським Судом у справі Даджен11. Однак у кількох рішеннях Верховного суду Ірландії зазначено, що як Конвенція, так і прецеденти Європейського суду можуть бути використані в суді, якщо, наприклад, з'являється прогалину в національному законодавстві або якщо суди зіткнулися з сумнівними або нечіткими нормами ірландського законодавства.

З урахуванням рішення по справі "Відкриті Двері" і "Благо жінок міста Дубліна" 12 до статті 40.3.3 Конституції Ірландії були внесені в 1992 році поправки, які дозволяють офіційно отримати інформацію про іностран¬них клініках , що займаються проведенням законних абортів. Пар¬ламент Ірландії в 1995 році схвалив Закон про правила отримання інформації про іноземних консультаційних агентствах по пре¬риванію вагітності.

Внаслідок рішення Суду у справі Джонстона13 в Ірландії Закон про права дітей від 1987 зрівняв у правах дітей, народжених у законному шлюбі і поза ним.

Австрія

Прецедентне право Страсбурзького суду значно впливає на правову систему Австрії. У зв'язку з винесенням ряду рішень щодо Австрії (Патакі14, Даншірн15, Беніш16) в кримінально-процесуальний кодекс були внесені поправки, що дозволяють ввести принцип рівності процесуальних прав обвинувачення і захисту. Австрійський законодавець прийняв в 1971 р законодавчий акт, який змінив Кримінально-процесуальний кодекс Австрії. Даний акт обмежив можливість введення терміну досудового затримання та істотно обмежив строк до шести місяців.

В Австрії з урахуванням рішення Європейського Суду у справі Херцегфальва17 до статті 51 (1) Закону про лікарні були в 1991 році включено більше деталь¬ние положення, крім того, до статті 34 Закону про приміщенні осіб в психіатричні лікарні введені зміни, згідно кото ¬ рим заборонено перешкоджати листуванні меж¬ду пацієнтом і його адвокатом. Починаючи з 1 січня 1994 це положення також застосовується до осіб, засуджених і помещен¬ним в психіатричні клініки (нова стаття 167 (а) Закону про приведення у виконання вироку). Стаття 58 Закону предусматрі¬вает до того ж, що особи, які тримаються під вартою, повинні мати можливість отримувати інформацію, включаючи теле-і радіоінфор¬мацію.

В результаті справи "Informationsverein Lentia" 18 Закон про регіональний радіомовлення і радіотрансляції від 1 січня 1994 лібералізував місцеве і регіональне радіове¬щаніе в Австрії та поклав видачу ліцензій на приватне мовлення на нові регіональні радіомовні і радіотрансляційні органи.

Поставлені проблеми в рішеннях Європейського Суду у справах Палаоро, Пфармаейр, Прамсталлер, Шмауцер і Умлеафт19 знайшли відображення у прийнятих 29 листопада 1988 поправках до Федеральної Конституції Австрії 1929 року, які ввели додаткові засоби правового захисту, заснувавши незалежні адміністратів¬ние суди.

Швейцарія

З 1974 положення Конвенції після ратифікації та підписання «автоматично і прямо» застосовуються в Швейцарії як національне законодавство. В результаті приєднання до Конвенції було проведено кілька реформ. Наприклад, після винесення рішення по справі Белілос20 Федеральний суд заявив, що процедура позбавлення права власності на майно, що діє в Каноні Vaud, суперечить ч. 1 ст. 6.

Після винесення рішення по справі Хубер21 в Кримінально-процесуальний кодекс Цюріха були внесені з 1 вересня 1991 зміни, згідно з якими суд по кримінальних справах, а не прокурор, уповноважений виносити рішення про взяття під варту осіб, підозрюваних у скоєнні злочину.

Федеральний Суд Швейцарії в Постанові від 7 серпня 1992 року, посилаючись на статтю 6 Конвенції та на рішення Европей¬ского Суду по справі Люді22, вказав, що звинувачення, засноване на показаннях свідків офіцера таємної поліції, що не повинно прийматися до уваги, якщо обвинувачений не має возможнос¬ті перехресного допиту з офіцером під час процедури розгляду.

Німеччина

З 7 серпня 1952 Конвенція стала частиною внутрішнього права Німеччини. Як правило, Німеччина прагне зробити превентивні дії, щоб запобігти визнання порушень Конвенції.

Так, наприклад, з урахуванням рішення по справі Карлхейні Шмідт23 відповідно до рішення по даній справі влади землі Баден-Вюртемберг, а також земель Баварії і Саксонії, що мають аналогічне правове регулювання, призупинили стягнення податків на службу в пожежній охороні, згодом Федеральний Конституційний Суд своїм Постановою від 24 січня 1995 визнав їх недійсними.

Бельгія

Хоча Конституція Бельгії замовчує про місце прецеденту серед правових актів, пріоритет міжнародних договорів над усіма національними законами незаперечний. У зв'язку з цим бельгійські національні суди повинні утримуватися

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар