загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати по промисловості і виробництву » Тенденції розвитку світової чорної металургії

Тенденції розвитку світової чорної металургії

Тенденції розвитку світової чорної металургії

Морозов А.А., Донецький національний технічний університет

2001 українська чорна металургія зустріла деяким пожвавленням, однак так і не зумівши вирішити основні проблеми розвитку в нових умовах. В останнє десятиліття галузь орієнтується на світовий ринок, іноді вступаючи в протиріччя з потребами вітчизняної економіки. Минулий 2001 не став винятком. Металургія залишилася однією з найбільш експортоорієнтованих галузей української промисловості. Триває процес її орієнтації зі світовим ринком.

Внутрішній ринок в умовах нової економічної ситуації в Україні виявився, на жаль, неготовим освоїти обсяги виробництва металургійної продукції і буде нездатний зробити це в найближчі роки. Тому величезна заслуга металургійної галузі перед економікою України полягає в тому, що в короткі терміни вона змогла переорієнтуватися з внутрішнього на зовнішній ринок, не втративши при цьому свого потенціалу і підтримавши економіку держави в цей складний час.

Поряд з цим, незважаючи на негативні процеси на внутрішньому ринку металу і все більш жорстку конкуренцію на зовнішніх ринках (що, безумовно, позначилося на обсягах виробництва металургійної продукції і погіршило фінансово-економічний стан підприємств гірничо-металургійного комплексу), протягом 1995-1999 рр. в цій галузі були прийняті певні заходи щодо її структурній перебудові.

По-перше, підприємства істотно зменшили витрати матеріалів і енергоносіїв на виробництво продукції. Так, наприклад витрати коксу на виробництво 1 т чавуну в 1995-1999 рр. знизилися на 6%, витрати енергоносіїв - на 10-15%, витрати стали на 1 т прокату - на 33 кг. Це об'єктивні показники поліпшення рівня технології виробництва. Але роботу по скороченню витрат сировинних і енергетичних ресурсів на виробництво металопродукції слід інтенсивно продовжувати [1, p. 4].

По-друге, обсяг експорту металопродукції з України збільшився майже з 0 в 1991 р До 15 млн. Т прокату в 1998 р Світова практика не знала таких високих темпів переорієнтації виробництва. Для виходу на зовнішні ринки підприємства галузі виконали величезний обсяг робіт з приведення виробництва до вимог зовнішнього ринку. Майже всі підприємства освоїли випуск продукції згідно з нормами міжнародних стандартів, провели сертифікацію технологічних процесів та якості вироблюваної продукції, ввели в експлуатацію обладнання для забезпечення високого товарного рівня продукції шляхом поліпшення маркування, упаковки і т.д. [1, с. 4].

Проте, найближчим часом можливий спад в металургії. На думку провідних аналітиків галузі, це об'єктивний наслідок розвитку галузі в 90-роки.

Безсумнівно, спад не можна вважати неминучим. Україна залишається одним з великих експортерів, випускаючи конкурентоспроможну продукцію (позаекономічні обмеження США та ЄС це підтверджують) і реалізуючи у важких умовах найбільш передові проекти (пряме відновлення заліза). Перспективи розвитку вітчизняної металургії визначаються тенденціями світового ринку металу і адаптацією виробничого апарату галузі до зміни економічної ситуації в країні. У світі накопичено значний досвід реструктуризації металургії. Через особливості виробництва реформування галузі всюди займало 5-10 років і супроводжувалося кризовими явищами. Обсяг виплавки сталі (після кризи 70-х років) скоротився в США на 46%, Англії - 45%, ФРН - на 32, Японії - на 18%.

Надалі передкризовий обсяг випуску металу відновлювали на більш сучасному і більш економічному технічному рівні (після зниження виплавки сталі в США до 67,8 млн. Т в 1986 р випуск був збільшений до 90400000 . до 1990 року та до 98,5 млн. т в 1997 г.). Основні чинники, що визначають відродження галузі - розширення попиту на метал і підвищення технічного рівня, що забезпечує конкурентоспроможність продукції і зацікавленість держави в збереженні власної металургії [2]. Все це актуально і для України.

У світовій металургії відбуваються складні процеси. Під впливом специфічних особливостей розвитку окремих країн, компаній і процесів у світовій торгівлі ринок металу в кінці XX століття зазнав істотних змін. Він перебував у відносній стабільності за передували 20 років, він знову почав розширюватися. Випереджаючими темпами порівняно із загальним попитом на метал розвивалася світова торгівля металопродукцією. Багато в чому це пов'язано зі значним збільшенням числа країн, що розвивають власне виробництво, і виходом на світовий ринок підприємств з постсоціалістичних країн. На стан світового ринку вплинули наступні фактори [3, с. 69]:

- кінець протистояння двох систем привів до радикальних змін у пропозиції окремих видів металопродукції. Економічна криза в постсоціалістичних країнах супроводжувався різким спадом їх внутрішнього попиту на металопродукцію, що викликало збільшення експорту металу.

- Індустріалізація країн Південно-Східної Азії і Латинської Америки сприяла зростанню попиту на металопродукцію. Активна участь держави створило основу для розвитку металургії в нових індустріальних країнах.

- Зростання внутрішніх потреб у металопродукції індустріальних держав (США, країн ЄС) також послужив основою для зміцнення їх металургійної промисловості. У цих країнах були прийняті заходи щодо захисту внутрішнього ринку та стимулювання розвитку металургії.

Поява на світовому ринку металу нових великих виробників підвищило його стійкість, зменшило вплив кон'юнктурних коливань в окремих країнах. Змінилася структура суб'єктів світового ринку. До 90-х років на США, ЄС і Японію припадало близько 90% експорту кінцевої металопродукції, а на частку інших країн (Бразилія, Австралія, Канада) до 90% експорту сировини та продуктів базових переділів. Нині значне місце зайняли постсоціалістичні країни і Китай [2].

Змінилася також структура світової торгівлі чорними металами. Якщо до початку 90-х років міжкраїнові потоки були представлені, як правило, продукцією кінцевих переділів та вихідної сировини, то тепер збільшилася торгівля проміжною продукцією (чавун, сталеві зливки, заготовки). До числа покупців металу приєдналися металургійні компанії, що використовують закупівлі для підвищення ефективності власного виробництва.

Зміни на світовому ринку металу привели до подальших змін у виробничо-технологічній структурі галузі. Окреслилася поляризація двох основних напрямків розвитку металургії - з орієнтацією на мікро - і макроринком, що доповнюються системою торгово-сервісних організацій. Стратегія розвитку великих корпорацій дозволила їм вийти за межі ємності традиційних ринків. У країнах зі стабільними ринками збуту виникли умови для успішного розвитку металургійних підприємств, зокрема високоефективних міні-заводів, що задовольняють місцевий попит. 90-ті роки відзначені завершенням створення нових виробників металу з високим рівнем концентрації виробництва (Південна Корея, Китай), орієнтованих на зовнішні джерела сировини і ринки збуту продукції, а також масовим розвитком міні-заводів на базі місцевих ресурсів первинної і вторинної сировини [4, с. 27].

Зміна світового ринку і виробничої структури спричинило технологічні зрушення в галузі. Прагнення підвищити ефективність при мінімальних інвестиціях сприяло відмові від створення металургійних комбінатів повного циклу, прискорило спеціалізацію в металургійному комплексі, раціоналізацію її структури. Технологічний прогрес дозволив прискорено розвивати виробництво металу у відносно невеликих обсягах і з високими економічними характеристиками. Відносне перенасичення світового ринку металопродукцією з постсоціалістичних і нових індустріальних країн вплинуло на динаміку світових цін, послужило каталізатором впровадження нових технологій, що забезпечують здешевлення металу.

Зростання світового випуску металу при відносно низьких цінах говорить про можливості галузі знижувати витрати виробництва. Основними факторами здешевлення стали розвиток ринку проміжної продукції (окатиші, чавун, злитки, заготовки), успішно замісної поставки первинної сировини (руди), зростання продуктивності праці і зниження світових цін на руду і паливо. Крім того, зменшення витрат сприяв розвиток процесів використання металобрухту як сировини.

До певного моменту діючі виробництва з традиційною технологією і новостворювані підприємства на новій технологічній основі не вступали в конкуренцію між собою на світовому ринку. Конкуренція між од-нородности крупними компаніями була значно гостріше, ніж з мінізаводи або з продавцями металу. Підприємства працюють на різних сегментах світового ринку, спеціалізуються на певних видах сортаменту, використовують різні сировинні (руда-лом) і енергетичні (коксівне вугілля - електроенергія - природний газ) ресурси [5, с. 51].

Під впливом зміни світового попиту та ефективності використання окремих видів ресурсів металургія повного циклу поступово поступається позиції підприємствам малої металурги. В основі цього процесу - об'єктивне скорочення потреби у великих обсягах однорідного металу (в результаті завершення процесів первісної індустріалізації в більшості країн, зниження металоємності продукції машинобудування, зменшення концентрації виробництва, збільшення сортаментний різноманітності), швидке підвищення ефективності електросталеплавильного виробництва, розвиток технологій прямого відновлення заліза.

Передумови до більш радикальних змін у металургії існують. У більшості країн давно завершено черговий етап її модернізації, пов'язаний з переходом до безперервного розливання сталі, позапічної металургії, процесам мікролегування. У світовій металургії одночасно функціонують підприємства, що використовують різні способи виробництва металопродукції. Широкий спектр відпрацьованих технологій створює передумови для суттєвих змін технологічної структури галузі. Радикальним чином на ефективність виробництва може вплинути прогрес в самій металургії (наприклад, процеси прокат-ки тонколистового прокату на міннзаводах) або в сполучених галузях - енергетиці, машинобудуванні. В результаті зростуть конкурентні переваги окремих технології, що викличе структурні зміни в галузі [3, с. 70].

Найменших змін слід очікувати у розвитку великий (традиційної) металургії. Металургійні комбінати займають провідне становище в світі, забезпечуючи виробництво майже 500 млн. Т з 750 млн. Т металу. Територіальне розміщення комбінатів створює сприятливі умови для їх функціонування. Вони розташовані в країнах, що мають значні потреби в металі, переважно в портових містах. Це робить їх незалежними від конкретних родовищ сировини і ринків збуту. Комбінати мають стабільні довгострокові контракти з найбільш великими споживачами і постачальниками ресурсів [6, с. 31].

У критичній ситуації

Сторінки: 1 2
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар