загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з психології » Формування особистості викладача в процесі самовиховання

Формування особистості викладача в процесі самовиховання

МОСКОВСЬКИЙ Екстерну ГУМАНІТАРНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІКИ

ПЕДАГОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ І ПСИХОЛОГІЧНОГО

КОНСУЛЬТУВАННЯ

«Формування особистості викладача в процесі самовиховання»

Авторизований реферат за курсом

«Психологія самовиховання»

Прізвище, ім'я, по батькові студента

Номер залікової книжки

Керівник (викладач)

Рецензент ____________________________

З / О

МОСКВА - 2002 рік

Зміст

Зміст 2

Психологічна характеристика процесу самовиховання

3

Інтелектуальне самовиховання. 3

Етичне самовиховання. 4

Фізичне самовиховання. 4

Психологічне самовиховання. 5

Психологічні основи формування особистості майбутнього вчителя в процесі самовиховання 7

Саморозвиток особистості психолога 7

Педагогічна творчість 9

Психолого-педагогічні основи формування вмінь педагогічного впливу і впливу на процесі самовиховання 13

Теоретична готовність до педагогічної діяльності 13

Практична готовність до педагогічної діяльності. 17

Педагогічна творчість 22

Література: 30


Психологічна характеристика процесу самовиховання

Самовиховання - свідома діяльність, спрямована на якомога більш повну реалізацію людиною себе як особистості. Грунтуючись на активізації механізмів саморегуляції, припускає наявність ясно усвідомлених цілей, ідеалів, особистісних смислів. Самовиховання - щодо пізніше придбання онтогенезу, пов'язане з певним рівнем самосвідомості, критичного мислення, здатності і готовності до самовизначення, самовираження, саморозкриття, самовдосконалення. Базується на адекватної самооцінці, критичному аналізі ним своїх індивідуальних особливостей і потенційних можливостей. Знаходиться в нерозривному зв'язку з вихованням, не тільки підкріплюючи, але і розвиваючи процес формування особистості. Необхідними компонентами є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. В прийоми входять самонаказ, самоодобрение, самонавіювання.

Інтелектуальне самовиховання.

В пору студентства основний елемент інтелектуального самовиховання - навчання. Результат тим більш важливий, чим старша людина, так як саме закладена в пору навчання база використовуватиметься все життя. Звідси гостра необхідність в оцінці та переоцінці власних моральних принципів, підвищенні рівня мислення. Тут, на мою думку, кращого союзника, ніж література, не знайти. За родом своєї спеціальності мені все більш доводиться стикатися зі спеціалізованою літературою технічного характеру. Це надає зайву абстрактність мисленню, заміняє живу усне мовлення професійної фразеологією. Саме недоліки усного мовлення будуть заважати спілкуванню з учнями, - технічна термінологія не допоможе, а образності в мові вже як не бувало. Тому я намагаюся якомога більше читати літературну класику. Відбувається значна зміна сприйняття навіть суто абстрактного матеріалу, адже, виявляється, можна оживити і сухі фізичні формули. Мета інтелектуального самовиховання вчителя --не
«качати» свій інтелект як такої, а навчитися викласти свій знання так, щоб навчити, захопити, змусити відчути життя в своєму предметі.
Основний інтелектуальною діяльністю вчителя школи є спілкування з учнями, тому акцент робиться саме на цьому. Можливий збиток чисто технічну сторону навчання простітелен хоча б тому, що знання, крім фундаментальних, застарівають дуже швидко. Фактично, вчителю кожен навчальний рік потрібно переучуватися (програма навчання інформатики змінюється кожні 12 місяців, саме за цей час змінюється покоління комп'ютерів).
Життя вчителя - це постійна гонитва за мінливою дійсністю і спроби пояснити її в рамках свого предмета.

Роблячи висновок, можна сказати, що вирішальним фактором є добре розвинена усне мовлення. Відразу за нею стоїть письмова мова, так як вміння пояснити - ніщо без уміння закріпити свої думки на папері. Після - глибокі професійні знання найрізноманітнішого характеру, що включають високий рівень загальної освіти і необхідний набір навичок самонавчання. Це дозволить пристосуватися до змін навколишнього оточення і навчати тільки актуальних знань.

Етичне самовиховання.

Окремою і дуже важливою графою в роботі вчителя стоїть питання етики.
Працюючи з дітьми, учитель, бути може, як ніхто інший, часто стикається з проблемами етики загалом і етичних відносин, зокрема.
Професійна етика, дитяча етика, життєва етика - ось далеко не повний перелік. Особливо ця проблема актуальна для молодого вчителя
(відносини з колегами і дітьми), адже йому заважає відсутність досвіду. Сильно полегшити його життя можуть стійкі моральні принципи і переконання. З іншого боку, вчитель постійно стикається з найрізноманітнішими, часто полярними відносинами людей до одного й того ж предмету. Гнучкість мислення та дипломатичність у стосунках тут просто необхідна.
Отже, треба якомога більше уваги приділяти навичкам спілкування, вмінню встановити і підтримати контакт зі співрозмовником, залучити і утримувати його увагу. Американці іноді називають це «присутністю» : людину відразу виділяють з натовпу, він привертає увагу відчуттям сили, спокою, в його присутності навіть гаснуть сварки. Комплекс навичок, необхідний для цього, досить важко визначаємо, і, швидше за все, залежить від типу характеру, виховання, мислення. Уміння запобігти агресивні випади на свою адресу полягає насамперед у вмінні викликати симпатію до себе.
Це досить часто проявляється в учительському середовищі: до одного вчителю діти тягнуться, іншого не люблять. Неприязнь до вчителя переростає в неприязнь до предмета, а потім - в неуспішність по ньому. З іншого боку, маніпулювання почуттями інших людей, щонайменше, неетично, а взагалі дуже сильно травмує психіку. Тому, перш за все учитель виховує повагу до інших людей, до їх почуттів та емоцій у себе, а вже потім вимагає цього від інших.

Фізичне самовиховання.

Цьому аспекту, на мій погляд, приділяється занадто мало уваги.
Фізичне навантаження в діяльності вчителя (НЕ викладача фізкультури) дуже мала, а емоційна величезна. Звідси схильність до стресів, хвороб і нездужань, слабке здоров'я. Якщо ще в період навчання чи не зайнятися спортом, результати будуть позначатися на протязі дуже багатьох років.
Правда, недоцільно професійне заняття спортом: організм
«перегорає» на змаганнях, старі травми повернуться в літньому віці і позначаться в повному обсязі. Крім того, необхідна присутність відповідної психологічної компоненти, що дозволяє зняти стрес, скинути втому. Формування навичок концентрації, збільшення витривалості і життєвого потенціалу, а також підняття загального тонусу вітаються. Всім цим вимоги задовольняють біг, плавання, туризм, оздоровчі спортивні системи. Покликання спорту в житті вчителя: це передусім психологічне розвантаження, вміння поводитися з власним тілом, підтримання нормальної спортивної форми в поєднанні з міцним здоров'ям. Невдоволення, нездужання, стрес ні в якому разі не повинні відбитися на учнях. Для них учитель завжди здоровий, веселий і готовий допомогти. Дитячий максималізм призводить до однобокого сприйняття стану вчителя і, відповідно, до зміни ставлення до нього.

Психологічне самовиховання.

Я вважав за необхідне винести цей розділ для окремого розгляду, оскільки уваги йому в підготовці вчителя приділяють до образливого мало.
Молодий учитель виходить на роботу практично непідготовленим до специфіки своєї професійної діяльності. Він не вміє довго концентруватися, знімати психологічну напругу, розуміти стан учнів, правильно спілкуватися з батьками і колегами. Незважаючи на великий обсяг психології і педагогіки, прикладних елементів у програмі навчання небагато, все більше теорія. З іншого боку, психологічний аспект досить сильно виражений в різних системах самоконтролю і психотехниках. Комплекс навичок з управління своїми емоціями, почуттями включено до програми багатьох оздоровчих систем. Ось чому підкреслюється необхідність спорту, фізичної активності, об'єднаних в єдину струнку систему. Більш того, потрібен відповідний внутрішній настрій, бо песимізм вчителя обов'язково передасться дітям. Діти дуже чутливі до психологічного стану вчителя, тому неприпустимі спалахи люті, невдоволення, агресії. Досягти цього можна тільки маючи стійку, врівноважену нервову систему. Отже, людям з бурхливим темпераментом необхідна спеціальна тренування. А чи багато хто знає, як розрядити порив люті без шкоди для здоров'я? Під час спалаху люті виділяється цілий комплекс збуджуючих речовин і гормонів, тому що організм готується до активних дій на межі можливостей. Ці речовини так чи інакше повинні бути витрачені, інакше викличуть розширення судин і наступні атеросклероз і гіпертонію. Найкраще підійде псіхосістема типу самогіпнозу або самонавіювання, можливо також застосування якоїсь східної системи концентрації-розслаблення, наприклад тайцзицюань,

Загальним підсумком можна винести комплекс пріоритетних напрямків у самовихованні. По-перше, формування високорівневого загальної освіти укупі зі спеціальними навичками спілкування. По-друге, виховання поваги до інших людей, їх почуттів, вчинків, думку. В третє, систематичні заняття спортом, формування позитивного ставлення до нього. І, нарешті, в четвертих, отримання спеціальних навичок в галузі прикладної психології та психології спілкування. Все це має забезпечити стійку базу для подальшого розвитку і вдосконалення.

В даний час в науці накопичений достатній фактичний матеріал, що дозволяє проникнути в суть процесу самовиховання. Механізм самовиховання має наступні особливості: людина вибирає цілі життя, ідеали відповідно до суспільних критеріями, готує себе до життя в суспільстві, удосконалюється в колективній діяльності по поліпшенню навколишнього світу.

Можна виділити наступні параметри самовиховання:

. спрямованість, тобто мотиви роботи над собою.

. зміст (розумове, фізичне, моральне, трудове, естетичне, вольове, професійне, комплексне).

. стійкість (випадкове, епізодичне, постійне).

. ефективність у формуванні особистості (виконує функції головні і допоміжні).


Психологічні основи формування особистості майбутнього вчителя в процесі самовиховання

Саморозвиток особистості психолога

Перша ланка в процесі саморозвитку особистості психолога - це пізнання тих специфічних вимог, які пред'являє до психолога його діяльність, оцінка своїх знань, умінь і якостей, визначення ступеня відповідності вимогам професії.

Друга ланка - усвідомлення тих змін, які необхідно провести в своїй особистості і розробка програми дій для цього.

Третя ланка - реальна саморозвиватися діяльність, свідомі і навмисні дії психолога, розраховані на самозміни. При цьому головне

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар