загрузка...

трусы женские
загрузка...

Історія християнства

У ті часи, коли світло розуму вперше спалахнув у людині, він
відчув реальність якоїсь Вищої Сили обьемлющей світобудову. Для
первісних мисливців природно було отожествить Її з тим, що ми
тепер називаємо природою. В хмарах, річках, живих істотах люди шукали
присутність божественного. Спочатку це призводило до ідолопоклонічеству,
обожнюванню окремих явищ та предметів. В Індії, Греції та Китаї
культ природи породив віру в те, що видимий світ є єдино
справжню дійсність, але такий погляд йшов в розріз з громад-
людським духовним досвідом і не отримав широкого визнання.
З приходом релігійної та філософської зрілості культур зміцнилося
переконання, що верховна Реальність в корені відрізняється від усього чесного
і обмеженого. Останнім словом дохристиянської думки стало вчення про
Божество сокровенне, невимовне буття якого знаходиться по ту
сторону зримого - глибина Його не може бути пізнана ніким із смертних.
Ідея ця не тільки витікала з переживань містиків, але мала й
логічне підгрунтя. Воістину - який розум у стан охопити
Саму Безмежність. Людина весь час прагнув подолати дистанцію,
відділяє його від неба, пов'язати своє життя з іншим світом. В результаті
продовжували існувати дві тісно переплетені віри: віра в Непосте-
жімого і в стихійні божества. Останні здавалося стояли ближче до
людині, і з ними можна було заступилися в прямий контакт. Вважалося,
що є прийоми за допомогою яких можна впливати на демонів і духів.
Подібний погляд залишався панівним протягом тисяч років.
Багатобожжя і магія марно намагалися заповнити прірву, що відокремлює
небо від землі.
Вперше ця роздвоєність була знята в Біблійному Откровеніі.Оно вчило
про Бога "святому", тобто несумірні з тварюкою, і одночасно - про
людину як Його "образі і подобі". Подібність нескінченного Духа і духу
кінцевого робить, згідно Біблії, можливим Завіт між ними, Завіт,
або Союз, є шлях до єднання людини не з Богами, а саме з вищою
Початком, котрі перебувають під Всесвіту.
Релігію Завіту використовували євреї, народ який не створив можу-
щественной цивілізації, не виділявся в політичному відношенні і лише
на короткий час досяг національної незалежності. Однак вірність
Богу він зумів пронести через довгі століття своєї болісно
важкої історії. Переказ зберегло пам'ять про вождя євреїв Аврааме
(ок.1900г до н.е.) з ім'ям якого пов'язаний початок старозавітної
релігії. Перша її заповідь свідчила "Я-Бог Всемогутній; ходи переді Мною
і будь бездоганний". Аврааму було обіцяно що, через його нащадків
"блаагословятся всі імена і народи землі".
Близько 1230г інший великий пророк і законодавець Мойсей вчив, з волі
Сущого Ізраїль повинен стати обраним Його знаряддям, "народом святим і
царством священиків ", тобто громадою людей, призначеної служити
істинному Богу.
Вчення пророка стисло сформовано в Декалоке, десяти заповідях,
які накреслені на двох кам'яних плитах. Суть їх зводилася до вірності
Господу-Визволителю, а також основним моральним нормам: шануй батька і
матір, не вбивай, не кради, не перелюбствуй, не обмовляй, не заздри
Простота Мойсеєвої віри і її заповіді знаменували корінний поворот в
релігійній свідомості.
Не слід думати, що духовне життя Ізраїлю залишалася неза-
мутненной. Малодушність і пристрасті, тяга до чужих культів і розрахунки
політиків не раз коливали віру. Духовна криза супроводжувався
кризою соціальною. Самодержавство монархів, які все більше
розширювали свої привелегии, зростання майнової нерівності, бес-
Право і розорення селян, проникнення в країну розкоші - все
це не могло не турбувати людей які вірили в місію Ізраїлю і
жахалися його занепаду. Їх погляди були звернені до чистої вірі пат-
ріархальной старовини. З цього середовища і вийшли пророки, Божі послан-
ци, звавшие народ прокинутися від сплячки. Не бажаючи створювати нову
релігію, пророки хотіли відродити і очистити ту, що була унасле-
довай від часів Моісея.Деятельность пророків збіглася з тією епо-
хой, коли більшість цивілізованих країн вступило в смугу ре-
лігіозние революцій. Це був історичний перелом, який можна
порівняти лише з появою християнства. Старе мировозрение ста-
вившись в центр ритуал, заклинання, магію, початок коливатися. Пов-
сюду, від Китаю до Італії, з'явилися світові вчителі намагалися
знайти нові відповіді на пекучі питання життя і віри. Автори Упані-
шад, Будда, Махавіра Лао Цзи, Конфуцій, Заратустра і грецькі
філософи - ось ті, хто духовно сформував світ в який прийшов
Ісус Назарянін.Оні були Його предтечами але в строгому сенсі це-
го слова називати так можна тільки ізраїльських пророків. Багато чого
ріднить їх з мудрецями Сходу і Заходу, але є й відмінності. Вони
знали, що Бог, як б не був великий Він, пов'язаний узами любові з
Своїм творінням, що людина - Його ізбранік, якому він себе від-
кривает. Пророки чітко усвідомлювали себе знаряддями, глашатаями і
посланик Всевишнього, таким чином в них здійснювалося соеди-
нение тварі з Творцем, той Завіт, який був основою віри Ізраі-
ля. Спостерігаючи явища природи більшість древніх філософоф дове-
ло до думки про циклічний характер буття. Все, вважали вони, несет-
ся по колу, народжуючись, вмираючи і виникаючи знову. Всесвіт і чело-
повік приречені на вічний кругообіг. На противагу цьому Біблія вчить
про творіння, яке устремлено вгору, до досконалості. Пророки
стали першими кому відкрилися сенс і напрямок історії. Благо-
даруючи їм вчення Мойсея набуло рис світової релігії, тобто
релігії універсальної, в протилежність старим чисто нацио-
нальним культам. Під впливом пророків іудейство поступово прев-
ращаются в згуртовану общінуЦерковь Старого Завіту. Час дея-
тельности пророків тривало кілька століть. За цей час іудей-
ське держава кілька разів опинялося завоювань іншими го-
сударство. У роки боротьби за незалежність (прим. 140г до н.е.)
знову прозвучало пророче слово незнаний провидець, скрившій-
ся під ім'ям Данила, написав книгу, де таврував тиранію і рели-
гіозние переслідування. Автор передбачив, що настане година, коли с
неба з'явиться Ізбранік і покладе край імперіям хижакам. На відміну
від чудовиськ, які уособлюють царства світу цього, Месія, згідно
Данилу, буде подібний до людини, Синові Людському. Цей кон-
траст вказує на корінний поворот, який чекає світ. Време-
на пророків пройшли, на зміну їм прийшло інше релігійне движе-
ня фарисеї (відокремилися) У школах і синагогах вони вели важку,
але необхідну роботу: укріплювали в людях основи віри і нравстве-
ність. Непохитна преданость Богу, міцні сімейні підвалини, гу-
манность, любов до Свободи та справедливості - все це було пріві-
то народу кращими представниками фарисейства. Паралельно з фа-
рісейскім братством близько 160 року в Палестині виник полумона-
шескі орден "Синів світла" або есеїв. Не бажаючи мати нічого обще-
го з гріховним світом, есеї обрали відокремлене життя в пустелі.
Там в дали від суєти, вони працювали спільно, проводячи вільний вре-
мя в ритуальних трапезах, молитвах і читанні Біблії. Упевнені в
скоре пришестя Христа, "Сини світла" готувалися гідно встре-
тить його прихід. Вони не сумнівалися, що в День Суду всіх, окрім
них, чекає погибель.
Перетворення Риму в імперію почалося близько 200г. до н.е. Приблизно в
30г до н.е. володіння римської імперії розкинулися від Атлантики до
Близького Сходу і від Британії до берегів Африки. Однак багато
народи провінцій не хотіли жити під владою Риму, що призводило до
численним востаніє. Завоювання не врятували Рим і від тяжких
внутрішніх конфліктів. Земельні владденія та фінанси все більше
зосереджувалися в руках олігархії. Селяни і ремеслеников ра-
Зоряни і натовпами йшли до столиці, де жили на випадкові заробітки
і подачки уряду. Довгі війни буквально наводнили Рим рабами,
які багато разів піднімали повстання, намагаючись повернуться в рідні
краю.
Не менш глибоким був і духовна криза. Стародавні вірування і ми-
фи у багатьох викликали насмішки. Релігія втрачала своє значення,
перетворюючись на складову частину цивільних обов'язків. Тому
познайомившись з віруваннями Сходу римляни жадібно потягнулися до
ним. Почалося завоювання заходу чужоземними культурами. Егіпед-
ської Исиде стали молитися від Британії до Балкан, в Римі сооружа-
лись іудейські синагоги, храми фригийской богині - матері Кібелі,
перському

Сторінки: 1 2 3 4 5
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар