загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з риторики » Роль мови в становленні особистості людини

Роль мови в становленні особистості людини

Горять, як жар, слова
Іль холонуть, немов каміння, -
Залежить від того,
Чим наділив їх ти,
Якими до них у свій час
Прнитронулся руками
І скільки віддав їм
Душевною теплоти.
Н. Риленков
Сьогодні надзвичайно актуально все, що пов'язано з поняттям
"культура" - поняттям дуже багатозначним і ємним.
Культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей,
створених людським суспільством і характеризують певний
рівень розвитку суспільства.
Сьогодні гуманізація і демократизація заявлені як основні прин
ціпи системи освіти. Саме освіту розглядається як
засіб безпечного і комфортного існування особистості в совре-
менном світі, як спосіб саморозвитку особистості. У цих умовах про-
виходить зміна пріоритетів в освіті, стає можливим уси-
ление його культуро-утворюючої ролі, з'являється новий ідеал людини
освіченого як "людини культури", "людини облагородженого
образу", який володіє розумової, етичної, естетичної, общес-
твенно-духовної культурністю.
Засобом і умовою досягнення цього ідеалу, самою метою обра-
тання стає комунікативна культура особистості, що включає
в себе як складові частини емоційну і мовну, інформаційну
і логічну культуру.
В документах з реформи середньої школи (1984 рік) було записано:
"Вільне володіння російською мовою має стати нормою для моло
діжі, яка закінчує середні навчальні заклади. "
Ці установки збережені і в останніх документах по перебудові
народної освіти.
Чому так нестримно падає престиж освіченості? Чому
так лякаюче неповноцінні духовні потреби і запити наших вчорашніх
і сьогоднішніх учнів?
Що допоможе зупинити катастрофічно згасаючий інтерес до
знань, книгам? Як зупинити девальвацію національного досто-
яния - рідної мови, відродити традиції шанобливого ставлення до
слову, чистоті, багатством промови? Всі названі вище питання пов'язані
з проблемою духовного стану суспільства, з мовної культурою його
членів, культурою їх спілкування.
Сталося так, що живучи в словах і словами, а не реальністю,
привчаючи до значеннєвий однозначності, люди втрачали здатність
розуміти різні значення слів, бачити ступінь відповідності дей-
ствітельності.Любопитно, що вміння співвіднести слово з действитель-
ністю академік І.Павлов розглядав як найважливіше властивість розуму.
Спостерігаючи те, що переживала Росія, він в 1918 році говорив у своїй
публічної лекції: "Російська думка ... не йде за лаштунки слова, чи не
любить оцінювати справжню дійсність. Ми займаємося кол-
лекционированием слів, а не вивченням життя ". (І.Павлов "Про рус-
ському розумі" "Літературна газета". 1981-й, N30).
Разрушаемая традиція оцінкової ставлення до промови, що складається
(на сприятливому грунті низької культури) фетишизація слова приво-
ділі до нездатності передбачити наслідки впровадження военізірован-
ной лексики (озброювати, боротися, формувати, виковувати) в про-
свещенческіе проблеми.
Входячи в педагогічне свідомість, ця лексика зумовлювала
підпорядкування освітньо-виховної діяльності казарменим
законам, обумовлювала командно-директивні форми взаємодії,
жорстко регламентовані моделі відносин.
Все це дегуманизировало освіти, не залишало місця
реалізації найважливішої його функції - к у л ь т у р о о б р а -
із у ю щ е і, спрямованої на розвиток і вдосконалення культури
особистості і суспільства в цілому.
За результатами проведеного анкетування учнів різних воз-
растний груп є підстави вважати, що розвиваючий потенціал
школи в плані формування культури мовлення і культури спілкування реали-
-зуется слабо, непослідовно і не цілеспрямовано. Культура мовлення
і культура спілкування, будучи умовами і коштами розвитку уча-
щихся, формування індивідуальної культури, повинні рассматри-
тися як мета, результат гуманізації і гуманітаризації системи
освіти.
Досягнення цієї мети можливе за наявності професійно-ком-
муникативной компетентності вчителя.
В даний час починає усвідомлюватися найтісніша залежність
між економікою, вихованням, ставленням до праці та культурою чело-
століття. Найактуальніша проблема сьогодні - н р а з т в е н н и й
про б л і к, к у л ь т у р а л і ч н о с т і, так як в рішенні
економічних, загальносоціальних і культурних питань важливі зусилля
не тільки колективу, а й кожної людини.
Підвищений інтерес до моральної проблематики останнім часом
викликаний також усвідомленням досить низької культури у сфері спілкування.
Спілкування - складний процес, який передбачає прагнення до істини.
Спілкування - складний процес, що передбачає вміння чути і слу
шать іншої людини.
Спілкування - складний процес, який передбачає повагу до особистості
співрозмовника, з яким ведеться діалог.
Справді людське спілкування будується на повазі гідності
іншої людини, дотриманні виробленого людством норм
моральності.
В широкому плані поняття культури поведінки входять всі аспекти
внутрішньої і зовнішньої культури людини: етикет, культура побуту, ор-
ганизация особистого часу, гігієна, естетичні смаки у виборі
предметів споживання, культура праці.
Особливу увагу слід звернути на культуру мовлення: вміння гово-
рить і слухати, вести бесіду - важлива умова взаєморозуміння, про-
верки істинності або помилковості своїх думок, уявлень.
Мова - найбільш змістовне, ємне і виразітельноле засіб
спілкування.
В и с о к а я р е ч е в а я к у л ь т у р а п р е д п о л а-
г а е т в и с о к у ю к у л ь т у р у м и ш л е н і я, бо
незрілі думки не можна виразити в ясній доступній формі.
Культура мови - це складова частина загальної культури людини,
вміння точно, виразно передати свої думки.
Мова відображає стан моральності в суспільстві. Просторіччя
і жаргон виділяють ліньки мислення, хоча, на перший погляд, допомагають
спілкуванню, спрощуючи цей процес. Неправильна, пересипана жаргон-
вими висловлюваннями мова свідчить про погане виховання людини.
У цьому видаються актуальними думки К. Паустовського про
тому, що по відношенню кожної людини до своєї мови можна совер-
шенно точно судити не тільки про його культурному рівні, а й про його
г р а ж д а н с ь к о ї цінності. Істинна любов до своєї країни
немислима без любові до своєї мови. Людина, байдужий до рідного
мови, - дикун. Він шкідливий за своєю суттю, бо його
байдужість до мови пояснюється цілковитим байдужістю до минулого,
справжньому і майбутньому свого народу.
Мова як чуйний показник інтелектуального, нравствен-
ного розвитку людини, його загальної культури, а й найкращий воспи-
татель .
Чітке вираження своїх думок, точний підбір слів, багатство мови
формують мислення людини її професійні навички у всіх
областях людської діяльності .
Академік Д.С.Лихачев зауважує, що "неохайність в
одязі - це неповага до оточуючих вас людей і до самого себе.
Справа не в тому, щоб бути одягненим щегольски. В франтівською одязі
є, може бути, перебільшене уявлення про власну елі-
гантности, і з більшу частину чепурун стоїть на межі смішного. Треба
бути одягненим чисто і охайно, в тому стилі, який найбільше вам
йде, і залежно від віку. Мова в ще більшою мірою, ніж
одяг, свідчить про смак людини, про його ставлення до окру-
жающему світу, до себе. "
Наша мова - це найважливіша частина нашого спільного поведінки й жиз-
ні. І по тому, як людина говорить, ми і легко можемо судити
про те, з ким ми маємо справу: ми можемо визначити ступінь інтеллі-
гентности людини, ступінь його психологічної врівноваженості,
ступінь його можливої ??закомплексованості.
Наша мова - найважливіша частина не тільки нашого плведения, але і на-
ши душі, розуму, нашої з п про з про б н о с т і н е п о д д а в а т ь-
с я впливам середовища.
Все, про що б ми не говорили, все і завжди із а і с і т о т
с о с т о я н і я н р а в с т в е н н о с т і. Я із и к е т о
ч у в з т в у е т. В е т о м у с е д е л о.
Н.М.Карамзин говорив: "... Мова і словесність суть ...

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар