загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати по соціології » Тенденції політичного розвитку

Тенденції політичного розвитку

Що таке демократія? Більшість наших співвітчизників
і сучасників над цим, мабуть, не задумується, вважаючи,
що "і так все ясно". Однак багато хто не в змозі, як поки-
зують результати численних опитувань, дати досить
ясний і осмислений відповідь на це питання. Судження висловлюючи-
ються наївні, вигадливі і дивні. Так, у газеті "Аргу-
менти і факти" (# 8, 1988) приводяться наступні відповіді: "гово-
рить те, що думаєш" (31 %), свобода вибору (13,2%), рівність
людей незалежно від посад (8,7%), справедливі відносини між-
ду людьми (7 %), "коли нагорі слухають, що говорять вни-
зу" (6,1%), влада народу (5%) і т.п. Подібні дані привели
"Московські новини" (# 4, 1992): "коли люди об'єднуються і
допомагають один одному", "можливість робити те, що тобі нра -
вітся "і т.п.
Справа не на багато полегшується, коли звертаєшся до книг
і політологічних авторитетів. Наявність безлічі тлумачень
демократії визнає і намагається звести до чотирьох "значень"
В. П. Пугачов ("Основи політології", М., 1992). Шість визначень
демократії дає Юзеф Бохеньський ("Сто марновірств", М., 1993). Це
досить узагальнені розуміння демократії. Фактично ж
трактувань демократії не один десяток. Істотні відмінності
виявляються навіть у тому випадку, коли демократія розглядає-
ється неупереджено і під одним якимсь визначеним кутом
зору , наприклад, як система "правління народу". Почата
Девідом Хелда ('Models of Democracy', Oxf., 1987) узагальнення
подібних аналітичних трактувань "правління народу" дало де-
вять базових моделей, деякі з яких утворюють якісно-
але різні версії.
Всі ці факти і обставини мало кого можуть утішити. В
кінцевому рахунку більшість людей зовсім не цікавить, хто і
як трактує поняття демократії. Люди, як правило, хочуть
знати, що ж представляє із себе демократія "насправді".
Як відповісти на це питання? Як розглянути одночасно раз-
ві моделі "правління народу" і відповідні політичні
режими, різні типи політичних систем і культур, способи
світосприйняття та організації політичного життя? Рішення, по-
жалуй, може бути следуюшего: хоча б у найзагальніших рисах
подивитися, що ж було демократією для народів різних часів
і країн.
Щоб з'ясувати, чим же є демократія сьогодні, при-
ходится починати з часів, коли ще не існувало ні малей-
шого поняття не лише про демократію, а й про політики, хоча за-
чатку і того проявилися вже цілком чітко і виразно. На древ-
нейшем етапі розвитку людства прообразом влади народу
стала влада роду або родова (безпосередня, військова) де-
мократия . Політичні системи та процеси епохи архаїки тяго-
теют до закритості, предзаданности, для них типова полити-
чна культура зразка. Ідеал цих політичних систем - ав-
тократія (самодержавство) з пануванням єдиного і гомогенного
(тоталитоидности) етосу. Вони виростають прямо з родової демок-
ратіі і досить органічно трансформуються в деспотію. Ав-
тократія по суті і є нероздільність непостредственно
родової демократії і деспотії.
З'єднання пологів на основі принципу синойкизма (сожития)
і пререрастаніе деспотій, а також спілок полісів в імперії
знаменує преход до следуюшей політичної епохи, яку звичайні-
але іменують проміжної (мається на увазі її положення між
архаїкою і сучасністю). Тут вже в умовах еллінського
поліса виникає саме поняття демократії. Це не означає, ко-
нечно, що поза античного поліса ніякої демократії не було.
Родова демократія попередньої епохи трансформувалася у зв'язку
із загальним характером політичної організації нової епохи.
Властиві їй політичні системи і процеси характеризу-
ються відкритістю. Вони тяжіють до висунення універсальних це-
лей, нерідко есхатологічних, штовхають їх до експансії, до
расшіненю своєї гегемонії. Правління роду поширюється на
чужу, "варварську" середовище і починає приймати риси полити-
чеського режиму, підкріпленого законом, так само обов'язкового
для всіх свогбодних громадян. Від безпосередньої демократії
здійснюється перехід до різних форм опосередкованого
правління.
Протягом всієї перехідної епохи відбувається дифферен-
циация, ускладнення політичних систем. Від перезрілих, раз-
бухшіх деспотій здійснюється перехід до протоімперіям, тримаючи-
щимся силою збройної руки. Починає вимальовуватися простий-
ранство горизонтальній імперії, вчинения політичного режиму
з владного центру. Це простір поступово заповнюється
комунікаційними ланцюгами, а потім і мережами. Виникає бюрокра-
ку, регулярний і упорядкований збір податків, архіви, письмен-
ная кодифікація законів і установлений, судочинство тощо
Ключовим моментом диференціації різних субсистем ста-
новится поділ сакрального і мирського порядків. На цій
основі институционализируется релігія, виникають храмові і
жрецькі організації, нарешті, потужні централізовані релі-
гіозние культи імперій. Спочатку імперські культи еклек-
тично, потім вони консолідуються. Імперія зміцнюється за рахунок
доповнення своєї горизонтальної составляюшей ще й вертикаль-
ної опори. Нарешті виникають вертикально-горизонтальні импе-
рії або теократії. Однак це відбувається вже в постантічний
період, після того, як політична культура проміжної
епохи була істотно збагачена в т.зв. "Розплідниках" - в ел-
Лінський полісі і в старозавітному Ізраїлі.
Антична Еллада дала Європі, а тим самим і світу Форман-
зацію громадянських (полісних) відносин і суб'єкта цих отноше-
ний - громадянина (політесу). Набуття індивідуумом самостійно-
тільних політичних ролей відбувається так чи інакше, в більш
-менш виразних формах фактично повсюдно на протяже-
нии проміжної епохи. Очевидним і закономірним етапом їм-
Перського розвитку, експансії стає емансипація полити-
чеський особистості - хоча б через освіту вільного погра-
нічия, розбійницьку або піратську вольницю. Не настільки різко, але
зате більш грунтовно становлення політичної особистості про-
є в рамках поліса. Частково це можна відзначити вже на
Стародавньому Сході від Шумеру до Фінікії. Однак саме в Греції
отримали цілком послідовне і досить раціональне ви-
ражение взаімообратімості права і обов'язки громадянина, сфор-
мировалось і облеклось в юридичну форму поняття грома-
данства, поглиблене і класично розроблене в римському
праві.
Розвитку політичне життя дозволила еллінським мислите-
лям чітко визначити ряд ідеальних типів політичного
пристрою. Відштовхувалися вони при цьому від факту мінливості і
устойчісті політичної орнанізаціі поліса. Платон у "Політ"
намічає щаблі деградації ідеального поліса - тимократия
(влада честі чи цензовая демократія), олігархія, демократія,
тиранія. Потім в "Політиці" Платон вводить дві тріади - благо-
получного або, як би сказали сучасні політологи функцио-
нальних способів правління (монархія, аристократія, демократія
законна) і неблагополучних чи дисфункціональних способів
правління (тиранія, олігархія, демократія беззаконна). Цю
схему істотно уточнює і розвиває Аристотель, який
вводить додаткові характеристики деяких різновидів ба-
зових форм правління, зокрема, демократії, а головне -
формулює ідею политеи як особливої ??смешенной форми правління.
Політіея при цьому найочевиднішим чином виявляється пов'язана
з демократією. В якійсь мірі це можна пояснити тим, що
саме поняття народ, демос було для Аристотеля і його соотечест-
віників багатозначним. Цим словом позначалося і народонаселе-
ня в цілому, і простолюд, і, що особливо важливо, базова
політична одиниця поліса, функціональний еквівалент і фак-
тічсеская заміна колишнього роду. Відповідно виникають "раз-
ві" демократії - влада всіх, влада простонародного біль-
шинства, влада формально організованих громадян. При цьому
Аристотель розрізняє два типи політичної рівності: колі-
чесвенное або розподільний і "рівність по честі". Прин-
ципиально значення в цьому зв'язку отримала розробка грома-
данской рівноправності (ізополітіі), що реалізовується через ра-
венство перед законом (ізономія) і рівність у праві на зако-
нодатальную ініціативу (ізогорія).
Будь ідеальна модель, в тому числі і різні демокра-
тичні моделі, самі по собі, як вважав Аристотель, дуже
небезпечні своєю однобічністю, возможнстью і ймовірністю сбо-
єв. Звідси його преждпочтеніе змішаних форм правління чи по-
літеі. На практиці таке збалансування забезпечувалося Урава-
новешіваніем волі більшості у народних зборах, верхо-
венства закону через самостійну систему судочинства
і , нарешті, особливий інститут графі параномон (оскарження за-
законності). Додатковою додержанням був також остракізм.
Те, що відбувалося протягом всієї проміжної епохи ук-
рупненіе політичних утворень було немислимо без все більш
активного використання договірних відносин. Цей феномен
також спостерігається всюди. Однак найбільш чітке вираження, до
того ж у контесті ключовою диференціації сакрального і
мирського порядків договірної принцип отримав у вигляді Завіту
( ковенанта) між обраним народом і Богом. В якості уні-
версальная принципу він був сприйнятий і поширений христи-
нським і мусульманськими теократиями, які в багатьох відно-
шениях використовували досвід старозавітної прототеократіі.
Західноєвропейський

Сторінки: 1 2 3
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар