загрузка...

трусы женские
загрузка...
Реферати » Реферати з теорії держави і права » Застосування норм російського права

Застосування норм російського права

Калінінградський юридичний інститут МВС Росії

Курсова робота з курсу «Держава і право» на тему: Застосування норм російського права

(тема 2)

Слухачки 1-го курсу заочного факультету, набору 1999р. група № ______, залікова книжка 2972 ??

Козлової Марини Миколаївни

Зміст:

| 1 | Вступ ..................... ....................................... | 3 |
| | | |
| 2 | Поняття і основні форми реалізації права ...... | 4 - 5 |
| | | |
| 3 | Стадії застосування норм права ........................... | 6 - 9 |
| | | |
| 4 | Акти застосування права, їх види. Вимоги, | |
| | пред'являються до правозастосовні актам | 10 - 13 |
| | | |
| 5 | Органи внутрішніх справ як суб'єкти | |
| | правозастосовчої діяльності ..................... | 14 - 16 |
| | | |
| 6 | Список літератури ............................................. | 17 |
| | | |

Вступ:

Реалізація права, є цивілізована основа і суть правопорядку. Право виступає як вищої соціальної цінності, але лише тоді, коли його принципи і норми втілюються в життя, реалізуються в діях соціального спілкування. У правовому суспільстві народ з одного боку і держава з іншого приймають на себе зобов'язання слідувати праву.

Вихідною формою реалізації права державою є законотворчість. Поняття правових законів, формулювання в законах правових розпоряджень. У цивілізованому суспільстві приймаючи новий закон, законодавець зобов'язаний простежити його відповідність конституції і всім раніше прийнятим законам, більш того, в федеральному державі законодавець слід не тільки власним, а й федеральним законам, а так же законам усіх суб'єктів федерації. У всякому разі він реалізує їх у формі дотримання. Право здатне безпосередньо впливати на поведінку людей, але це буде ідейно-мотиваційний вплив. Реалізує дію права повною мірою проявляється там, де право знайшло своє позитивне вираження.

Поняття і основні форми реалізації права.

Реалізують дію права, виражене в законі, обумовлено не тільки примусовою силою держави, а й власною міццю. Сила права - характеристика, що відображає соціальну вагу, міру здатності права відповідно його цілям, природі і призначенню, викликати необхідні соціальні наслідки в суспільстві. Реалізація об'єктивного права являє собою діяльність, згідну з вираженою в законі волею. Її можна розглядати, як процес і як кінцевий результат. Реалізація права
- це така поведінка суб'єктів суспільних відносин, яке повністю узгоджується з приписами правових норм і виходить з них, це практична діяльність людей з придбання та використання прав і виконання юридичних обов'язків. Здійснення права являє собою процес перетворення юридичних та ідеальних моделей, що відбивають необхідні для держави стан, в практичну реальність, в діючу систему суспільних відносин.

Класифікація форм реалізації правових норм виробляється по різних підставах. З точки зору рівня реалізації містяться в нормативних актах положень виділяють: а) реалізацію загальних установлень містяться в преамбулах законів, в статтях фіксуючих загальні задачі і принципи права та правової діяльності; б) реалізацію (поза правовідносин) загальних форм, що встановлюють правовий статус і компетенцію; в) реалізацію в конкретних правовідносинах конкретних правових норм.

За суб'єкту реалізації права можна виділити дві форми: а) індивідуальна; б) колективна.

За зовнішньому прояву виділяють активну і пасивну форми реалізації права. Залежно від методу державного впливу на поведінку суб'єктів розрізняє добровільне і примусове здійснення права.
Характер дій суб'єктів, ступінь їх активності і спрямованість поведінки дозволяють виділити наступні форми реалізації:

Дотримання права - це форма реалізації права яка полягає в утриманні від вчинення дій, заборонених нормами права. В даному випадку передбачається пасивна форма поведінки суб'єкта права.

Виконання права - це форма реалізації права яка передбачає вчинення активних дій суб'єктом права по виконанню юридичних обов'язків.

Використання права - це форма реалізації права яка означає здійснення суб'єктами своїх прав. На відміну від виконання права, розпорядчого вчинення необхідних дій, ця форма реалізації права надає суб'єкту здійснювати дозволені нормами права дії.

Застосування права - це форма реалізації права, суб'єктами якої є компетентні органи, наділені владними повноваженнями. Виконання цих повноважень забезпечується примусовою силою держави. Застосування права є особливою формою реалізації права. Застосування права від інших форм реалізації відрізняє та обставина, що тут немислимо бездіяльність, право на правозастосовчу діяльність зливається з обов'язком її здійснити. Правозастосування носить похідний характер, оскільки забезпечує реалізацію права третіми особами. Застосування одних норм одночасно вимагає дотримання, виконання і використання інших.
Звідси правозастосування - комплексна правореалізуюча діяльність.

Правозастосування - це владна діяльність, це рішення конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації. Це додаток закону, загальних правових норм до конкретних осіб і обставин.

Застосування закону та інших правових норм займаються тільки компетентні державні органи і посадові особи. Причому вони здійснюють цю діяльність строго в рамках, наданих їм повноважень.

Державні органи, які займаються правозастосовчої діяльністю, як правило здійснюють і інші правові функції правотворчу і правоохоронну.

Застосування права - після правотворчості - другий за значенням, а при відомих соціальних умовах і не менш важливий фактор, настільки істотно впливає на правове регулювання, притому впливає у самому ході, в процесі впливу права на суспільні відносини .

Застосування права може виступати як спосіб і засоби організації здійснення правових норм, як стадія в механізмі реалізації, як юридичний факт, в результаті якого виникають, змінюються, припиняються правовідносини, і як форма здійснення права. У зв'язку з аналізом цієї форми реалізації права виникає питання - коли і за яких умов стає необхідною владна діяльність компетентних органів. Така необхідність виникає коли: а) суб'єкти суспільних відносин не можуть самі без допомоги владних органів реалізувати свої права та обов'язки, представлені правом.

Ці органи організовують цей процес (прийом на роботу, зарахування до ВНЗ, призов до армії і т.д.) б) мається спір з приводу певного факту або відносини, причому самі сторони не можуть прийти до узгодженого рішення (про розділ майна) або існують перешкоди для здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; в) виникає необхідність у застосуванні державного примусу

(призначення покарання за вчинене правопорушення, вилучення у деяких категорій осіб); г) для виникнення певних правовідносин потрібно офіційне встановлення наявності або відсутності конкретних фактів, а так же де потрібно офіційно закріпити ті чи інші дії, оформити їх як юридично значимих фактів з одночасною перевіркою їх правильності та законності (реєстрація виборчої комісією кандидата в депутати, оформлення результатів голосування, визнання громадянина померлим або безвісно відсутнім). Все викладене дозволяє зробити висновок, що застосування права - найважливіша і особлива форма реалізації правових норм.

Стадії застосування норм права.

Взагалі, застосування права - складна, багатоступенева діяльність, для нас має значення - стадії застосування, що характеризують саму логіку і послідовність дій при розгляді та вирішенні юридичної справи.
Таких стадій три:

I. Встановлення фактичних обставин справи - це життєві факти, явища дійсності, що утворюють фактичну основу застосування права.
Серед фактичних обставин повинні бути виділені факти самого випадку, події, до якого застосовуються юридичні норми. У юридичній науці і практиці вони нерідко називаються Головним фактом (або фактом підлягає доведенню). Це наприклад факт вбивства, вчинене громадянином. Головний факт відноситься, як правило до юридичних фактів, притому до фактів правообразующим або правопрекращающим, тобто тягне виникнення або припинення юридичних наслідків.

Застосування закону повинне грунтуватися на повній достовірної, належним чином юридично закріпленої і оціненої інформації, розкриває обставини справи і реконструює подію, до якого застосовується закон. Встановлення фактичних обставин справи здійснюється за допомогою доказів. Докази - дані (відомості) про фактичні обставини. Доказами є саме відомості про факти, інформація про них, а не логічні аргументи, доводи в суперечці. Причому поняття доказу охоплює і самі факти тобто доказові факти, і джерела відомостей про доказову факти - документи, акти, показання свідків.

Джерела відомостей про факти вимагають відомих процесуальних форм закріплення, посвідчення. Наприклад протокол про предмети, виявлені при обшуку, має бути підписаний понятими. Законом визначено також доступність доказів. Наприклад неприпустимі такі докази, як відомості, отримані в результаті незаконного прослуховування телефонної розмови. З документів, джерел відомостей про факти, а так же з документів правозастосовних органів (про прийняття справи до провадження, про призначення експертизи та ін.) І утворює юридична справа як сукупність документів, зібраних разом і певним чином оформлених.

Особливості доведення пов'язані з такими категоріями, як презумпція і тягар доведення, визначальне значення при доведенні по кримінальних справах, про адміністративні правопорушення має Презумпція невинності тобто пропозиція про невинність будь-якої особи, причому і тоді, коли проти нього говорить навіть безлічі фактів: особа повинна визнаватися невинною доти, поки її вина не буде доведена в порядку передбаченим законом, і встановлено вироком суду.

Від презумпції невинності залежить розподіл тягаря доведення, тобто обов'язків надання та обгрунтування доказів у кримінальних справах та адміністративним правопорушенням цей тягар покладено на обвинувача.
Обвинувачений ж не зобов'язаний доводити свою невинуватість. Не буде доведена обвинувачем його вина, і

Сторінки: 1 2 3 4
загрузка...
ur.co.ua

енциклопедія  з сиру  аджапсандалі  ананаси  узвар